Для дрібних речей - кожушок, а для великих - кожух.
ЧУЖИНЕЦЬКА, ІМПЕРСЬКА НАЗВА.
Опісля знищення Війська Запорозького Низового в 1775 році, південно-східну частину його Кальміуської паланки захопило Донське козацьке Військо. Запорозькі зимівники на цих теренах царські урядовці перетворювали на державні військові слободи. А їхніх колишніх власників вони призначали осадчими цих слобід, тобто особами на яких покладено обов’язки щодо їхнього устрою і заселення. Запорозькі козаки дійсно були осадчими – першими поселенцями на цих землях. Водночас з цим відбувалася роздача колишніх запорозьких вольностей поміщикам. У межах їхніх земель опинялися запорозькі зимівники, які здебільша давали початок поміщицьким селам. Поміщик, допнувши землю і проголосивши заснування села довкола зимівника, призначав осадчим місцевого козака-запорожця. 1835 року на цих теренах утворили Міуську округу Землі Війська Донського. Але у цій окрузі тривалий час не існувало жодної козачої станиці, самі лише поміщицькі села та державні військові слободи. Аби виправити це неподобство в 1849 році «Государственный совет в военном департаменте», за поданням військового міністра, «учредил» станицю Новомиколаївську на березі Азовського моря. Це рішення «Высочайше утвердить соизволил и повелел исполнить» російський імператор Микола І. У 1888 році утворили Таганрозьку округу Області Війська Донського, об’єднавши Міуську округу з Таганрозьким градоначальством. Таганрозька округа, як перед тим і Міуська, мала лише одну козачу станицю – Новомиколаївську, штучно створену в 1849 році.
Ця назва годиться для будь-якого вжитку, навіть якщо москалям це не подобається.
Мері, муроми і мещери вже немає. Вони стали москалями, а їхня земля це і є Московщина.
Незнайомець це той кого не знають, але він не намагається приховати своє ім'я.