Дурня.

Таке слово є в польскій мові, і воно просто по фонетикі більше до наших сусідів, в нас є більш круте слово яке ми забули "дружина"

"фонетикі"

Цікава річ, не вперше вже помітив, коли чоловічі йменники першої відміни на -к- у давальному й місцевому відмінку мають закінчення -кі замість -ці. Мабуть, уплив московської з її -ке в таких поставах: "руке" ("руці"), "фонетике" ("фонетиці").

Тут може й московська мова далася взнаки. та загалом то є цікаве питання. Як я пригадую, в степових говорах так само порушено чергування [г], [к] і [x] зі шиплячими й свистячими в непрямих відмінкових формах. Не знаю, чи того в кацапів набралися, чи то є просто вирівнення до решти відмінкових форм...

То може хиба частошно бути й вировнаннє за твари в процї падів, та вплив вятськойи мови є там певен. Не дарма є то пак стало правї в говорїх степу, а не гинде.

Не пишіть дурниць.

Найпростіший спосіб стати розумним це назвати когось дурним 😊

Щодо "ворожих турецьких шаровар". Почитайте про зовнiвнiй вигляд русинiв 9-10 ст., що описували греки, араби, перси. Будете здивованi!
Там i шаровари, й оселедець, і вуса, й безбородьки, та й сережка в лiвому вусi.
9-10 ст.!!!

<оселедець, й вуса>

[t͡ɕ.jw] — питав ім то вимовити...

Ага, і вишиванка з червоними чобітьми.

Так тоді не було букви Й.
Воиско читалося як войско

Вона й тепер не потрібна.

Потрібна.