<бажано зважати не лише на нинішній ужиток, а й на сторичний>
Зважаємо, одначе вжиток сьогочасної руської мови, та не мертвої давньоруської.
Знов таки – в загальній мові не може буть слів, граматики кільки сіл чи перехідніх говірок наперекір звісним. А що вже слова, котрі видаються за рідні й мають буцім руський узір, то їх слід тягнуть наостанці: маємо польське слово "скроню"/"скронь", що з його достаємо руське слово "скороня"(«формула питомості») – нащо його викопувати, коли воно померло й українці мають рідне "висок"? Те саме з "болого".
+++