r2u.org.ua: иносе
goroh.pp.ua: іносе
Прадавнє слово, є ще у Енеїді Котляревського.
Підпираю !
Чому? Чергування є І та Й, а не И та Й.
Якраз и/й.
"Ок" часто таки означає наше звичне "так".
Даю приклад:
– Ми йдемо в парну перед Новоріччям, ідеш з нами?
– Ок.
Та ледве чи коли OK в ягельській значить те же, що "так/ай/айно/yes/yepp". Коли й те й те може бути вжито в тій самій ситуації, ге в Ваші прикладі, то не тому, що "yes" й "OK" суть узаємозамінні, а тому що відповідь може бути й "yes", й "OK" – але намір тих відповідей є різний: "yes" мінить констатацію чи підтвердження, зокрема того, що вже перед тим особа планувала чи на що розраховувала, а "OK" мінить згоду з щойно даною пропозицією/запрошенням/наказом/проханням/закликом/спонуканням тощо. Різниця є десь така як між "так" і "гаразд": "Ідеш з нами?" – "Так" – особа знала про намір/план до того питання, й тільки підтвердила своє рішення щодо пропозиції, а "Йдеш з нами?" – "Гаразд" – тільки тоді вирішила дати згоду на пропозицію.
Айно.
Точніше, гаразд.
Хоча маю сумніви, що хоч троє з чотирьох чоловік цю різницю чують.
Я взагалі лише одного такого знаю.😊
Кажуть, що ОК пішло від армійського сленгу Oll Korrect — два англ. слова з двома помилками. В армії чим швидше віддаються накази — тим краще, це може вирішити бій. Тому потрібен короткий відповідник.
ліпо — добре, гаразд
ліпота — краса, врода
http://litopys.org.ua/rizne/zvslovnyk.htm#L
Дуже давнє слово, ще з часів Давньої Руси, перші ж рядки знаменитої героїчної поеми, головної пам'ятки нашої писемности, Слова о Полку Ігоревім, починаються так:
"Не лЂпо ли ны бяшетъ, братїє, начяти" (http://izbornyk.org.ua/slovo/slovo.htm), тобто це друге слово в цій поемі, такі слова нам потрібно вберігати, якщо ми, звісно, бажаємо не облишати спроб відвоювувати у східного загарбника право гордитися спадщиною давньої Київської Руси!
r2u.org.ua: сількісь
goroh.pp.ua: сількісь
Означає "гаразд, згода, хай буде так".
Альтернативна форма до "иносе".
r2u.org.ua: иносе
goroh.pp.ua: іносе
r2u.org.ua: сількісь
goroh.pp.ua: сількісь
Означає "гаразд, згода, хай буде так".
РЂчь Жидовьскаго ıaзыка преложена на Роускоую, неразоумно на разоумъ, и въ ІЄванг̃лихъ, и въ Апслхъ. и въ Псалтыри, и в ПармиЂ и въ прочихъ книгахъ (Лаврентій Зизаній, 1282 р.):
жид. Аминъ — рѹс. Право
http://litopys.org.ua/zyzlex/zyz101.htm
«Лексисъ съ толкованіемъ словенскихъ мовъ просто» (XVII ст.):
словен. Аминь – прост. Право
http://litopys.org.ua/zyzlex/zyz74.htm
Нічого не розумію. Таке враження, що ви живете на якійсь своїй планеті. Ваша латинка нікому не зрозуміла, або пишіть зрозумілою мовою, або утримуйтеся від коментарів, бо видається, що ви просто спамите.
Питання латинки для позначення української закрите. Вона ніколи не буде впроваджена. Вам слід заспокоїтись.
Ади, не думав-ім, шо й такі слова тутка є! Та ми си здає, шо то вно шось не дуже ту штимує... Як Ви си на то дивите?
Nі, це ɴімецьке «ah ja».
О_О НІМЕЦЬКИЙ СУРЖИК!!!
"Аякже" не обов'язково містить сарказм, залежить від інтонації.
Є ще подовжений варіант: А-я-я. Це не "а-я-яй!", як дехто може подумати, не осуд, а таке собі риторичне підтвердження якоїсь невеселої думки співрозмовника.
Вже давно застосовується!
Запозичення з готської мови
Готія - це частина нашої історії, це наш спадок, панове
"це наш спадок"
Якщо ви гот то звісно.
Черпане. «очевидно, запозичення з готської мови»
-