Перешкода – галицьке слово, з польської, а там воно з німецької. Ви забули, нащо з'явився Словотвір?
P. S. 1) "Не є словом" – приклад галицької граматики. 2) По-українськи лучче: "слово всталене", "не виштовхує питомих тям".

"P. S. 1) "Не є словом" – приклад галицької граматики. 2) По-українськи лучче: "слово всталене", "не виштовхує питомих тям"" отак і продовжуйте, Олексо, виправляти людей на Словотворі, дивуючись зі становища української мови, в якому ми опинились, а коли люди докладають зусиль до його зміни, сидіти.

Я не розумію, що ви написали. Сидіти? Про що це?
P. S. 1) "Продовжуйте виправляти" – московська граматика. 2) "Становища..., в якому" – польсько-галицька граматика. 3) "Зусиль" – галицькі і слово, і куций родовий одмінок однини.

<дивуючись зі становища української мови, в якому ми опинились, а коли люди докладають зусиль до його зміни, сидіти.>

I cyto se znacity?

<"Не є словом" – приклад галицької граматики.>

Ne 'galicyscê›, a prosto upluiv leadscoyui móuvui, xotya i dougye daueny. Godé e Vam métiti za ‹galicysco› use, cyto Vam ne leubo e.

___
‹слово всталене›

Tac, /o.u/ → [ow].

___
‹По-українськи›, ‹лучче›

Rado caziete "bœulxyœusty Oucrayinui móuvity", ta ‹loucyxye› xotya e pitomo, ne e 'bœulxyœusty Oucrayinui', a ‹po-oucrayinscui› e heto criu tuar: pèrêdlœug ‹po› ideity is datnomy ci rodovomy padomy, a ‹oucrayinscui› e orõden pad. Isprauno e ino: ‹oucrayinscui› ci ‹oucrayinscoiõ›; tuar ‹oucrayinscui› e œd *‹oucrayinscui slovui/slovesui›, de ‹-ui› e orõden pad mnoginui (hi ‹verxui›, ‹racycui›), a ‹po› e tou zayvo. Caziõtyi 'Velica Oucrayina' coristaiete iz usioho mœugynoho u rousscœi móuvé tô, cyto tòcyno teacneity radxye veatscœi móuvé. Tô bui, xotya ‹loucyxye› e pitomo roussco, pitoma sõty i ‹lépxye›, ‹crasxye›, ‹ounxye›, ta Ui volite pravé ‹loucyxye›, hi u veatscé. Pri tœumy isce raz, ‹loucyxye› ne e naicoristanéixye slovo nide na Rousi. Tomou tô e dougye pœdozrélo.

___
‹не виштовхує питомих тям>

+

《Ne 'galicyscê›, a prosto upluiv leadscoyui móuvui, xotya i dougye daueny. Godé e Vam métiti za ‹galicysco› use, cyto Vam ne leubo e.》
Я пишу про явище, а не його витоки. І. Огієнко пише, що в Галичині не опускають "бути" в теперішньому часі й уживають іменної частини присудка в орудному одмінкові: https://archive.org/details/stylistychnyi/stylist-1978/page/124/mode/1up?q=є. Тож це ознака галицької граматики.

《Rado caziete "bœulxyœusty Oucrayinui móuvity", ta ‹loucyxye› xotya e pitomo, ne e 'bœulxyœusty Oucrayinui', a ‹po-oucrayinscui› e heto criu tuar: pèrêdlœug ‹po› ideity is datnomy ci rodovomy padomy, a ‹oucrayinscui› e orõden pad.》
Неправда Ваша. "По" вимагає по собі місцевого одмінка. "По-українськи" виникло з "по українській" (місцевий одмінок).

《Pri tœumy isce raz, ‹loucyxye› ne e naicoristanéixye slovo nide na Rousi.》
І тут я так само з Вами не погоджуюсь. Маю думку, що Ви мало обізнані з живою народною мовою колишньої підмосковської України. Я чув слово "лучче" раз у раз од людей, що живуть од Поділля до Донбасу. Силу прикладів ужитку цього слова можна знайти в творах класиків – навіть у Франка. Слова "краще" теж часто вживають, а от "ліпше" мені не доводилось чуть так часто, як "лучче" й "краще".
Слово "лучче" витискають тепер з офіційного мовного вжитку галичани й змалку московськомовна інтелігенція "Великої" України, що не читають класиків та не знають живої народної мови Наддніпрянщини, тож і мають здуру "лучче" та ще багато чого за суржик.

"P. S. 1) "Продовжуйте виправляти" – московська граматика. 2) "Становища..., в якому" – польсько-галицька граматика. 3) "Зусиль" – галицькі і слово, і куций родовий одмінок однини."

Браво, Олексо Русине! Так тримати!