> Питомо-польська стверджувальна частка – «ano», а ніяке не «tak»
І "tak", і "no" з "ano".
> 🇵🇱 ?
Уточніть Ваше питання.
З огляду на Ваш дотеперішний доробок на Словотворі, мали бисмо ся сподівати на те, що слово "так" у значенні ствердної частки оголосите польською приблудою.
Гадаю, нема розумного приводу подавати на переклад говіркові слова. Ба, коли сам творець сеї сторінки твердить, ніби говори Закарпаття становлять окрему мову, то пощо додавати слова з тої "чужої" мови, коли перекладаємо тут, на Словотворі, чужого роду слова саме української мови?
Віддалило би ся від польської чи ні, та слово "мішанка" творено відповідно до живої дотепер словотвірної моделі творення йменників від пасивних дієприкметників: "міш-ан-" + суфікс "-ка" (те, що є паралельні твори з іншими суфіксами, як-от "мішанина", тут омину), Тож, глянувши бодай на то, як те слово постало, було би дивно чекати на те, що не мало би воно позначати чогось мішаного.
Вам би в такім разі слід було присіктися до сеї словотвірної моделі взагалі, тому Вас би мали так само насторожити й слова на взір "тканка" (пол. tkanka!), "вишиванка", "писанка" (пол. pisanka!), "плутанка", "гулянка" тощо.
Умовний спосіб, що його я вжив, а так само й окрема від дієслова частка "ся" є, безперечно, питомі в українській мові, дарма що нині зосталися вони більше в говорах південно-західних. Що ж до "сподіватися", то його походження мені є відоме. Та не за мою мову йдеться, але за те, що не до кінця розумію Вашу методологію.