вважаю треба зосередитися на англіцизмах та русизмах, а не нівечити чудову самобутню українську мову
Підтримую. А то й для "ока" почнемо шукати заміну. А баби ще кажуть "о́чки" з наголосом на перший склад — теж добре слово, що не викривлює українську мову. Є очі — є й очки.
Нам не потрібний чужизм, який не застосовують навіть англомовці з їхньою лексикою насиченою латинськими і французькими словами. Крім того, для назв парних предметів у нашій рідній мові збереглася двоїна, яка зникла в "язику": http://vsviti.com.ua/ukraine/60983
Yaroslav Shpak, спасибіг, саме через одсутність двоїни я це слово на пропозиції для пошуку новотворів і відправив.
Андрій Ковшер, "окуляри" це польський латинізм, в слов'янських мовах є свої відповідники для слова "окуляри", лиш у нас через сильний чужинський вплив слова рідного немає. Щодо "очей", то походять вони од праслов'янського "*oko", давньоруського "око", тому шукати заміну є марно, це споконвічне українське (а не польське чи латинське) слово.
Пропоную додати инші назви парних предметів без двоїни: ваги, штани, шорти...
А якщо взяти слово "о́чки", то застосовуючи правила двоїни, це слово мало б звучати "о́чка"?
"Зараз візьму мої о́чка і прочитаю"
Ознайомтеся:
uk.wikipedia.org: Двоїна#ХІХ ст. — ХХ ст.
Штани з двоїною це шта́ні. Я навіть чув це слово в Києві від молодої кравчині. У Вікіпедії теж он, бачу, про це написано.
Так, Андрій Ковшер. Штани у двоїні "штані" !
Між іншим, у тій Вікіпедії написано, що "окуляри" це і є двоїна.
«А. Штефан і М. Левицький назвали іменники, що їх уживали лиш у формі двоїни (іменники без однини): сани, вуста, граблі, окуляри, ворота, вила тощо»
Ну з "вуста", "ворота", "вила", "граблі" все зрозуміло. Без двоїни було би щось на взір "вусти", "вороти", "вили", "грабли".
Але чому до двоїни віднесли "сани" та "окуляри" мені не зрозуміло, у формі двоїни було б "сані" (якщо від жіночого роду; як "рукавичці", "ножиці", "очі") чи "са́на" (якщо для чоловічого або ніякого роду; з наголосом на перший склад як "брати́", але "два бра́та", "товариші́", але "два това́риша") та "окулярі" (для жін. р.) чи "окуляра" (від чол. і ніяк. роду)
Андрію Ковшер, заувага до Твого першого допису, де пропонуєш перекладати "очі". Розумію, що це жарт, але. Тут залежить, яку методологію при доборі відповідників ми обираємо. Є наприклад проста методологія "аби не як у москалів". Вона полягає на свідомому плеканні латинських, польських, німецьких слів в Українській мові. І справді, такі слова, як окуляри, бурштин, фарба, ліхтар, ланцюг, кошт, скасувати, пензлик та безліч інших є чіткими та беззаперечними визначниками саме Української мови. Але одночасно з прийняттям слів такого типу ми відмовляємось від староукраїнської лексики, віддаючи її, звісно, російській мові. Укладачі майбутніх словників російської мови радо вписали б більшість Українських слів, як якісь слова з якогось юґа-западнава нарєчія. Гадаєш, це неможливо? На мою думку така методологія - "аби не як у москалів" до цього й провадить. Це наприклад помітно у їхніх озвучуваннях деяких комп'ютерних ігор на фентезійну тематику, перекладах творів, фільмах - аби додати історичної та казкової атмосферності, додаються зовсім не російські слова - "тем паче", "вуха", "окаянный" і багато інших. Зараз вже не пригадається. Тому можливий сценарій, згідно я яким упродовж наступних ста/двісті років Українська мова позбуватиметься своїм старих питомих слів, а російська їх натомість здобуватиме різноманітними шляхами.
Можна застосувати іншу методологію та творити відповідники на основі лексики праслов'янської (реконструйованої) або й взагалі на основі архаїчної частини лексики праідоєвропейської мови (теж реконструйованої). І саме слово "око" й належить до такого словника (*okw-). Тому шукати відповідник для нього є безглуздим (хоча й можна, є теорії наприклад ностратичної макросім'ї мов). Але похідне слово "oculus" утворилось вже в латинській мові і далі було запозичене всіма молодшими європейськими мовами. Тому варто було б творити відповідники на основі саме слова "око" або "віче". Таким чином відповідники "привічниці" та "навічниці" або подібні тут були б найдоречнішими.
Ніхто не каже викидати вже устійнені запозичення в Українській мові, але також не варто забувати староукраїнські або спільнослов'янські корені.
Андрію, я згоден з тобою. Але на ґрунті цих роздумів я би сказав, що слово "о́чки" якраз є українським, взятим собі росіянами.
Вони кажуть "око" хіба що в приказці "око за око, зуб за зуб".
Андрій Ковшер, це росіянізм, в українській мові його не було (а вірніше "очки" це просто зменшувана форма від "очі")
r2u.org.ua: очки
Що там російського? Закінчення "-ки"? А зменшувальна форма — то й що, не проблема. Люди на окуляри кажуть навіть просто "очі".
Російського там те, що до політики "зближення двох братніх мов" ніхто з українців на "окуляри" не говорив "очки", це слово настільки ж українське як і "сємєчкі", "кулєчок", "ніпанятна" та "йолачка".
>ніхто з українців на "окуляри" не говорив "очки"<
Не вигадуйте дурниць, будь ласка!
Ніхто на очки не говорив окуляри – це правда.
Окуляри — це штучно вигадана літературна українська, це те саме язичіє, тільки коли беруть не церковнослов'янщину, а польщизну.
Так само як фарба, дах, на кшталт, мати рацію, врешті-решт, безкоштовно тощо.
Моя бабуся казала саме "очки" і майже ніколи "окуляри", суржику вона не знала, а казала так, як її батьки.
"Скинув мундєр ще й очки, порвав ряси на клочки, сам пішов плясать". (Народна пісня про монаха).
Отож
Слово у двоїні, яка збереглася в українській мові: http://vsviti.com.ua/ukraine/60983
Дякую, Андрію !
"Довидиця" в однині. В жіночому та середньому роді двоїна закінчується на "-і", а в чоловічому на "-а". Більше за посиланням вище, а також: https://r2u.org.ua/node/196 http://radiolemberg.com/ua-articles/ua-allarticles/dvoyina-spravzhnya-rodzynka-ukrayinskoyi-movy
Жіночий рід для новотвору нічого не забороняє, бо є "вія", "повіка", "сітківка", "рогівка"...
Слово у двоїні, яка збереглася в українській мові: http://vsviti.com.ua/ukraine/60983
Желехівський (І, 589): очни́ця "Ocular" (слано на Михайла Полянського).
wcynicé — двоїна, wcynicui — множина; однина: wcynica.
Ni.
А як? Як це писати кирилицею?
Né yaco. Toho e i dano latiniçeiõ cyto cuiriliçeiõ né yaco roussca slova pisati.
ωкьницѣ?
То ж який зміст цього сайту, коли люди сюди приходять і навіть не знають як те слово вимовити своєю мовою?
<То ж який зміст цього сайту, коли люди сюди приходять і навіть не знають як те слово вимовити своєю мовою?>
Coho puitaiete?
А ви як думаєте?
Ne vémy.
<То ж який зміст цього сайту, коли люди сюди приходять і навіть не знають як те слово вимовити своєю мовою?>
Cyto e tóuc naxoditi ci tuoriti pitoma slova, grebaiõtyi yix pitomomy zueagymenoslœuïemy?
Ne znaiõty uimóuvõ? Ose uimóuva:
‹œucynicé›:
/wyt͡ʃˈnɪt͡ɕi, wʏt͡ʃˈnɪt͡ɕi, wʉt͡ʃˈnɪt͡ɕi, wot͡ʃˈnɪt͡ɕi, wɞt͡ʃˈnɪt͡ɕi/— po gòlôsné,
/ot͡ʃˈnɪt͡ɕi, ʏt͡ʃˈnɪt͡ɕi, ʉt͡ʃˈnɪt͡ɕi/ — po prigòlôsné ;
‹œucyniçui›:
/wyt͡ʃˈnɪt͡ɕɘ, wʏt͡ʃˈnɪt͡ɕɘ, wʉt͡ʃˈnɪt͡ɕɘ, wot͡ʃˈnɪt͡ɕɘ, wɞt͡ʃˈnɪt͡ɕɘ/— po gòlôsné,
/ot͡ʃˈnɪt͡ɕɘ, ʏt͡ʃˈnɪt͡ɕɘ, ʉt͡ʃˈnɪt͡ɕɘ/ — po prigòlôsné
"cuiriliçeiõ né yaco roussca slova pisati"
🤣🤣🤣
«Хъıба нє ıмєть бꙋтı "ѡчьнıцı" въ двоııнѣ, а "ѡчьнıцѣ" въ мъножıнѣ?»
+
«Хъıба нє ıмєть бꙋтı "ѡчьнıцı" въ двоııнѣ, а "ѡчьнıцѣ" въ мъножıнѣ?»
Ne tuaroslœunoiõ pravopisïõ. Duoyina imên na ‹-a› e ‹-é› (rõcé, nogé), a mnogina imên na ‹-a› e ‹-ui› (‹rõcui, nogui›). "Meaccœsty ‹ç› u ‹-iç-› e récy sõto vuimóuvui. U ‹rõca› ta ‹rõcé› e /k/ proti /t͡ɕ/, tb. /-kɘ̞/ ‹-cui› : /-t͡ɕi/ ‹-cé›, a u ‹œcyniç-› e /t͡ɕ/ usiõdui, darma ci pèred ‹-ui› /-ɘ̞/ ci pèred ‹-é› /-i/, ci pèred inxemy gòlôsnomy i pèred /∅/. I xay vuimóuva meidyu /-t͡ɕɘ̞/ ta /-t͡ɕi/ e dougye blizca agy totogyna, pravopisna rœzniça e düigena tuaroslœuïemy a ne vuimóuvoiõ. I tuaroslœuïe u pravopisi e tacoge sõtno, daiõtyi ròzlõciti i znacyeinïa, porœunaite, npr.: /ʃʈosʲ/ i u ‹cyto's'› (← ‹cyto esi›) "what've you" ta ‹cytos'› (← ‹cytosi›) "whatever, something", /(g)dɛsʲ/ u ‹cde's'› (← ‹cde esi›) ta ‹cdes'› (← ‹cdesi›), ci [-ij] u ‹siniy› imen. mõg. odn., cde mogeity bouti i [ˈsɪn(ʲ)ij ~ ˈsɪn(ʲ)ɪj] i [ˈsɪnɪj], ta u ‹sinei› — dat./mést. odn. gein., cde mogeity bouti ino [-ij], darma cuiriliçeiõ cinno ino ‹-ій› (‹синій›) i tam i tam.
«Хꙑба нє ıметь бѹти "ѡчьнıцı" у двоıинѣ, а "ѡчьнıцѣ" у многинѣ?»
Vuibacyte, tu pisax dauno, ispyraiõtyi s' na daunioroussca pisymozuõcova napisanïa na uzœur ‹отьци› *ot-yk-ē : ‹отьцѣ› *ot-yk-ū, ta ne teamiu béx tout tóucomy tuaroslœuïa. Nuiné ge buimy pisau cuiriliçeiõ istoslœuno ‹ѡкьниќѣ› (duoyina) ta ‹ѡкьниќꙑ› (mnogina), cde ‹к› + ‹ь› → /t͡ʃ/ ta ‹ќ› e /t͡ɕ/, ta ouge'my œdmóuviu sea œd zadoumou istoslœunoyui pravopisi cuiriliçeiõ cèrez neougitcovœsty tacoho pisyma. Ymaiõ i prostéixiõ ta izrõcynéixiõ zuõcoslœuno-tuaroslœunõ pravopisy cuiriliçeiõ, cotroiõ pisau buimy, gadaiõ, ‹ôчницьї› : ‹ôчницьѝ› ci ‹ôчницї› : ‹ôчницѝ› bez ‹ь›, ymaiõtyi ‹ц› za /t͡ɕ/, ale todé ne vémy, yaco poznaciati prosto /t͡s/. Ta, gadaiõ, pravopisy latiniçeiõ dobrodéya Porouxya (tac e pisati, d. Porouxe, Vasye prœzüisce?) e ôdnacovo nailépxe pisymo dlya oucrayinscoyui / rousscoyui móuvui.
«/ʃʈosʲ/ i u ‹cyto's'› (← ‹cyto esi›) "what've you" ta ‹cytos'› (← ‹cytosi›) "whatever, something"»
Ya buimy ôdnacovo ne ougivau, na pr., «Cde's' boul?» "Where have you been?", e bo na sloux ne œdrœzniti œd «cdes' boul» "been somewhere".
Тако по мѧгкѡмь <ç> заднє̑рѧднии <о> всꙗко моусѣл стати <e>, чи нє тако?
ocynikoy → ocyniçoy → ocyniçey → ôcyniçi
Твар œucynicé /wyt͡ʃnɪ͜ɘ̞t͡sʲi/ про двоинѫ имє быти вырѡвнꙗнїє.
«ꙅ»
Aha, tu'ste, isxodye, réxili poslédouati naguilovi d. Porouxya, toy, cyto bé mi dau. Ta ya buimy coristau yz ouge ougivanoho ‹ґ› za /ɦ/ (proti /ɣ̞/), sidity bo se pisymea, pro mene, lépxe.
«ы»
Mœgylivo, e ouge lõcyxe coristati yz ‹ꙑ› ci duopisi ‹ъı›?
«сто҅чь»
Coli ne pisiete ‹ь›, iscazyimo, u ‹єстєтично›, tu i, gadaiõ, ne'ma pœdstavui pisati'ho u ‹сто҅чь›.
«Ta ya buimy coristau yz ouge ougivanoho ‹ґ› za /ɦ/ (proti /ɣ̞/), sidity bo se pisymea, pro mene, lépxe.»
Ꙗ бымь такы дє҅ржал <ґ> про /g/ [g ~ ɣ̞] въ чоуџих словєсє҅х. Ꙅи писмѧ <ф>.
«Mœgylivo, e ouge lõcyxe coristati yz ‹ꙑ› ci duopisi ‹ъı›?»
Съгодє҅н емь. Но҅ трєба ꙅо что раз копиювати, нє'ма бо ꙅо въ ро҅зкладцѣ.
«Coli ne pisiete ‹ь›, iscazyimo, u ‹єстєтично›, tu i, gadaiõ, ne'ma pœdstavui pisati'ho u ‹сто҅чь›.»
Тоу <ь> знамєноуѥ пє҅нь на *-y- нєгбномых примѣт-присловѷс, ꙅи въ: о бѡчь, плечь о плечь, по рѫчь, (о)сто҅ронь, (пра)бѡсь, крѡмь точто.
Частина "на" + "вічко" (лагідна форма однини для "вічі" r2u.org.ua: вічко), бо ж носимо окуляри, можна сказати, на очах ("на-нісниці" звучало би негарно).
Можна скоротити до лагідного "навічці"
Я гадав, що придумав це слово, але щойно дізнався, що ідентичне слово (лиш без вставного [в] для уникнення зяяння) дійсно є в українській мові:
нао́чники – окуляри
goroh.pp.ua: око
Частина "при" + "вічко" (лагідна форма однини для "вічі" r2u.org.ua: вічко), бо ж носимо окуляри при очах.
Можна скоротити до лагідного "привічці"
Гарно ! Пропоную називати окуляри загалом "привічниці", сонцезахисні "затемниці", а для покращення зору "довидиці".
Дякую! Нарешті у нас з'явиться слово з двоїною там, де історично вона (двоїна) мусила бути!
Гарне слівце !
Підтримуємо двоїну, яка збереглася в українській мові: http://vsviti.com.ua/ukraine/60983
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору
Очки́ = о́чки, окуля́ри. — Не вміє ж наш старий дяк стрічки розібрати, окуляри як візьме, то й піде читати. Руд. — На старість Малпочка не добачати стала, а у людей вона чувала, що то біда ще не яка, — аби дістати окуляри. Ст. Б. — Не люльку палить, а сигари, напне на кирпу окуляри і через синєє стекло прийде дивить ся на село. К. Ст.
Примітно, той же Ваш Словник Уманця дає <о́чки> лише в уводі тяклої статті, а в усі дані там прикди містять ино слово <окуляри>, й жадного прикладу на <о́чки>.
Відав бим и відки словник той бере наголос <о́чки>, атьже в словнику Желехівського (І, 588) є дано: <очки́>, крім того слово те є мічено: "gr." ( = "großruthenisch", = "великоруське"), и шле на Михайла Полянського (uk.m.wikipedia.org: Михайло Полянський). Чи таки правом значи Желехівський те слово яко великоруське, я не вім, та, всяко, з наголосом <очки́> йому більше паде ("має більше шансів") бути питомо руським, ніж з наголосом <о́чки>, в ненаголошенім бо складі <о> в письмі новою кирилицею в руських словах буває на місці "послаблених" рефлексів "гармонизованого" *о, тобто голосних заднього ряду, ближчих до [о], ніж до голосних переднього ряду, ближчих до [і], очікувана ж "гармонизація" там, попри письмо з <о>, таки є. У разі наголосу (<о́>) таких рефлексів "гармонизації" бути не може; винятки з <о́> можуть бути такі: 1) пізній аналогійний твар, 2) спрощене, "олитературене" письмо північних ("поліських") тварів, де <о́> є спрощене писання рефлексів: [u̯͡o, u̯͡ɵ, u̯͡ɶ, u̯͡œ]. Словник говорів Полісся, в тім, статей на <очки>, чи в инших тяклих писаннях, очікуваних у тім словнику (<у͡очки>, <у͡очкі>, <вічки>, <вачки>, <вачкі>, <ачки>, <ачкі>, <вички>, <вичкі>, <ви͡ічки>, <ви͡ічкі>, <ву͡ички>, <ву͡ичкі> <ву͡ічки>, <ву͡ічкі>, <ву͡ечки>, <ву͡ечкі>, <учки>, <учкі>, <вочки>, <вочкі>) там нема. Словник може й пропустити слово, й усе ж, відсутність його там може казати й ож говірки ті слова такого просто не знають. Усяко, Желехівський дає й инше слово (І, 589): очни́ця "Ocular", и шле до того ж Михайла Полянського, й тут таки з наголосом не на <о>, що збільшує вірогідність його бути питомим. В инших словниціх я статей на <очки́> (ни паче <о́чки> — високо сумнівного через <о́>) чи в инших писаннях, я найти не міг ім.
З усіх викладених више спостережень для себе я висную таке: питомість твару <о́чки> є в руській мові високо сумнівна; твари <очки́>, <очни́ці> можуть бути питоми.
- Явна ж калька, яка побутувала хіба в глупих любителів язичія на взір Духновича! Народ сього слова не знав!
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/36244-ochko.html#show_point
Ви так i не розібрались, що таке калька, що таке московізм, що таке язичіє.
Калька чого.
мскв. глаз - укр. око
мскв. очки́ - укр. ?
Так хто у кого слово поцупив!
goroh.pp.ua: очки
Очки - наше, поцуплене колись москалями слово, бо походить від українського очі (московською було би глазки).
Очки́ - окуляри.
(Сл. Желехівського).
+
<Очки́ - окуляри.
(Сл. Желехівського).>
Otôge bo ou Gelexœüscoho e <очки́>, a ne <о́чки>.
Та хай буде очки́
Допомагає бачити шось таке дрібне як зерно маку.
"Мешкаю в однім з нужденних містечок, в котрім лиш жидів і болота достатком, а треба брильянтові наочниці носити, щоби думати, що єсть ся в поетичнім місці".
(Уляна Кравченко. Лист до І. Франка 1883).
"Зір" і "рамка". Або "зра́ми" якшо потрібно підкреслити масивність окульарів, наприклад тих хто зварьує метал.
Чи очи́льце. Важливо шо є частина "ил" яка вказує на те шо це орудьдьа. Шче трошки схоже на слово лице.
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору
Очки́ = о́чки, окуля́ри. — Не вміє ж наш старий дяк стрічки розібрати, окуляри як візьме, то й піде читати. Руд. — На старість Малпочка не добачати стала, а у людей вона чувала, що то
До речі, московське слово "ресницы", є поцупленим забутим українським "рясниці".
"Навколо її уст лежали риси завзятої рішучості, повіки були спущені, їх довгі темні рясниці чудово відбивали від білих, як сніг, лиць".
(О. Кобилянська. Природа).
+++
Чому б и ні? Із двоїною.
+
Дуже прошу звиняти, що я зразу не помітив. Гарне слово.
Дякую!
+
ѡчьнıцı
а як тоді називати очні ямки?
—
ОЧНИ́ЦЯ
Те саме, що О́чна я́мка (див. о́чний.). Приклади
Кістяк насмішкувато підморгнув порожнявою очниць. (Ю. Збанацький)
Над його сухим, з глибокими очницями обличчям нависає копичка переспілого волосся. (М. Стельмах)
Навіщо щось вигадувати, якщо очки — питоме слово
Ярославе, йдіть лісом зі своїми русизмами, набридли вже
Ще один невіглас 🤦♂️
Ви про себе? Бо невіглас це ви й є