Спокута — визнання своєї провини, вияв жалю з приводу неї, каяття; покарання за злочин, провину.
Приклад вживання
Постривай, – спинив Хмельницький сенатора, – чи ж не той самий король зволив у сеймі вирікти, що ми всі розбишаки та гультяї, і для нас немає іншого способу спокути, як смерть на палях?
Походження
Очевидно, п. pokuta «покута, спокутування провини; кара; [кара грошова, штраф]», як і ч. pokuta «покаяння, кара; штраф, пеня», слц. pokuta «штраф, покарання», вл. нл. pokuta «кара, покаяння», виводиться з етимологічно не зовсім ясного псл. [pokuta] «покута
Це слово перенесено до Чистилища — впорядники осідку та/або спільнота мають сумніви чи потрібен переклад. ⓘ
goroh.pp.ua: скруха
Щойно помітив, що слово є в чеській, словацькій та лужицьких мовах, тому уже не певен, що це полонізм.
Переглянув, що і в давньоруській мов…