Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору
Очки́ = о́чки, окуля́ри. — Не вміє ж наш старий дяк стрічки розібрати, окуляри як візьме, то й піде читати. Руд. — На старість Малпочка не добачати стала, а у людей вона чувала, що то біда ще не яка, — аби дістати окуляри. Ст. Б. — Не люльку палить, а сигари, напне на кирпу окуляри і через синєє стекло прийде дивить ся на село. К. Ст.
Яка калька? Якого язичiя? Що за дурня? Язичiє - це штучнi книжнi cлова. А "óчки" баби в селах так говорили. Мабуть дурнi були, не знали, що треба було свою мову калiчити та носити на оках окуляри 😂🤦♂️
А ось чи будете тепер на Грiнченка молитись 😁
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Навря́д, нар. Едва-ли, врядъ-ли. Навряд, чи є в Кузьми гроші. Ном. № 5617.
Тру́дний, -а, -е.
1) Трудный, нелегкій, тяжелый, стоющій много труда, горя. Пані, серце, се мої трудні гроші.... я позбувся жінки своєї. Рудч. Ск. І. 163.
2) Удрученный. Серце моє трудне! Чого ти бажаєш, що в тебе болить? Шевч. Трудний сяду і заплачу, що Ярини я не бачу. Гол. ІІІ. 372.
3) Усталый. Ой коню мій, коню, що ти такий смутний? Що ти із дороги прийшов такий трудний. Гол. Мати з великої оруди та й гей трудні були. Федьк.
4) Тяжело больной. Там такий трудний чоловік, що навряд чи видужає.
До речi, у москвинiв око - це глаз.
А тепер, як в однiй передачi казали "внiманiє вапрос":
То це ми черпнули у них очки́ й стали називати óчки, чи, може, все-таки, навпаки? 🤔🧐
Підтримую. А то й для "ока" почнемо шукати заміну. А баби ще кажуть "о́чки" з наголосом на перший склад — теж добре слово, що не викривлює українську мову. Є очі — є й очки.
9 вересня 2019
Нам не потрібний чужизм, який не застосовують навіть англомовці з їхньою лексикою насиченою латинськими і французькими словами. Крім того, для назв парних предметів у нашій рідній мові збереглася двоїна, яка зникла в "язику": http://vsviti.com.ua/ukraine/60983
Yaroslav Shpak, спасибіг, саме через одсутність двоїни я це слово на пропозиції для пошуку новотворів і відправив.
Андрій Ковшер, "окуляри" це польський латинізм, в слов'янських мовах є свої відповідники для слова "окуляри", лиш у нас через сильний чужинський вплив слова рідного немає. Щодо "очей", то походять вони од праслов'янського "*oko", давньоруського "око", тому шукати заміну є марно, це споконвічне українське (а не польське чи латинське) слово.
9 вересня 2019
Пропоную додати инші назви парних предметів без двоїни: ваги, штани, шорти...
Між іншим, у тій Вікіпедії написано, що "окуляри" це і є двоїна.
«А. Штефан і М. Левицький назвали іменники, що їх уживали лиш у формі двоїни (іменники без однини): сани, вуста, граблі, окуляри, ворота, вила тощо»
Ну з "вуста", "ворота", "вила", "граблі" все зрозуміло. Без двоїни було би щось на взір "вусти", "вороти", "вили", "грабли".
Але чому до двоїни віднесли "сани" та "окуляри" мені не зрозуміло, у формі двоїни було б "сані" (якщо від жіночого роду; як "рукавичці", "ножиці", "очі") чи "са́на" (якщо для чоловічого або ніякого роду; з наголосом на перший склад як "брати́", але "два бра́та", "товариші́", але "два това́риша") та "окулярі" (для жін. р.) чи "окуляра" (від чол. і ніяк. роду)
Андрію Ковшер, заувага до Твого першого допису, де пропонуєш перекладати "очі". Розумію, що це жарт, але. Тут залежить, яку методологію при доборі відповідників ми обираємо. Є наприклад проста методологія "аби не як у москалів". Вона полягає на свідомому плеканні латинських, польських, німецьких слів в Українській мові. І справді, такі слова, як окуляри, бурштин, фарба, ліхтар, ланцюг, кошт, скасувати, пензлик та безліч інших є чіткими та беззаперечними визначниками саме Української мови. Але одночасно з прийняттям слів такого типу ми відмовляємось від староукраїнської лексики, віддаючи її, звісно, російській мові. Укладачі майбутніх словників російської мови радо вписали б більшість Українських слів, як якісь слова з якогось юґа-западнава нарєчія. Гадаєш, це неможливо? На мою думку така методологія - "аби не як у москалів" до цього й провадить. Це наприклад помітно у їхніх озвучуваннях деяких комп'ютерних ігор на фентезійну тематику, перекладах творів, фільмах - аби додати історичної та казкової атмосферності, додаються зовсім не російські слова - "тем паче", "вуха", "окаянный" і багато інших. Зараз вже не пригадається. Тому можливий сценарій, згідно я яким упродовж наступних ста/двісті років Українська мова позбуватиметься своїм старих питомих слів, а російська їх натомість здобуватиме різноманітними шляхами.
Можна застосувати іншу методологію та творити відповідники на основі лексики праслов'янської (реконструйованої) або й взагалі на основі архаїчної частини лексики праідоєвропейської мови (теж реконструйованої). І саме слово "око" й належить до такого словника (*okw-). Тому шукати відповідник для нього є безглуздим (хоча й можна, є теорії наприклад ностратичної макросім'ї мов). Але похідне слово "oculus" утворилось вже в латинській мові і далі було запозичене всіма молодшими європейськими мовами. Тому варто було б творити відповідники на основі саме слова "око" або "віче". Таким чином відповідники "привічниці" та "навічниці" або подібні тут були б найдоречнішими.
Ніхто не каже викидати вже устійнені запозичення в Українській мові, але також не варто забувати староукраїнські або спільнослов'янські корені.
Андрію, я згоден з тобою. Але на ґрунті цих роздумів я би сказав, що слово "о́чки" якраз є українським, взятим собі росіянами.
Вони кажуть "око" хіба що в приказці "око за око, зуб за зуб".
Російського там те, що до політики "зближення двох братніх мов" ніхто з українців на "окуляри" не говорив "очки", це слово настільки ж українське як і "сємєчкі", "кулєчок", "ніпанятна" та "йолачка".
Частина "на" + "вічко" (лагідна форма однини для "вічі" r2u.org.ua: вічко), бо ж носимо окуляри, можна сказати, на очах ("на-нісниці" звучало би негарно).
Можна скоротити до лагідного "навічці"
Я гадав, що придумав це слово, але щойно дізнався, що ідентичне слово (лиш без вставного [в] для уникнення зяяння) дійсно є в українській мові:
нао́чники – окуляри
https://goroh.pp.ua/Етимологія/око
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору
Очки́ = о́чки, окуля́ри. — Не вміє ж наш старий дяк стрічки розібрати, окуляри як візьме, то й піде читати. Руд. — На старість Малпочка не добачати стала, а у людей вона чувала, що то біда ще не яка, — аби дістати окуляри. Ст. Б. — Не люльку палить, а сигари, напне на кирпу окуляри і через синєє стекло прийде дивить ся на село. К. Ст.
Примітно, той же Ваш Словник Уманця дає <о́чки> лише в уводі тяклої статті, а в усі дані там прикди містять ино слово <окуляри>, й жадного прикладу на <о́чки>.
Відав бим и відки словник той бере наголос <о́чки>, атьже в словнику Желехівського (І, 588) є дано: <очки́>, крім того слово те є мічено: "gr." ( = "großruthenisch", = "великоруське"), и шле на Михайла Полянського (uk.m.wikipedia.org: Михайло Полянський). Чи таки правом значи Желехівський те слово яко великоруське, я не вім, та, всяко, з наголосом <очки́> йому більше паде ("має більше шансів") бути питомо руським, ніж з наголосом <о́чки>, в ненаголошенім бо складі <о> в письмі новою кирилицею в руських словах буває на місці "послаблених" рефлексів "гармонизованого" *о, тобто голосних заднього ряду, ближчих до [о], ніж до голосних переднього ряду, ближчих до [і], очікувана ж "гармонизація" там, попри письмо з <о>, таки є. У разі наголосу (<о́>) таких рефлексів "гармонизації" бути не може; винятки з <о́> можуть бути такі: 1) пізній аналогійний твар, 2) спрощене, "олитературене" письмо північних ("поліських") тварів, де <о́> є спрощене писання рефлексів: [u̯͡o, u̯͡ɵ, u̯͡ɶ, u̯͡œ]. Словник говорів Полісся, в тім, статей на <очки>, чи в инших тяклих писаннях, очікуваних у тім словнику (<у͡очки>, <у͡очкі>, <вічки>, <вачки>, <вачкі>, <ачки>, <ачкі>, <вички>, <вичкі>, <ви͡ічки>, <ви͡ічкі>, <ву͡ички>, <ву͡ичкі> <ву͡ічки>, <ву͡ічкі>, <ву͡ечки>, <ву͡ечкі>, <учки>, <учкі>, <вочки>, <вочкі>) там нема. Словник може й пропустити слово, й усе ж, відсутність його там може казати й ож говірки ті слова такого просто не знають. Усяко, Желехівський дає й инше слово (І, 589): очни́ця "Ocular", и шле до того ж Михайла Полянського, й тут таки з наголосом не на <о>, що збільшує вірогідність його бути питомим. В инших словниціх я статей на <очки́> (ни паче <о́чки> — високо сумнівного через <о́>) чи в инших писаннях, я найти не міг ім.
З усіх викладених више спостережень для себе я висную таке: питомість твару <о́чки> є в руській мові високо сумнівна; твари <очки́>, <очни́ці> можуть бути питоми.
Ви так i не розібрались, що таке калька, що таке московізм, що таке язичіє.
Калька чого.
мскв. глаз - укр. око
мскв. очки́ - укр. ?
Так хто у кого слово поцупив!
https://goroh.pp.ua/Етимологія/очки
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору
Очки́ = о́чки, окуля́ри. — Не вміє ж наш старий дяк стрічки розібрати, окуляри як візьме, то й піде читати. Руд. — На старість Малпочка не добачати стала, а у людей вона чувала, що то
Окуляри — оптичний прилад, який носять на обличчі і застосовують для виправлення вад зору, захисту від випромінювання, пилюки чи інших цілей.
Без окуляр я ніц за рульом не вижу.
лат. oculus − око, через пол. okulary
чес. brýle, рос. очки
Перекладаємо слово окуляри
Слово у двоїні, яка збереглася в українській мові: http://vsviti.com.ua/ukraine/60983
++
Дякую, Андрію !
Чому ви вважаєте, що це слово в двоїні? І як це слово буде в однині?
"Довидиця" в однині. В жіночому та середньому роді двоїна закінчується на "-і", а в чоловічому на "-а". Більше за посиланням вище, а також: https://r2u.org.ua/node/196 http://radiolemberg.com/ua-articles/ua-allarticles/dvoyina-spravzhnya-rodzynka-ukrayinskoyi-movy
Жіночий рід для новотвору нічого не забороняє, бо є "вія", "повіка", "сітківка", "рогівка"...
Нема чого вигадувати. Наше питоме óчки.
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору
Очки́ = о́чки, окуля́ри. — Не вміє ж наш старий дяк стрічки розібрати, окуляри як візьме, то й піде читати. Руд. — На старість Малпочка не добачати стала, а у людей вона чувала, що то біда ще не яка, — аби дістати окуляри. Ст. Б. — Не люльку палить, а сигари, напне на кирпу окуляри і через синєє стекло прийде дивить ся на село. К. Ст.
- Явна ж калька, яка побутувала хіба в глупих любителів язичія на взір Духновича! Народ сього слова не знав!
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/36244-ochko.html#show_point
Яка калька? Якого язичiя? Що за дурня? Язичiє - це штучнi книжнi cлова. А "óчки" баби в селах так говорили. Мабуть дурнi були, не знали, що треба було свою мову калiчити та носити на оках окуляри 😂🤦♂️
А ось чи будете тепер на Грiнченка молитись 😁
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Навря́д, нар. Едва-ли, врядъ-ли. Навряд, чи є в Кузьми гроші. Ном. № 5617.
Тру́дний, -а, -е.
1) Трудный, нелегкій, тяжелый, стоющій много труда, горя. Пані, серце, се мої трудні гроші.... я позбувся жінки своєї. Рудч. Ск. І. 163.
2) Удрученный. Серце моє трудне! Чого ти бажаєш, що в тебе болить? Шевч. Трудний сяду і заплачу, що Ярини я не бачу. Гол. ІІІ. 372.
3) Усталый. Ой коню мій, коню, що ти такий смутний? Що ти із дороги прийшов такий трудний. Гол. Мати з великої оруди та й гей трудні були. Федьк.
4) Тяжело больной. Там такий трудний чоловік, що навряд чи видужає.
До речi, у москвинiв око - це глаз.
А тепер, як в однiй передачi казали "внiманiє вапрос":
То це ми черпнули у них очки́ й стали називати óчки, чи, може, все-таки, навпаки? 🤔🧐
Чим ваш приклад Грінченка доводить, що очки - рідне слово?
вважаю треба зосередитися на англіцизмах та русизмах, а не нівечити чудову самобутню українську мову
Підтримую. А то й для "ока" почнемо шукати заміну. А баби ще кажуть "о́чки" з наголосом на перший склад — теж добре слово, що не викривлює українську мову. Є очі — є й очки.
Нам не потрібний чужизм, який не застосовують навіть англомовці з їхньою лексикою насиченою латинськими і французькими словами. Крім того, для назв парних предметів у нашій рідній мові збереглася двоїна, яка зникла в "язику": http://vsviti.com.ua/ukraine/60983
Yaroslav Shpak, спасибіг, саме через одсутність двоїни я це слово на пропозиції для пошуку новотворів і відправив.
Андрій Ковшер, "окуляри" це польський латинізм, в слов'янських мовах є свої відповідники для слова "окуляри", лиш у нас через сильний чужинський вплив слова рідного немає. Щодо "очей", то походять вони од праслов'янського "*oko", давньоруського "око", тому шукати заміну є марно, це споконвічне українське (а не польське чи латинське) слово.
Пропоную додати инші назви парних предметів без двоїни: ваги, штани, шорти...
А якщо взяти слово "о́чки", то застосовуючи правила двоїни, це слово мало б звучати "о́чка"?
"Зараз візьму мої о́чка і прочитаю"
Ознайомтеся:uk.wikipedia.org: Двоїна#ХІХ ст. — ХХ ст.
Штани з двоїною це шта́ні. Я навіть чув це слово в Києві від молодої кравчині. У Вікіпедії теж он, бачу, про це написано.
Так, Андрій Ковшер. Штани у двоїні "штані" !
Між іншим, у тій Вікіпедії написано, що "окуляри" це і є двоїна.
«А. Штефан і М. Левицький назвали іменники, що їх уживали лиш у формі двоїни (іменники без однини): сани, вуста, граблі, окуляри, ворота, вила тощо»
Ну з "вуста", "ворота", "вила", "граблі" все зрозуміло. Без двоїни було би щось на взір "вусти", "вороти", "вили", "грабли".
Але чому до двоїни віднесли "сани" та "окуляри" мені не зрозуміло, у формі двоїни було б "сані" (якщо від жіночого роду; як "рукавичці", "ножиці", "очі") чи "са́на" (якщо для чоловічого або ніякого роду; з наголосом на перший склад як "брати́", але "два бра́та", "товариші́", але "два това́риша") та "окулярі" (для жін. р.) чи "окуляра" (від чол. і ніяк. роду)
Андрію Ковшер, заувага до Твого першого допису, де пропонуєш перекладати "очі". Розумію, що це жарт, але. Тут залежить, яку методологію при доборі відповідників ми обираємо. Є наприклад проста методологія "аби не як у москалів". Вона полягає на свідомому плеканні латинських, польських, німецьких слів в Українській мові. І справді, такі слова, як окуляри, бурштин, фарба, ліхтар, ланцюг, кошт, скасувати, пензлик та безліч інших є чіткими та беззаперечними визначниками саме Української мови. Але одночасно з прийняттям слів такого типу ми відмовляємось від староукраїнської лексики, віддаючи її, звісно, російській мові. Укладачі майбутніх словників російської мови радо вписали б більшість Українських слів, як якісь слова з якогось юґа-западнава нарєчія. Гадаєш, це неможливо? На мою думку така методологія - "аби не як у москалів" до цього й провадить. Це наприклад помітно у їхніх озвучуваннях деяких комп'ютерних ігор на фентезійну тематику, перекладах творів, фільмах - аби додати історичної та казкової атмосферності, додаються зовсім не російські слова - "тем паче", "вуха", "окаянный" і багато інших. Зараз вже не пригадається. Тому можливий сценарій, згідно я яким упродовж наступних ста/двісті років Українська мова позбуватиметься своїм старих питомих слів, а російська їх натомість здобуватиме різноманітними шляхами.
Можна застосувати іншу методологію та творити відповідники на основі лексики праслов'янської (реконструйованої) або й взагалі на основі архаїчної частини лексики праідоєвропейської мови (теж реконструйованої). І саме слово "око" й належить до такого словника (*okw-). Тому шукати відповідник для нього є безглуздим (хоча й можна, є теорії наприклад ностратичної макросім'ї мов). Але похідне слово "oculus" утворилось вже в латинській мові і далі було запозичене всіма молодшими європейськими мовами. Тому варто було б творити відповідники на основі саме слова "око" або "віче". Таким чином відповідники "привічниці" та "навічниці" або подібні тут були б найдоречнішими.
Ніхто не каже викидати вже устійнені запозичення в Українській мові, але також не варто забувати староукраїнські або спільнослов'янські корені.
Андрію, я згоден з тобою. Але на ґрунті цих роздумів я би сказав, що слово "о́чки" якраз є українським, взятим собі росіянами.
Вони кажуть "око" хіба що в приказці "око за око, зуб за зуб".
Андрій Ковшер, це росіянізм, в українській мові його не було (а вірніше "очки" це просто зменшувана форма від "очі")
r2u.org.ua: очки
Що там російського? Закінчення "-ки"? А зменшувальна форма — то й що, не проблема. Люди на окуляри кажуть навіть просто "очі".
Російського там те, що до політики "зближення двох братніх мов" ніхто з українців на "окуляри" не говорив "очки", це слово настільки ж українське як і "сємєчкі", "кулєчок", "ніпанятна" та "йолачка".
Слово у двоїні, яка збереглася в українській мові: http://vsviti.com.ua/ukraine/60983
Чому б и ні? Із двоїною.
+
Дуже прошу звиняти, що я зразу не помітив. Гарне слово.
Дякую!
Желехівський (І, 589): очни́ця "Ocular" (слано на Михайла Полянського).
wcynicé — двоїна, wcynicui — множина; однина: wcynica.
Однина – очниця
Двоїна – очниці
Множина – очници?
Ni.
А як? Як це писати кирилицею?
Né yaco. Toho e i dano latiniçeiõ cyto cuiriliçeiõ né yaco roussca slova pisati.
ωкьницѣ?
То ж який зміст цього сайту, коли люди сюди приходять і навіть не знають як те слово вимовити своєю мовою?
<То ж який зміст цього сайту, коли люди сюди приходять і навіть не знають як те слово вимовити своєю мовою?>
Coho puitaiete?
А ви як думаєте?
Ne uémy.
Частина "на" + "вічко" (лагідна форма однини для "вічі" r2u.org.ua: вічко), бо ж носимо окуляри, можна сказати, на очах ("на-нісниці" звучало би негарно).
Можна скоротити до лагідного "навічці"
Я гадав, що придумав це слово, але щойно дізнався, що ідентичне слово (лиш без вставного [в] для уникнення зяяння) дійсно є в українській мові:
нао́чники – окуляри
https://goroh.pp.ua/Етимологія/око
Частина "при" + "вічко" (лагідна форма однини для "вічі" r2u.org.ua: вічко), бо ж носимо окуляри при очах.
Можна скоротити до лагідного "привічці"
Гарно ! Пропоную називати окуляри загалом "привічниці", сонцезахисні "затемниці", а для покращення зору "довидиці".
Дякую! Нарешті у нас з'явиться слово з двоїною там, де історично вона (двоїна) мусила бути!
Гарне слівце !
Підтримуємо двоїну, яка збереглася в українській мові: http://vsviti.com.ua/ukraine/60983
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору
Очки́ = о́чки, окуля́ри. — Не вміє ж наш старий дяк стрічки розібрати, окуляри як візьме, то й піде читати. Руд. — На старість Малпочка не добачати стала, а у людей вона чувала, що то біда ще не яка, — аби дістати окуляри. Ст. Б. — Не люльку палить, а сигари, напне на кирпу окуляри і через синєє стекло прийде дивить ся на село. К. Ст.
Примітно, той же Ваш Словник Уманця дає <о́чки> лише в уводі тяклої статті, а в усі дані там прикди містять ино слово <окуляри>, й жадного прикладу на <о́чки>.
Відав бим и відки словник той бере наголос <о́чки>, атьже в словнику Желехівського (І, 588) є дано: <очки́>, крім того слово те є мічено: "gr." ( = "großruthenisch", = "великоруське"), и шле на Михайла Полянського (uk.m.wikipedia.org: Михайло Полянський). Чи таки правом значи Желехівський те слово яко великоруське, я не вім, та, всяко, з наголосом <очки́> йому більше паде ("має більше шансів") бути питомо руським, ніж з наголосом <о́чки>, в ненаголошенім бо складі <о> в письмі новою кирилицею в руських словах буває на місці "послаблених" рефлексів "гармонизованого" *о, тобто голосних заднього ряду, ближчих до [о], ніж до голосних переднього ряду, ближчих до [і], очікувана ж "гармонизація" там, попри письмо з <о>, таки є. У разі наголосу (<о́>) таких рефлексів "гармонизації" бути не може; винятки з <о́> можуть бути такі: 1) пізній аналогійний твар, 2) спрощене, "олитературене" письмо північних ("поліських") тварів, де <о́> є спрощене писання рефлексів: [u̯͡o, u̯͡ɵ, u̯͡ɶ, u̯͡œ]. Словник говорів Полісся, в тім, статей на <очки>, чи в инших тяклих писаннях, очікуваних у тім словнику (<у͡очки>, <у͡очкі>, <вічки>, <вачки>, <вачкі>, <ачки>, <ачкі>, <вички>, <вичкі>, <ви͡ічки>, <ви͡ічкі>, <ву͡ички>, <ву͡ичкі> <ву͡ічки>, <ву͡ічкі>, <ву͡ечки>, <ву͡ечкі>, <учки>, <учкі>, <вочки>, <вочкі>) там нема. Словник може й пропустити слово, й усе ж, відсутність його там може казати й ож говірки ті слова такого просто не знають. Усяко, Желехівський дає й инше слово (І, 589): очни́ця "Ocular", и шле до того ж Михайла Полянського, й тут таки з наголосом не на <о>, що збільшує вірогідність його бути питомим. В инших словниціх я статей на <очки́> (ни паче <о́чки> — високо сумнівного через <о́>) чи в инших писаннях, я найти не міг ім.
З усіх викладених више спостережень для себе я висную таке: питомість твару <о́чки> є в руській мові високо сумнівна; твари <очки́>, <очни́ці> можуть бути питоми.
- Явна ж калька, яка побутувала хіба в глупих любителів язичія на взір Духновича! Народ сього слова не знав!
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/36244-ochko.html#show_point
Ви так i не розібрались, що таке калька, що таке московізм, що таке язичіє.
Калька чого.
мскв. глаз - укр. око
мскв. очки́ - укр. ?
Так хто у кого слово поцупив!
https://goroh.pp.ua/Етимологія/очки
Допомагає бачити шось таке дрібне як зерно маку.
"Зір" і "рамка". Або "зра́ми" якшо потрібно підкреслити масивність окульарів, наприклад тих хто зварьує метал.
Чи очи́льце. Важливо шо є частина "ил" яка вказує на те шо це орудьдьа. Шче трошки схоже на слово лице.
Схоже на кальку англійського glasses.
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору
Очки́ = о́чки, окуля́ри. — Не вміє ж наш старий дяк стрічки розібрати, окуляри як візьме, то й піде читати. Руд. — На старість Малпочка не добачати стала, а у людей вона чувала, що то