Мушу не погодитись із вашим твердженням, пане Климе. Почитайте спершу мовознавчий доробок Святослава Караванського, що родом з Одеси, а найперше розділи, що стосуються українських наголосів.
Дактилічний наголос є питомо українським, а не суто галицьким. А спотворені пересунуті наголоси — то насамперед спадок під'яремного «мовознавства» та мововбивчих дослідів Москви.
До речі, це пише вам саме представних лівобережжя (Харків).
Слово «мовник» позначає людину чи організацію, яка здійснює «мовлення».
Відповідно до правил українського словотвору, вжите вами закінчення мало б означати «сукупність мовників».
Порівняйте:
Жіноцтво — жінки, жіноча частина людства.
Глядацтво, слухацтво, читацтво — сукупність тих, хто переглядає/слухає/читає.
Певно, слово мовництво могло б означати і саму науку, проте для неї вже давно існує назва — мовознавство. Ця назва не нова і не є новотвором.
Не найгірший переклад, але що мені особисто не до смаку, це вживання прикметників у значенні іменників.
Дуже властива риса для російської мови, та аж ніяк не питома для української.