чь́рпано (із)
ЕСУМ: черпати "набирати; діставати; (перен.) добувати; запозичати". Тут є пєрєдано нє имѧмь (іменником), а перифрастично – дієприкметником ѡд дѣієслова чьрпати (черпати) "запозичати": чьрпано із {черпано з} "запозичено з" = "запозичення з (відки)".
"Запозичення з німецької": черпано з німецької.
То Ви кажете, що українській мові не може бути заяяння, тепер пропонуєте черпано із, а що з зяянням?
То є морфофонематичне написання, тобто не має прямо відповідати звучанню. Тоді, даючи те слово, я ще не міг писати ту латинкою.
Латинка не сильно б помогла, але дякую за пояснення. Хоч гадаю, що для поезії було би корисно після голосівки дозволити і вимову "...но із" чи хоч "...но їз".
/ˈt͡ʃærpɑno z/
Від спосудити "(за)позичити. допомогти". Або ще: слово спосуджене. Див. ЕСУМ: спосудити.
Підтримую !
Українська мова прикметна своєю влучністю, тож мені здається, що не годиться казать запозичене на перейняте.
До речі, досі ставлю питання доцільности вживання тями "позичати" до отриманих з инших мов слів.
Бо виглядає так, що слова "хвиля", "гетьман", "князь", "витязь" є "запозиченими", що мов переконує, що прийде час їх геть "віддати".
Я за те саме кажу.
Чому "запозиченними" в лапках?
Теж не підтримую що примання чужих слів звуть запозиченням, спосудою, маячня. Так наче ми колись усі "запозичені слова" вернемо (ага, і терміни, і власні назви).
Проти такого толку.
Слова спосуда, спосудити не містять конотації про необхідність повернення. То є надумана вигадка.
Головне значіння слова "спосужать" - це "помагать". Як на мене, тут воно не доречі.
Полісемія. А про товк "помагати/помочи" є вже дієслово <помагати/помочи>. Що є мисель иміти дві слові за тий же товк, а за йинший товк слова не міти?
Однак і в вислові "спосужать грошима" почувається головне значіння допомоги ("помагать грошима"). Спосужать словами = помагать словами? Це слово не має потрібного значіння.
Все ж безглузда калька. Ми слова що оддавати потім маємо, якщо їх спосужуємо (зичимо)?
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/37437-perejmaty.html#show_point
Наприклад, "слово є перейняте з німецької"; "слово є перейняте від німців".
Дякую!
Дякую!
Від http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/37437-perejmaty.html#show_point
Знаю, що в слова є ще купа значінь, та що з того? У відповідному контекстові буде все ясно.
"Чужий" + "-ина" - щось чуже. Наголос на другий склад, щоб відрізняти від "чужинА".
ЕСУМ: черпати "набирати; діставати; (перен.) добувати; запозичати". Тут є пєрєдано нє имѧмь (іменником), а перифрастично – дієприкметником ѡд дѣієслова чьрпати (черпати) "запозичати": чьрпано із {черпано з} "запозичено з" = "запозичення з (відки)".
Угорі гарне дієслово, але деколи є потреба сказати одним словом–іменником. "Запозичення з німецької" буде "черпано з німецької", але як сказати "він використовує давні німецькі запозичення на взір бутерброд, кеґель"? Пропоную так — "він використовує давні німецькі черпані на взір бутерброд, кеґель".
У твоїй мові багато запозичень — у твоїй мові багато черпанів.
Прі́сний – 2) В казках: чужий, посторонній
r2u.org.ua: прісний
"Запозичення" теж дія.
Це теж невдатний термін. Узагалі дієслівні прикметники на -ння досить нове явище в українській мові, і багато давніших мовознавців на те завважували й радили не вживати їх зайве.
ЕСУМ: черпати "набирати; діставати; (перен.) добувати; запозичати". Тут є пєрєдано нє имѧмь (іменником), а перифрастично – дієприкметником ѡд дѣієслова чьрпати (черпати) "запозичати": чьрпано із {черпано з} "запозичено з" = "запозичення з (відки)".
Угорі гарне дієслово, але деколи є потреба сказати одним словом–іменником. "Запозичення з німецької" буде "черпано з німецької", але як сказати "він використовує давні німецькі запозичення на взір бутерброд, кеґель"? Пропоную так — "він використовує давне німецьке черпане на взір бутерброд, кеґель".
У твоїй мові багато запозичень — у твоїй мові багато черпаного.
Буде іронічно, що слово для тями "чужизм" матиме суфікс "-изм", який сам є чужизмом.
"Чужина" має иншу тяму.
Суфікс "-ин(а)" дозволяє поширить значіння на все чуже. Бо його значіння - щось із прикметою, позначеною в корені слова.
Прі́сний – 2) В казках: чужий, посторонній
r2u.org.ua: прісний
Прі́сний – 2) В казках: чужий, посторонній
r2u.org.ua: прісний
Від слова куркуль.
Словник Бориса Грінченка.
Куркуль, -ля́, м. Пришлый, захожій изъ другой мѣстности человѣкъ, поселившійся на постоянное жительство.
Прі́сний – 2) В казках: чужий, посторонній
r2u.org.ua: прісний
Від слова "приймати":
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/47561-pryjmaty.html#show_point
+
Таки дам +
Заберу до свого словника
+