Цей жук жере не лише бараболю. Йому смакує й інша городина.
Іван Огієнко "Наша літературна мова" Сторінка 257
2. У давнину були в нас іще різні дієслівні приставки, але з бігом віків погубилися. Було, напр., пре-, що часом і тепер ще можна спіткати.
Напр., у Словнику Грінченковому подається: предокучити, але це форми сумнівні — вони в нас перейшли на на- й ін. Це архаїзм.
Зникло й пред-, — воно перейшло на перед- передплатити, передбачити.
Нічого переконливого у цьому розділі нема. Натомість є спільне коріння в кількох слов’янських мовах. До речі, поляки згодні з тим, що слово "власний" вони позичили у чехів?
Стосовно гори Святослав Караванський наводить слово обніжжя.