Не сталінсько-галицького, а суто сталінського. Сталінське «мовознавство» використовувало тавро «діялектичне» або «галицьке» саме для того, щоб вилучати з української мови слова, що не влягаються в стратегію зближення з московською мовою. З руки Сталінів-Кагановичів кличний відмінок став кличною формою для того, щоб незабаром піти у небуття, а загальновживані слова з тією самою метою стали «галицькими», «діялектичними», «рідковживаними», «обласними», «розмовними» тощо.
P.S. Щодо московськости суфіксів -подібний та -видний я не заперечую, це дійсно так.
1. Дарма. Різниця є. Як між словами переляканий і нажаханий або злякав і сполохав;
2. Це той самий поодинокий випадок, коли твердження «мова розвивається» справді доречний і не є виправданням для суржику.
Якщо Вам муляє око словосполука «дещо різні», то можу припустити, що Ви вважаєте неприйнятним вживання «мені воно не треба» замість «мені воно не потрібно(-е)»?
Подобається Вам чи ні, а це і є іменник. Але у Вашому прикладі можна було б вжити слово «охо́та» або «спону́ка».