Так, але тут тиждень числівник, а не те, що його ждуть. Цебто ждав скільки, але ждав суду.
Годі бо вам тих колотнеч. Ми ж тут не задля цього.
<Дурня це, ніхто нікого не може нічого змусити, годі й торочити. >
Звичайнісінько. Це надійсь зявляється самохіть у документах, новинах тощо моднє "наразі", хоч у словникові воно начебто "розм." І либонь таки дурнички в гидкому "Мова – не калька" нам понаписували "фільольоґі": «ждати
Правильніше: чекати; очікувати». Ви й собі чудово тямите як кривлять глузд.
<Навпаки. Люди, для яких московська — домінантна мова (або тривалий час була такою), під час спілкування українською частіше вживають саме ті слова і звороти, які активніше вживаються в московській мові.>
Ба ні. Люде, намагаючись говорити по-українському, переймають мовні звички зах. говірок, бо мають їх за "правильну мову". На лихо собі, вони зовсім глухі до говірок своїх околиць, коли ж у їх думка: "як у московській „ждать“, то українською доконче „чекати“".