Питання до тих, хто твердить, що слово "гаразд" пішло від готів: як готське *garazds дало в слов'ян *gorazdъ, а не *gorozdъ?
Як у "галасвіта" (світ за очі), либонь: https://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/8572-ghala.html#show_point
Понабираєм чужих слів та й ся плутаєм потім. 😅
Авжеж. Переписав чинним правописом на "голімний".
Я не раз стрічав у дорадянських джерелах (головно галицьких) форму "Мінхен". І щоразу, коли видів сю форму, думав за то, як у нас передають німецький звук [ʏ]. Згадок є в інтернеті чимало, так само не давала мені спокій сербська форма "Минхен"...
Ще десь позаторік я надибав на статтю В. Гнатюка "В справі української правописи", (https://zbruc.eu/node/82333), там автор подав низку своїх уваг до писемної мови 1920-х років. То дещо Гнатюк писав і за передачу [ʏ] в нашій мові, ось витяг:
> 5. Як читати німецьке ü та французьке u?
> Хто говорив із Німцями і чув, як вони вимовляють знак ü, той знає, що він не звучить так, як чисте українське і у словах: діл, мід, кін, та всеж він стоїть близше до українського і, як до у, (ю), тому й треба передавати його через і. Коли отже Німець говорить: Müller, München, Dünaburg, Nürnberg, Würzburg, то по українськи належить писати сі слова так: Мілєр, Мінхен, Дінабурґ, Нірнберґ, Вірцбурґ. Тимчасом придніпрянські письменники, йдучи за московською правописю, в якій німецьке ü передається знаком ю (йотоване у), пишуть і собі так само, не зважаючи навіть, що через те грішать проти укра- їнської звучні: Мюллер, Мюнхен, Дюнабурґ, Нюрнберґ, Вюрцбурґ. Що більше, коли перед тим ю приходять такі співзвуки, що можуть мягчптпся, вони мягчать їх і виголошують: Ньурнберґ, зьудбан (замість твердого н і з: Нірнберґ, зідбан). За придніпрянськими письменниками починають іти й галицькі та писати вже »Мюнхен« і т. д. Таке писаннє, як чуже і нічим неоправдане, належить закинути раз на все.
> Французьке и вимовляється подібно як німецьке ü, тому в українській мові належить віддавати його тілько знаком і, як: Гіґо (Hugo), а не Гюґо, або навіть Ґюґо.
Не судитиму за слушність Гнатюкових висновків, але гадаю, що ся примітка є гідна уваги бодай тому, що направду маємо вдосталь зразків такої передачі нім. [ʏ].
Не згадаю тепер багатьох прикладів сего ладження. Декотрі з них знають усі, як-от "віншувати" (← wünschen) чи "гільза" (← Hülse); дещо можу згадати з галицьких говорів: "цурік" (← zurück), "кібель" (← Kübel), також невживані нині "форікувати" (← vorrücken), "ібунк" (← Übung), "фірер" (← Führer; навіть у часи Другої світової сю форму вживали, напр.: https://zbruc.eu/node/36554). Так само в говорах Закарпаття є такі слова, як "фриштік" (← Frühstück), біґлязь (← Bügeleisen), штрімфля (← Strümpfe?), більше не додам, знаю ті говори слабко.
До згаданого Гнатюком прізвища "Міллер" (Müller) я би ще додав "Мінніх" (← Münnich).
То є тільки нашвидкуруч записані думки про то, чи має право на життя форма "Мінхен" та чи не перечить вона нашій мовній традиції та нашому звуцтву... Що скажете? Запрошую до дискусії.