Твердження про запозиченість цього слова безпідставне і засноване на лайні, тож за лайно я маю його (твердження).

Якщо ви не знаєте етимології, то це не означає, що нема підстав... Чому це слово не фіксується не одному руському тексті раніше 1433 року? Чому його не було за часів Русі, якщо воно не запозичене? Роблячи такі заяви, називаючи відверто запозичені слова своїми "рідними", ви тільки показуєте своє невігластво.

До чого тут 1433 рік?

1. Відсутність в писемних пам'ятках не свідчить про невживаність в живомовнім вжитку;
2. Відсутність в писемних пам'ятках раніше 1433 року взагалі ні про що не свідчить, бо в ті часи майже не існувало пам'яток, що не були пов'язані з церквою, а жива мова відрізнялася від церковної чи не так само, як англійська від латини.

За такою логікою треба виснувати, що Тарас Шевченко — не українець. Адже письмові згадки про існування такого письменника й поета до 1433 року відсутні.

Співзвучність з німецьким denke (та й то непосутня) не є доказом німецького походження, це твердження сміховинне.

Чесно, ви говорите трохи незв'язні речі. Про приклад з Тарасом Шевченком і що його не було до 1433 року взагалі мовчу... невже ви кращого порівняння не придумали, чим цю маячню, що не стосується запозичення слова.
Якби ви хоч трохи цікавилися етимологією, ви б знали що "дякую" - НЕ походить від сучасного німецького слова "danke". Воно походить від давньоверхньонімецького (Old High German) слова "dankōn". Далі через старочеське *dankujõ, diekuju та старопольське dziękuję, dziøkujø в 15 столітті воно потрапило в староукраїнську мову - дѧкую, дякꙋю. У той же час це слово поширилося по всій території Великого князівства Литовського, не тільки ще в білоруську мову, але й східні говірки російської мови - дя́ковать і навіть литовську мову - dėkoju.

Чого ви домагаєтесь?
Оголосити всю українську мову запозиченням і «упраздніть за нєнадабнастью»? Всі ці слова, стосовно яких ви останнім часом висловились в коментарях, формують саму суть нашої мови. Якщо їх прибрати, то залишиться лише отой сраний «церковнослов'янський» субстрат, тобто фактично московська мова з українською фонетикою. Де-не-де ікавізм, де-не-де повноголосся, а загалом просто московська мова з українською вимовою.

> "Чого ви домагаєтесь?"
- Що б ви називали речі своїми іменами. Якщо слово згідно етимології вважається запозиченим, значить воно запозичене. Нічого поганого в цьому немає, це природний процес у всіх живих мовах. Якщо вони є і це відбуваються, значить мова жива. Якщо їх немає - вона мертва.
> "Оголосити всю українську мову запозиченням"
- Слухайте, я ж не зовсім бовдур. Запозичення в українській мові складають жалюгідні відсотки. Я не проти запозичень, постійно ними користуюся з дитинства (цибуля, дякую... тощо). Просто, повторююсь, потрібно називати все своїми іменами, а не опускатися до навмисного невігластва називаючи все підряд "питомими" словами.

"Якщо їх прибрати, то залишиться лише отой сраний «церковнослов'янський» субстрат, тобто фактично московська мова з українською фонетикою. Де-не-де ікавізм, де-не-де повноголосся, а загалом просто московська мова з українською вимовою."

А тепер Крутько доводить, що вкраїнська мова насправді походить від московської й відрізняється від неї загалом тільки запозиченнями. "Москалі!!!Крємлєботи!!!" - кричали вони...

Це не я доводжу, а ви з купкою декількох тутешніх добродіїв. Бо не я віддаю плоть і кров української мови чужинцям, проголошуючи натомість (чи варто казати вмєстаетаґа?) московську лексику своєю.

Скажімо, слово «тиждень» є в українській, білоруській, польській, словацькій, чеській мові… Воно рівною мірою належить всім цим мовам і в жодній з них не є запозиченням.

Будь-яка псевдонаукова маячня, яка віддасть «авторське право» на це слово одній нації, замість (щонайменше) п'ятьох, гівна варта.

Я вмиваю руки, робіть що хочете.

Споглядаючи, як Словотвір перетворюється з оплоту мови Шевченка й Котляревського на майданчик Білодіда, Хвилі та Кагановича, я тішуся лише з того, що раніше мене засмучувало, — що Словотвір заледве вплине на мову широкого загалу.

"Слово «тиждень» є в українській, білоруській, польській, словацькій, чеській мові… Воно рівною мірою належить всім цим мовам і в жодній з них не є запозиченням."

Ну й до чого тут тиждень? Аби ляпнути?

Щось по суті сказати можете? Чи аби ляпнути?

Мавпування видає Вашу дрібну сутність.

@Віталій Крутько ваш черговий приклад, зі словом "тиждень" - не в тему. Це повністю слов'янське слово (тому й ніхто не говорить про його "запозичення"), на відміну від "дякую" де германський корінь