Подав, як у словниках
Подивіться на своє посилання
r2u.org.ua: Запаска.
—
Не підходить
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
За́дниця, -ці, ж. То же, что и запаска 1, называемая за́дницею въ тѣхъ случаяхъ, когда этотъ кусокъ сукна, надѣваемый сзади, противополагается сопровождающему его переднему куску, фартуху, носящему названіе: попере́дниця. Заськи тобі, почитухо, заськи, без задньої запаски... на порозі зачепилася і задниця загубилася. Мил. 156.
Запа́ска, -ки, ж.
1) Женская одежда, замѣняющая юбку: кусокъ черной домотканной шерстяной матеріи, надѣваемый такъ, чтобы концы его сходились спереди; поверхъ этого куска, спереди, въ видѣ передника, надѣвается другой кусокъ такой же матеріи, синяго цвѣта; оба куска вмѣстѣ подвязываются краснымъ шерстянымъ поясомъ. Задній кусокъ называется просто запа́ска или за́дниця, передній — попере́дниця. Чуб. VII, 427, 428. Вас. 170. КС. 1893. V. 282. Мил. 156.
За́паска (Vortuch, Schürze) - фартух. Сл. Желех.
Запа́ска, запасчина, запасочка - род фартуха или передника темно-синего цвета. Сл. Піскунова.
Запаска - передник. Сл. І. Котляревського 1808 р.
Фартух - опинка, запаска, передник. Сл. Левченка.
Запа́ска - женскій шерстяный, цвѣтный или черный, передникъ. «Винъ здалеку бачить червонную запаску». Сл. Білецьк-Носенко.
Фартух - катран, катранець, запаска, запінка; кажаньій - шуствал. Сл. Дубровського.
2) Родъ женскаго передника: а) полотнянаго бѣлаго, надѣваемаго къ юбкѣ. Гол. Од. 21, 50. б) шерстяного зеленаго или краснаго, надѣваемаго поверхъ пла́хти или опи́нки.
2. діал. Фартух. "А побіч нього стояла його жінка з меншою дитиною на руках і запаскою обтирала сльози" (Іван Франко, I, 1955).
ЗАПА́СКА, и, жін.
1. Жіночий одяг у вигляді шматка тканини певного розміру (перев. вовняної), що використовується замість спідниці для обгортання стану поверх сорочки. — Як йде [Солов'їха], то запаска на ній так і розійдеться спереду на обидва боки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 8); Причепурившись.., огорнувши стан святковою запаскою, дівчина немов іншою стала (Іван Ле, Наливайко, 1957, 10); * Образно. І небо і земля — усе одпочива, Все ніч під чорною запаскою хова (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 49).
Все-таки передник уже вживають і він більш зрозумілий утямок, його навіть нікому перекладати, пояснювати не треба на відміну від вашої запаски (тепер у будь-кого спитай, що таке запаска, що він чи вона вам відповість?).
Я б ще за попередник, попередницю проголосував, але проти омонімізації. Тому краще, зрозуміліше – передник
Уперше слово "припинда" я почув у сім видиві (https://youtu.be/V7XUIb1G7oY?t=4307, даю з часоміткою), каже так на фартух бабця зі села Варварівка Кам'янець-Подільського (давніше Дунаєвецького) району Хмельниччини. Сказала, що слово є буцім-то польське (саме село було польське: принаймні, там жили римо-католики й вони мовили колись польською). Зазирнув до ЕСУМ'у (том 4, ст. 575), пише він тако:
"[припинда] «фартух Нед; хлівець, прибудований до приміщення Ник-НикБЛ», [припо́н] «фартух» Гриц, [при́пинка} «запаска» О; — очевидно, похідні утворення від припина́ти (пор. [припина́чка] «жіночий фартух» ДзАтл І); походження кінцевої частини -да неясне".
Знають "припинду" щонайменше поліщуки (див. "Словник західнополіських говірок" Г. Аркушина, том 2, ст. 87) та подоляни (див. "Словник назв одягу та взуття у східноподільських говірках" Г. Березовської, ст. 236, статтю "Своєрідність декору запасок Західного Поділля: типи, осередки" О. Никорак, ст. 1072 (у цьому: https://nz.lviv.ua/archiv/2012-6/10.pdf pdf-файлі зі статтею буде сторінка 3)). І галичани, видко, знають се слово, хоч особисто я не чув його ніколи. "Припинда" на запаску є зокрема в "Наддністрянскім регіональнім словнику" Г. Шила (ст. 216), в Онишкевича (том 2, ст. 141) та Желехівського (том 2, ст. 753, "Schürze, Vortuch").
Просто кумедне видиво до слова: https://youtu.be/88h8TMKPQG0 😊
Прикметно, що там "припинду" волинським словом називають.
Онишкевич (том II, ст. 64): 1. запаска; коротка запаска.
Матіїв (Словник говірок центральної Бойківщини, ст. 347): фартух. На наступній сторінці є ще здрібніла форма "півчи́на".
Шило (Наддніпрянський регіональний словник, ст. 201): 3. фартух із домашнього полотна.
Словник буковинських говірок (ст. 414): 2. фартух
Ще можна глипнути в "Atlas gwar bojkowskich" Я. Ріґера (том III, мапа №149; https://imgur.com/a/QmKjJhF) на поширеність цього слова на Бойківщині. Я, правда, в своїм ріднім селі на Рожнятівщині чув тільки "запаска" й власне "фартух", але то пусте, та й на мапі його нема.
ЕСУМ веде се слово від "пола" (том IV, 485, пола¹), тож даю й відміну "пілка" (гадаю, вона й є первинна, звук [в] у "півка" явно постав пізніше).
r2u.org.ua: Запаска
goroh.pp.ua: плат
ЕСУМ: перед: пере́дни́к - «фартух».
++