Слово має двоїну, яка притаманна українській мові: http://vsviti.com.ua/ukraine/60983
Спеціяльно для Єлисея називаю половину шортів "доколінце" :)
Yarosla Shpak, не смішно, бо аби могти визначити, чи твар слова є правда в двоїні, треба знати з якого твару вднини він виходить.
Ви кажете від *доколінце, тоді то є невдале слово, бо назви чітних (парних) частий одягу походять від однини жіночого роду: ногавица → *[двѣ] ногавицѣ "штані, брюки", рѫкавица → *[двѣ] рѫкавицѣ.
Єлисею, Ваше запитання щодо двоїни доречне і логічне, а посмішка в мене виникла за Вашу наукову прискіпливість. Я не філолог і не маю достатньо часу для прискіпливого вивчення історії і правил української мови й тому можу помилятися і завжди буду вдячний за критичні, обґрунтовані зауваження з посиланням на авторитетні джерела. Щодо слова "колінце", то назви парних частин одягу, які Ви навели для прикладу (рукавиці, ногавиці) походять від однини назв парних органів у жіночому роді (рука, нога), а слова "очі", "плечі", "уші" (походять від назв парних органів у середньому роді) і так є двоєною:
https://r2u.org.ua/node/196
На мою особисту думку правильною одниною слова "доколінці" (мого власного новотвору) є "доколінце" (зменшувально-пестлива форма від слова "доколіно" у середньому роді).
Карл-Франц Ян Йосиф,
Авжеж бо закінчення двоїни для жіночого й середнього родів є таке саме: -і (-ѣ). Але як я вже писав, назви одягу, складені з чітних частин в укр.м. типово не походять від форм середнього роду, але жіночого.
Yaroslav Shpak,
назви одягу, складені з чітних частин в укр.м. типово не походять від форм середнього роду, але жіночого.
Єлисею, є питомі українські назви для складових обладунків та однострою чоловічого роду, які походять від парних органів середнього роду:
r2u.org.ua: наколінник
r2u.org.ua: наплічник
r2u.org.ua: навушник
Від двоїни для "сунець" (короткий відрубок, шмат колоди)
r2u.org.ua: сунець
Я чув такий варіянт. Це не моє слово
Хоч це двоїнне слово здебільшого означає "штані", його можна адаптувати до "шортів".
Штанина (одна халява) — ногави́ця. По типу рука-в+иця.
До речі, це чудова ідея для використання цього слова. РУКАВиці - штуки, які натягують ся на кінцівки рук. а НОГАВиці - на кінцівки ніг.
Не знаю але чув, що у закарпатському діалекті ногавиці то штани
У Полтавської обл., зокрема с. Вісичі, на власні вуха (на власновуш) чув як його літні люди вживали у формі "ногиви́ці". Але погоджуюся з Вами, що в реґіоні Карпат це слово є основною лексемою (вживається частіше за "штани/штані").
То є зайвий варіант при вже пропонованих вище. Як я вже писав у коментарі під своєю пропозицією кусі, [куц-] є лише фонетичний різновид до /кус-/ – основного (порівн. варіацію: гасати~[гацати], смалити~[цмалити], смоктати~[цмоктати], присяга~[прицяга] тощо, характерний для деяких пд.-зх. говірок. Крім того закінчення -и множини суперечить типології назв парних частин одягу в українській мові, як правило в формі двоїни, порівн.: ногавиці, рукавиці, штані, де закінчення -і відбиває рефлекс двоїни від імен жіночого та середнього родів. Того куци є те саме, що кусі, іно менше вдале.
cõsé
Двоїна від прикметника кус, беззайменникової (короткої) форми до кусий »короткий, укорочений«, основної фонетичнаої форми варіанта куций. Може бути товмачено як усічене від виразу *кусі ногавиці »вкорочені ногавиці (штані)«.
Може ви хотіли написати куці?
[t͡s] є ту вторинний рефлекс фонеми /s/, тому правильно таки є з <с>, а вимова може бути й з [t͡s], і з [s].
Вторий, та самі ж писали Ви, Ялисію, що перехід [s] у [t͡s] є один із ознак руської мови!
Не "перехід [s] у [t͡s]", а реалізація /s/ як [t͡s], що є величезна різниця. В истоті, в будь якім слові, де є фонема /s/ між голосками чи на початку слова перед пином, те /s/ можемо мовити як [t͡s]. Рівніте: Онишкевич ІІ: <цмоком> "жадібно" (357; *смъкъмь), <цнага> "бажання, охота" (357; *снага), ЕСУМ дає ще, на пр., <гацати> *гасати (не тямлю вже, де, правда), й инші приклади. До сяких прикладів тягнуть и: {цомпель} *сомпель (*сопль), {цмулити} *смулити тощо.
А слово таки славне!
Як це воно з кусанням не пов'язане
😁
Дружку, кусі!