Який то він бравий, який красивий, який проворний (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 432);
Хлопці ж які, неспокійні та браві, В очі поглянеш — аж сяють до дна (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 304);
Патронташ, ремінці, киси, свистки, ланцюжки й болотні чоботи, разом з погонами й форменими ґудзиками, все надавало йому вигляду картинного й дуже бравого (Олександр Довженко, I, 1958, 422).

ЕСУМ (том I, ст. 242):
через рос. і, можливо, нім. посередництво запозичено з фр. мови;
фр. brave «хоробрий, сміливий, чесний, хороший, славний», bravade «бравада», bravoure «хоробрість» виводяться з італійської та іспанської мов;
іт. ісп. bravo «хоробрий, сміливий», іт. bravata «зухвалий вчинок, хвастощі», bravura «хоробрість; чванство» походять від слат. bravus «дикий, грубий», що зводиться до двн. raw, һrао «тс.»;
менш імовірне припущення про походження фр. brave від лат. barbarus «варвар».