Спасибо - спаси Бог, а спасибі - спаси Біг??? Це я до того, що це не українське слово, а лише калька, кінцівка "і" лише створює враження українськости, але спотворює сенс слова

"Спасибо - спаси Бог, а спасибі - спаси Біг???"

Так. А що таке? Бачте, і таке буває, освічуйтесь.

"Це я до того, що це не українське слово, а лише калька, кінцівка "і" лише створює враження українськости, але спотворює сенс слова"

А доводи будуть, що це невкраїнське слово чи будете просто по словнику перевіряти як у москалів?

@Вадим Мельник > "спаси Біг???" Так. А що таке?"
- Пане, це називається "ікавізм" - одна з головних відмінних рис української мови. Невже ви цього не знали. Завдяки цьому процессу, давньоруське "конь" перетворилося в "кінь" або "котъ" в "кіт" й тд. Так і зі словом "Бог", за цим же законом воно майже перетворилося в "Біг", але через вплив церкви і російської мови, залишилася архаїчна форма з "о". Хоча в українських діалектах можуть використовувати "Біг". Так ось саме цей український варіант слова - "Біг" і став частиною українського слова "спасибі", де ще відпала кінцева "г".
https://en.wiktionary.org/wiki/съпаси_богъ

З якого це дива конь перетворилося на кінь, а не кінь на конь? Звідки ви взяли, що кіт вийшов з кота, а не навпаки? Зі словом Бог все нормально, ніякого Біга з нього не вийшло і річ зовсім не у москвинській мові, просто Бог то є Бог, а не Біг. Чого ви церковно-слов'янську кличете давньоруською? Українська мова старша за московську, а не навпаки, тому не конь перетворювався у кіня, а навпаки, не кот на кіта, а навпаки. Не плутайте церковно-слов'янщину з руською мовою

Скільки тобі бовдуре доводів? В українській мові нема ніякого Біга, є Бог і є багацько москвинських слів підлаштованих під українську мову

"В українській мові нема ніякого Біга, є Бог і є багацько москвинських слів підлаштованих під українську мову"

В українській мові є Біг (http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/2043-bigh-i.html#show_point).

А "Біга" справді нема, тільки "бігу".

Усе гиньше глупство й не коментуватиму.

> "З якого це дива конь перетворилося на кінь, а не кінь на конь?..."
- З того, що ви ні чорта не тямите в етимології. Ви б хоч трохи були б знайомі з цією наукою, перш ніж заходити на цей сайт і "боротися з запозиченими словами".

> "Чого ви церковно-слов'янську кличете давньоруською?"
- - Тому що ви не знаєте що сучасна церковнослов'янська, староцерковнослов'янська і давньоруська це три різні мови. Немає бажання спілкуватися з тими, хто ні чорта не знають і раз у раз все переводять в русло обговорення російської. Ознайомтесь в лінгвістичними азами. Може тоді зрозумієте що таке ікавізм і чому саме "кіт" походить від "котъ", а не навпаки.

Дурню не пиши, чомусь річка Буг сталася з річки Бог, а ніяк не Біг з Бога вийшов. Тож не тямиш в етимології, то йди лісом

Хоч би над сенсом слова думав, як Біг який Бог може носити комусь кулі? То геть не той Біг, а про Бога який Бог там ясно є єдиний варіянт Бог.

Чого ти дурню написав? Я ж тобі йолопу й говорю, що церковно-слов'янська і давньоруська то є різні мови, а ти мені тут церковно-слов'янську тичеш

<чомусь річка Буг сталася з річки Бог, а ніяк не Біг з Бога вийшов.>

Я бим не заходив з висновками так далеко, адже всі бадання з етимологиї слова <Буг> донині не йдуть далі гадок, припущень, а тому ледве що (чи й просто нич) можуть казати про розвиток фонологиї слова "god" у руській.

@Микола Зін > "Тож не тямиш в етимології, то йди лісом"
- Так, це про вас. Ви повні невіглас в етимології.
Господи, який же ви вибачте дурний. Неможливо читати вас. Пишете набір слів.
Прочитайте про "ікавізм" і у вас не буде питань як О перейшло в І та чому там виникла буква У.

То Ви так гадаєте, не розуміючи єї методологиї.
По перве, безліч слів має етимологию завершену й безперечну. Ви ж, явно, зосереджуєте свою увагу на етимологичних коментарях, що поки суть у площині верзий/гадок/припущень, а бисте могли взагальнити се на всю етимологию.

По друге, відверте означення припущення припущенням (гадкою, верзиєю, чи супроводження етимологичного коментаря словами: мабуть, вірогідно, очевидно й под.) є прояв відецької коректности — Ви же то товмачите яко прояв слабости.

...інша справа то що говорить Віталік - це істина в останній інстанції. А етимологія це так, баловство.

Я не претендую на істину, а Ви претендуєте. І мені начхати, на що саме Ви при цьому посилаєтесь.

Який сполучник?

Ou Uas u zméncé.

Та ні: "Аж воно, хвала боговi, й нiчого - мабуть, не дуже вдарило" (Б. Грінченко. "Каторжна", http://lib.ru/SU/UKRAINA/GRINCHENKO/story_s.txt). Тут "хвала" значить те саме, що й "дяка".

Боюся, що контекстуальне товмачення "дякувати" є в тім виразі зумовлено зниженням регістра виразу <хвала богу", але саме слово <хвалити> загалом несе конотацію урочистости; у сполученні з "богом" поняття "хвалити" є a priori дієслово нейтральне; в сполученні же з людиною урочистість його є тяжко низити.

А для чого? Коли то є писано латиницею, то певно тому, що кирилиця його не передасть як слід.

Тоді як мені се писати? латиницею?

> Коли то є писано латиницею, то певно тому, що кирилиця його не передасть як слід.

Українська мова ніколи не вживала латиницю, тож коли щось не можна передати кирилицею, то це не українське слово.

<Українська мова ніколи не вживала латиницю>

Мова не "вживає" жадного письма; люд пише — не мова.

Хочете речи не йснує жадна руська памятка латиницею? За ким є, гадаєте, правда, за Вами або за факти?

Та писано слово може бути й девнагри, й грецьким письмом чи ще будь чим — питання є на кілько адекватно.

Я неточно висловився, але Ви знаєте, про що мова, не треба цих просторікувань.

Кирилиця без жодних доповнень та зауважень передає 100% фонетичного розмаїття української вимови, а латинка потребує або недолугих буквосполучень ch, sh, shch (тощо), або діакритичних знаків.

Я знаю, що таке транслітерація, але не треба ототожнювати питомо український (кириличний) запис із припасуванням чужинських абеток.

Перво про те, чого'м не розумів из писаного Вами:

<ототожнювати питомо український (кириличний) запис із припасуванням чужинських абеток.> — ?? На пр., "припасування" чого до чого?
___

<латинка потребує або недолугих буквосполучень ch, sh, shch (тощо), або діакритичних знаків.>

Де'сте в мене виділи буквосполучення яко <ch, sh, shch (тощо)> чи литери з дякритикою на позначення приголосних звуків?
___

<Кирилиця без жодних доповнень та зауважень передає 100% фонетичного розмаїття української вимови>

Прошу Вас написати кирилицею одним способом до кожного з наведених нижче прикладів різної вимови того самого слова в кожнім пункті:

1) [w], [u] — прийменика та префикса значення "всередину, всередині";

2) [u], [w] — прийменника значення "при, коло, біля", та префикса значення "геть, зменшення, видалення";

3) [ɪ], [i], [j] — зйеднувального сполучника;

4) [o], [ɦo], [w] — префикса значення "обіймання, оточення, обмеження";

5) [ɪ], [i], [j], [jɪ], [jɘ], [ɘ], [∅] — на початку слова;

6) [ɲːɜ], [ɲːɛ], [ɲːe], [ɲɛ], [ɲɜ], [ɲe] — суфикса значення імені дії;

7) [y], [ʏ], [ʉ], [ɥ͡i], [ʷi͡β̞], [ʊ̯͡ɶ], [ʊ̯͡o], [ʊ̯͡ɞ] — "гармонизованого" прасл. *о;

8) [e͡i̯], [eʲ], [i], [ʲɪ], [e] — "гармонизованого" прасл. *е перед прасл. редукованим голосним переднього ряду;

9) [ʲi͡e], [ʲe͡i̯], [ʲi], [ʲe] — від прасл. *ē;

10) [ʲy], [ʲi̯͡y], [ʲʏ], [ʲi̯͡ʏ], [ʲɥ͡i], [ʲʉ], [ʲʊ̯͡ɞ], [ʲi̯ʊ͡ɞ] — "гармонизованого" прасл. *e перед редукованим голосним непереднього ряду;

11) [i̯͡e], [i̯͡æ], [ʲa], [a], [e], [ɪ], [i] — від прасл. *EM/EN;

12) [e], [æ], [a], [ʲa] — від прасл. *ē після прасл. задньоязикових *k, *g, *x, та після *j;

13) [swi̯], [sʲw], [sʲwi̯], [ɕw], [ɕwi̯], [sʲ], [ɕ], [sʷj], [sj] — сполучення прасл. *su перед прасл. *EM/EN;

14) [lʲ], [ʎ], [j], [l], [ɫ], [w] — від прасл. *l + редукований голосний переднього ряду;

15) [xt], [kt], [ɸt] — займенника прасл. *ku-to;

16) [ʃt͡ʂ], [ʃʂ], [ʂ], [t͡ʂ], [ʂː], [ʃʈ], [ʂʈ], [ʂt] — займенника прасл. *ky-to;

17) [nʲk], [j̃k], [jk], [ŋk], [ŋg] — від прасл. *n + редукований голосний переднього ряду + *k;

18) [ʲiʃ], [ʲiʃː], [ʲiʃt͡ʃ], [ʲijʃ], [ji͡ejʃ], [ʲi͡eʃː] — суфикса ступенювання прикметників та прислівників;

19) [nʃ], [nʲʃ], [jʃ], [j̃ʃ], [nt͡ʃ], [nʲt͡ʃ] — від прасл. *n + редукований голосний переднього ряду + /ʃ/;

20) [ɪ], [ɪ͡ɘ̞], [ɪ̯͡ɘ̞], [i], [ʲɪ], [ɪ͡ɘ̞ʲ] — від прасл. *i після приголосного чи між приголоснима;

21) [s], [t͡s], [ʃ], [ʂ] — прасл. *s початку слів, та між голоснима;

22) [z], [d͡z] — прасл. *z початку слів перед голосним чи між голоснима;

23) [d.t͡sʲatʲ], [d.t͡sʲɪtʲ], [d.t͡sʲetʲ], [jt͡sʲatʲ], [jt͡sʲɪtʲ], [t͡sʲatʲ], [t͡sʲɪtʲ], [t͡sʲetʲ], [jt͡sʲec], [jt͡sʲɪc], [t͡ɕec], [jt͡ɕec], [jt͡ɕɪc], [t͡ɕɪc] — числівників "11—30 (40)";

24) [t͡sʲ], [t͡ɕ], [t͡s] — від прасл. *k внаслідок дії ІІІ. палатализації, тобто після голосних переднього ряду;

25) [u], [wu], [ɦu] — прасл. *ou на початку слів під наголосом;

26) [ʊ], [wʊ], [ɦʊ] — прасл. *OM/ON на початку слів під наголосом;

27) [ktɪ], [xtɪ], [ɣ̞̊tɪ], [ɣ̞̊t͡ʃɪ], [kt͡ʃɪ], [xt͡ʃɪ], [t͡ʃɪ], [ʃt͡ʃɪ], [xti], [xt͡ʃi], [ɣ̞̥ti], [ɣ̞̊t͡ʃi] — від прасл. *kti/*gti в инфинитивах дієслів;

28) [mja], [mjæ], [mjɛ], [mje], [mjɪ], [mi], [me], [mɲa], [mɲe], [mɲɪ] — від прасл. *m + *EM/EN;

30) [wjɜ], [wʎɜ] — від прасл. */w/ + *i перед голосним;

31) [d͡ʒʊ], [ʒʊ], [dʲʊ] — від прасл. *dyOM закінчення І. ос. однини теп.ч. дієслів з *d кінця кореня;

32) [d͡ʒ], [ʒ] — від прасл. *d+*y перед голосними;

33) [xw], [xɸ], [hw], [hʍ], [hɸ], [ʍ], [ɸ] — від прасл. xu- перед голосним чи між голоснима;

34) [d.n], [dⁿn], [n.n], [nː], [gn] — від прасл. *dun/dyn;

35) [k], [g] — від прасл. *k (непалатализованого);

36) [ɣ̞], [w] — від прасл. *g після голосного перед приголосним;

37) [w], [ɸ], [x] — від прасл. *u та *ou ненаголошеним перед приголосним;

38) [pʎʊ], [pjʊ] — від прасл. *pyOM закінчення І. ос. однини теп.ч. дієслів з *p кінця кореня;

39) [rɒ], [rʌ], [rɘ̞], [rɨ], [ɘ̞r], [ɨr], [r], [∅] — від прасл. *ru;

40) [ow], [ɨw], [ɘ̞w], [ɫɨ], [ɫɘ̞], [ɒɫ], [ʌɫ] — від прасл. *ul/*lu;

41) [zj], [zʲː], [zʲ], [ʑː], [ʑ] — від прасл. *z + *u чи *i перед голосним на початку, кінці чи всередині слова;

42) [sɪj], [sʲː], [sʲ] — кореня прасл. *sia-;

43) [od], [wyd], [wʉd], [ʉd], [yd], [wɞd] — прийменника та префикса прасл. *ot, ot-;

44) [wz], [uz], [z], [ws], [us], [s] — прийменника та префикса прасл. *uz, *uz-;

45) [owɑ], [ɔwɑ], [uwɑ] — від прасл. *-oua-.

Дайте будь ласка приклад латинкою, який обіймає всі можливі вимови, що ви щойно дали. Напишіть, прошу, 1) і своїм латинковим письмом, далі 2) і знову своїм письмом. А я після цього дам вам приклад, як на це здатна й кирилиця.

А Ви вірите, добродію Єлисій?