У живій народній мові "о" перетворилось на "і" не в усіх словах і неоднаково в різних куточках Русі. У книжках класиків і в словницях раз у раз видимо: "война", "вольний", "годний", "бог", "народ". Нечуй-Левицький писав, що замість галицького "співпрацівник" треба вживать "сутрудовник" - знову ж таки з "о". Того ж таки не годиться затято править, що "строк" церковнослов'янщина, бо й там "о" не одмінилось на "і".

Знову ця "народна" мова. Коли в книжках класиків время, вражою, война, вольний і тому подібне сміття написане, то слід розуміти, що це не "народна" мова, а церковнослов'янщина, московщина чи просто написання, яке не відбиває вимови.

А коли Ви так захищаєте неруські форми, та ще й підкріплюєте "народною" мовою (ну в Вас і вся Велика Україна досі "мовою класиків" мовить), то Ви кудись не туди вже пішли.

Ну й щодо цього слова: Київ, а не Кийов.

<У живій народній мові "о" перетворилось на "і" не в усіх словах і неоднаково в різних куточках Русі.>

Opẽty use nedoròzouménïe cèrêz muislyeinïe 'bouquami'.

"Знову ця "народна" мова. Коли в книжках класиків время, вражою, война, вольний і тому подібне сміття написане, то слід розуміти, що це не "народна" мова, а церковнослов'янщина, московщина чи просто написання, яке не відбиває вимови".

З Вашого боку надто сміливо казать сміття на слова, вживані в творах класиків та живій народній мові. Спишу на те, що Ви бовкнули це, не подумавши.

Ви все змішали докупи. Слово "вражий" справді церковнослов'янського роду, як і инші слова, причетні до релігії. Слово "враг" у нас значить не "ворог", як у московській мові, а "чорт". Що ж до слів "война", "сем'я", "вольний", "годний" і таких инших, то, на мою думку, це останки доби в нашій мові, коли в нас за мовний зразець правили північні (поліські) говірки, що ними за князів говорили й у самому Києві й далі на південь. У північних говірках і тепер "о" й "е" в ненаголошених закритих складах (як от у словах "война" й "сем'я") не перетворюються на "і".

Як я не помиляюсь, північно-східні говірки зажили шани аж десь у 17 чи 18 столітті. Вони утворились як мішанка поліських і галицько-волинських говірок, бо були мішались їхні мовці, тікаючи в усі боки то од польських панів, то од кримських татарів. І ті новіші говірки зрештою поширились більше, ніж давні поліські та галицько-волинські.

Наостанок подаю оцього витяга: "І де авторка чула слова війна, війни, коли на Украіні скрізь кажуть: война, войни?" (Іван Нечуй-Левицький. "Криве дзеркало української мови"). А Ви кажете "не відбиває вимови". Думку, що на такій вимові далась узнаки московщина, я взагалі одкидаю. У давніх руських землях Київщині, Чернігівщині, Волині, Поділлі) люди мало спілкували з москалями аж до совєтів, тож не було й приводу переймать їхні мовні явища.

P.S. Не почувайте за кривду, та "тому подібне" – московщина. Годиться казать "таке инше".

"Не почувайте за кривду, та "тому подібне" – московщина. Годиться казать "таке инше".

Алексісе, опублікуйте це в твіттері!

<Гм... бІєць?>

Nou, nepravilno ("irregular"), ta imemo ge: ‹cœuneç› pri pravilnœmy ‹coneç›, ‹cœupty› pri pravilnœumy ‹copoty›, ‹lœucoty› pri pravilnœumy ‹lòcoty› i pr.