>ніхто з українців на "окуляри" не говорив "очки"<

Не вигадуйте дурниць, будь ласка!
Ніхто на очки не говорив окуляри – це правда.
Окуляри — це штучно вигадана літературна українська, це те саме язичіє, тільки коли беруть не церковнослов'янщину, а польщизну.
Так само як фарба, дах, на кшталт, мати рацію, врешті-решт, безкоштовно тощо.

Отож

"Довидиця" в однині. В жіночому та середньому роді двоїна закінчується на "-і", а в чоловічому на "-а". Більше за посиланням вище, а також: https://r2u.org.ua/node/196 http://radiolemberg.com/ua-articles/ua-allarticles/dvoyina-spravzhnya-rodzynka-ukrayinskoyi-movy
Жіночий рід для новотвору нічого не забороняє, бо є "вія", "повіка", "сітківка", "рогівка"...

Ni.

А як? Як це писати кирилицею?

Né yaco. Toho e i dano latiniçeiõ cyto cuiriliçeiõ né yaco roussca slova pisati.

ωкьницѣ?

То ж який зміст цього сайту, коли люди сюди приходять і навіть не знають як те слово вимовити своєю мовою?

<То ж який зміст цього сайту, коли люди сюди приходять і навіть не знають як те слово вимовити своєю мовою?>

Coho puitaiete?

А ви як думаєте?

Ne vémy.

<То ж який зміст цього сайту, коли люди сюди приходять і навіть не знають як те слово вимовити своєю мовою?>

Cyto e tóuc naxoditi ci tuoriti pitoma slova, grebaiõtyi yix pitomomy zueagymenoslœuïemy?

Ne znaiõty uimóuvõ? Ose uimóuva:
‹œucynicé›:
/wyt͡ʃˈnɪt͡ɕi, wʏt͡ʃˈnɪt͡ɕi, wʉt͡ʃˈnɪt͡ɕi, wot͡ʃˈnɪt͡ɕi, wɞt͡ʃˈnɪt͡ɕi/— po gòlôsné,
/ot͡ʃˈnɪt͡ɕi, ʏt͡ʃˈnɪt͡ɕi, ʉt͡ʃˈnɪt͡ɕi/ — po prigòlôsné ;

‹œucyniçui›:
/wyt͡ʃˈnɪt͡ɕɘ, wʏt͡ʃˈnɪt͡ɕɘ, wʉt͡ʃˈnɪt͡ɕɘ, wot͡ʃˈnɪt͡ɕɘ, wɞt͡ʃˈnɪt͡ɕɘ/— po gòlôsné,
/ot͡ʃˈnɪt͡ɕɘ, ʏt͡ʃˈnɪt͡ɕɘ, ʉt͡ʃˈnɪt͡ɕɘ/ — po prigòlôsné

"cuiriliçeiõ né yaco roussca slova pisati"

🤣🤣🤣

«Хъıба нє ıмєть бꙋтı "ѡчьнıцı" въ двоııнѣ, а "ѡчьнıцѣ" въ мъножıнѣ?»

+

«Хъıба нє ıмєть бꙋтı "ѡчьнıцı" въ двоııнѣ, а "ѡчьнıцѣ" въ мъножıнѣ?»

Ne tuaroslœunoiõ pravopisïõ. Duoyina imên na ‹-a› e ‹-é› (rõcé, nogé), a mnogina imên na ‹-a› e ‹-ui› (‹rõcui, nogui›). "Meaccœsty ‹ç› u ‹-iç-› e récy sõto vuimóuvui. U ‹rõca› ta ‹rõcé› e /k/ proti /t͡ɕ/, tb. /-kɘ̞/ ‹-cui› : /-t͡ɕi/ ‹-cé›, a u ‹œcyniç-› e /t͡ɕ/ usiõdui, darma ci pèred ‹-ui› /-ɘ̞/ ci pèred ‹-é› /-i/, ci pèred inxemy gòlôsnomy i pèred /∅/. I xay vuimóuva meidyu /-t͡ɕɘ̞/ ta /-t͡ɕi/ e dougye blizca agy totogyna, pravopisna rœzniça e düigena tuaroslœuïemy a ne vuimóuvoiõ. I tuaroslœuïe u pravopisi e tacoge sõtno, daiõtyi ròzlõciti i znacyeinïa, porœunaite, npr.: /ʃʈosʲ/ i u ‹cyto's'› (← ‹cyto esi›) "what've you" ta ‹cytos'› (← ‹cytosi›) "whatever, something", /(g)dɛsʲ/ u ‹cde's'› (← ‹cde esi›) ta ‹cdes'› (← ‹cdesi›), ci [-ij] u ‹siniy› imen. mõg. odn., cde mogeity bouti i [ˈsɪn(ʲ)ij ~ ˈsɪn(ʲ)ɪj] i [ˈsɪnɪj], ta u ‹sinei› — dat./mést. odn. gein., cde mogeity bouti ino [-ij], darma cuiriliçeiõ cinno ino ‹-ій› (‹синій›) i tam i tam.

«Хꙑба нє ıметь бѹти "ѡчьнıцı" у двоıинѣ, а "ѡчьнıцѣ" у многинѣ?»

Vuibacyte, tu pisax dauno, ispyraiõtyi s' na daunioroussca pisymozuõcova napisanïa na uzœur ‹отьци› *ot-yk-ē : ‹отьцѣ› *ot-yk-ū, ta ne teamiu béx tout tóucomy tuaroslœuïa. Nuiné ge buimy pisau cuiriliçeiõ istoslœuno ‹ѡкьниќѣ› (duoyina) ta ‹ѡкьниќꙑ› (mnogina), cde ‹к› + ‹ь› → /t͡ʃ/ ta ‹ќ› e /t͡ɕ/, ta ouge'my œdmóuviu sea œd zadoumou istoslœunoyui pravopisi cuiriliçeiõ cèrez neougitcovœsty tacoho pisyma. Ymaiõ i prostéixiõ ta izrõcynéixiõ zuõcoslœuno-tuaroslœunõ pravopisy cuiriliçeiõ, cotroiõ pisau buimy, gadaiõ, ‹ôчницьї› : ‹ôчницьѝ› ci ‹ôчницї› : ‹ôчницѝ› bez ‹ь›, ymaiõtyi ‹ц› za /t͡ɕ/, ale todé ne vémy, yaco poznaciati prosto /t͡s/. Ta, gadaiõ, pravopisy latiniçeiõ dobrodéya Porouxya (tac e pisati, d. Porouxe, Vasye prœzüisce?) e ôdnacovo nailépxe pisymo dlya oucrayinscoyui / rousscoyui móuvui.

«/ʃʈosʲ/ i u ‹cyto's'› (← ‹cyto esi›) "what've you" ta ‹cytos'› (← ‹cytosi›) "whatever, something"»

Ya buimy ôdnacovo ne ougivau, na pr., «Cde's' boul?» "Where have you been?", e bo na sloux ne œdrœzniti œd «cdes' boul» "been somewhere".

Тако по мѧгкѡмь <ç> заднє̑рѧднии <о> всꙗко моусѣл стати <e>, чи нє тако?

ocynikoy → ocyniçoy → ocyniçey → ôcyniçi

Твар œucynicé /wyt͡ʃnɪ͜ɘ̞t͡sʲi/ про двоинѫ имє быти вырѡвнꙗнїє.

«ꙅ»

Aha, tu'ste, isxodye, réxili poslédouati naguilovi d. Porouxya, toy, cyto bé mi dau. Ta ya buimy coristau yz ouge ougivanoho ‹ґ› za /ɦ/ (proti /ɣ̞/), sidity bo se pisymea, pro mene, lépxe.

«ы»

Mœgylivo, e ouge lõcyxe coristati yz ‹ꙑ› ci duopisi ‹ъı›?

«сто҅чь»

Coli ne pisiete ‹ь›, iscazyimo, u ‹єстєтично›, tu i, gadaiõ, ne'ma pœdstavui pisati'ho u ‹сто҅чь›.

«Ta ya buimy coristau yz ouge ougivanoho ‹ґ› za /ɦ/ (proti /ɣ̞/), sidity bo se pisymea, pro mene, lépxe.»

Ꙗ бымь такы дє҅ржал <ґ> про /g/ [g ~ ɣ̞] въ чоуџих словєсє҅х. Ꙅи писмѧ <ф>.

«Mœgylivo, e ouge lõcyxe coristati yz ‹ꙑ› ci duopisi ‹ъı›?»

Съгодє҅н емь. Но҅ трєба ꙅо что раз копиювати, нє'ма бо ꙅо въ ро҅зкладцѣ.

«Coli ne pisiete ‹ь›, iscazyimo, u ‹єстєтично›, tu i, gadaiõ, ne'ma pœdstavui pisati'ho u ‹сто҅чь›.»

Тоу <ь> знамєноуѥ пє҅нь на *-y- нєгбномых примѣт-присловѷс, ꙅи въ: о бѡчь, плечь о плечь, по рѫчь, (о)сто҅ронь, (пра)бѡсь, крѡмь точто.

Примітно, той же Ваш Словник Уманця дає <о́чки> лише в уводі тяклої статті, а в усі дані там прикди містять ино слово <окуляри>, й жадного прикладу на <о́чки>.

Відав бим и відки словник той бере наголос <о́чки>, атьже в словнику Желехівського (І, 588) є дано: <очки́>, крім того слово те є мічено: "gr." ( = "großruthenisch", = "великоруське"), и шле на Михайла Полянського (uk.m.wikipedia.org: Михайло Полянський). Чи таки правом значи Желехівський те слово яко великоруське, я не вім, та, всяко, з наголосом <очки́> йому більше паде ("має більше шансів") бути питомо руським, ніж з наголосом <о́чки>, в ненаголошенім бо складі <о> в письмі новою кирилицею в руських словах буває на місці "послаблених" рефлексів "гармонизованого" *о, тобто голосних заднього ряду, ближчих до [о], ніж до голосних переднього ряду, ближчих до [і], очікувана ж "гармонизація" там, попри письмо з <о>, таки є. У разі наголосу (<о́>) таких рефлексів "гармонизації" бути не може; винятки з <о́> можуть бути такі: 1) пізній аналогійний твар, 2) спрощене, "олитературене" письмо північних ("поліських") тварів, де <о́> є спрощене писання рефлексів: [u̯͡o, u̯͡ɵ, u̯͡ɶ, u̯͡œ]. Словник говорів Полісся, в тім, статей на <очки>, чи в инших тяклих писаннях, очікуваних у тім словнику (<у͡очки>, <у͡очкі>, <вічки>, <вачки>, <вачкі>, <ачки>, <ачкі>, <вички>, <вичкі>, <ви͡ічки>, <ви͡ічкі>, <ву͡ички>, <ву͡ичкі> <ву͡ічки>, <ву͡ічкі>, <ву͡ечки>, <ву͡ечкі>, <учки>, <учкі>, <вочки>, <вочкі>) там нема. Словник може й пропустити слово, й усе ж, відсутність його там може казати й ож говірки ті слова такого просто не знають. Усяко, Желехівський дає й инше слово (І, 589): очни́ця "Ocular", и шле до того ж Михайла Полянського, й тут таки з наголосом не на <о>, що збільшує вірогідність його бути питомим. В инших словниціх я статей на <очки́> (ни паче <о́чки> — високо сумнівного через <о́>) чи в инших писаннях, я найти не міг ім.
З усіх викладених више спостережень для себе я висную таке: питомість твару <о́чки> є в руській мові високо сумнівна; твари <очки́>, <очни́ці> можуть бути питоми.

Ви так i не розібрались, що таке калька, що таке московізм, що таке язичіє.
Калька чого.
мскв. глаз - укр. око
мскв. очки́ - укр. ?
Так хто у кого слово поцупив!
goroh.pp.ua: очки

<Очки́ - окуляри.
(Сл. Желехівського).>

Otôge bo ou Gelexœüscoho e <очки́>, a ne <о́чки>.

Та хай буде очки́

goroh.pp.ua: Очки

Яка дурня. Це ж двоїна, а не множина. Тому очки