сири́н «обледеніла кірка на поверхні снігу; наст»
goroh.pp.ua: Серен
Можливо, але хай буде як синонім
Ta tô ne mogeity bouti yacôuleno ("qualified") he sõimea ("synonymum"), sõimena bo sõty slova is rœuznami coreinymi ci is rœuznomy tuaroslœuïemy ("morphology") ta is totogynomy ci blizycomy znacyeinïemy, a tout e [səˈrɛn] : [se̝re̝n ~ seren ( <= сирин)] tô samoe slovo is rœuznoiõ uimóuvoiõ. Tô e hi zuati "sõimeamy" rœuznomóuvõ [de̝nʲ ~ deʲnʲ] ("‹динь›") "deny = a day" proti uimóuvui [dænʲ] ci [dɛnʲ], ci uimóuvõ [β̞eʲrʲx ~ β̞e̝rʲx] ("‹вирьх›") zuati "sõimeamy" slova ‹verx› [β̞ærx ~ β̞ɛrx].
Про походження див. ЕСУМ, том V, ст. 219. Слово знане ще в давньоруських пам'ятках як "серенъ" (див. Срезневського, том III, ст. 339; також написано кілька слів у роботі В. Німчука "Давньоруська спадщина в лексиці української мови" на ст. 150-151). Є в Грінченка (http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/53808-seren.html#show_point), в Онишкевича (том II, 215), в "Словнику поліських говорів" Лисенка (ст. 194) — певен, є ще більше свідчень у джерелах.