І таки є. І слово "мѣстьце" можемо найти в джерелах, написаних у добу до польської навали.
Як пишете за давньоруську, то могли би вже розгорнути бодай ПВЛ:
Кнѧже мои, се Бъ҃ оумножаеть браⷮ҇ю, а мѣстьце мало; да бꙑ нꙑ далъ гору ту, ꙗже есть надъ печерою.
Умовний спосіб, що його я вжив, а так само й окрема від дієслова частка "ся" є, безперечно, питомі в українській мові, дарма що нині зосталися вони більше в говорах південно-західних. Що ж до "сподіватися", то його походження мені є відоме. Та не за мою мову йдеться, але за те, що не до кінця розумію Вашу методологію.
> в українській могло поширюватись як *функціональна *калька моск. возможность
Таки так. І в прикладі вжитку можемо збутися легко того слова, не втративши нічого: "Думаємо над тим, щоб розширити...".