слово "ізгой" є творенням із давньоруської мови, але коли це когось не задовільняє, то можна використати застаріле слово "баніт", яке, між іншим, представлене у СУМ-11.
Від "геть".
Жінка – "гетьниця".
Вимова: {ˈwɒ͡ɐ̯roɣ̞}, {ˈwɒ͡ɐ̯roɣ̞-, ˈwɒ͡ɐ̯roʑ-, wɔroˈɣ̞-}.
Первісний знак сього слова, знак "fiend, enemy" є поздій; прасл. *uor-g-o-s → прарус. *wɵrogu д.-рус. uorogu/ворогъ (*въ́рогъ); вязано з feregti/fergati "веречи, вергати" (годи ягел. outcast).
»Оце рупно, думала то з "ворожити" пов'язане слово!«
A slovo 'vorogiti' tacui teagné sõduige ; *uerg- / *uorg- "throw, cast" → ‹vorogiti› *"to cast losts, make the dice cast/thrown" → "to tell fortunes, to cast spells". I slovo ‹vorog› "enemy, fiend" e œd tohoge znacéinnha "cast, throw", ale iz ròzvitcomy: *"one that's cast [away, out]" → "foreign" => "enemy, fiend" — tuyge ròzvitoc cyto u ẽgl. ‹outcast›.
як варіант: слово складається з прийменника із,з і єврейського слова - гой,гоім, що означає неєврей,чужинець,несвій.тобто люлина не із нашого кола)
Російське слово "ИЗ" або "С" українською частіше звучить просто "З", хоча "ІЗ" теж вживається. Приклад слова з пісні: "Із-за гори кам'яної голуби літають...". Слово ж "ГОЙ" означає з давньослов'янської "жити" "ГОІТИ". В українській мові, на відміну від російської, це слово збереглося - рана або виразка ГОЇТЬСЯ ( в російській - ЗАЖИВАЕТ). Тому слово ЗГОЙ 100% українське і відображає суть. Бо ВИГНАНЕЦЬ це той, кого фізично звідкісь вигнали. Слово ж ЗГОЙ це той, хто втратив звичний спосіб життя і перестав вважатися за свого в певній соціальній групі або прошарку суспільства, хоча фізично може проживати на тому ж місці, де й раніше.
Тут особливий випадок, може бути по-різному
«Тут особливий випадок, може бути по-різному»
E se znalcya ménca? Cyto za 'osœbliu vuipadoc'?
1. Seoho slova u gédné pisymotuaré (‹зг-›, ‹изг-›, ‹ізг-›, ‹їзг-›, ‹-гой›, ‹-гій›) neyma u gédné ranéixyé slœunicé, ni Gelexœuscoho ni Grincênca, ni u slœunicéx narécy. Znamenito, i u SIRM u statïé na ‹ізго́й› neyma gèrela na géden slœunic.
2. Œd *yz- ta *goy- e u znacyeinïé "outcast, outlaw, castaway, derelict" zasvédcyeno ino u veatscé móuvé ta u 'dauniorousscé'. Crœmy rous. ci blr. ‹ізгой›, u uséx inxyuix slovianscuix móuvax e siõ pœimõ zuano inacxye, porœunaite, o istocy, ceix. ‹vyvrhel›, ‹vyděděnec›, ‹odpadlík›, i gédno ⁺‹zhoj›, xv. ‹izagnanik, izgnanik, izgnan›, ‹izopačenik›, ‹prognanik›, i gédno ⁺‹izgoj›, lead. ‹wyrzutek›, ‹trędowaty›, ‹parias›, i gédno ⁺‹izgoj› ci ⁺‹zgoj› ci ⁺‹izgój› ci ⁺‹zgój›. Otge rozvitoc znacyeinïa *yz-goy-os *"an outlived one, left out of material support" ne e ni troxui zagalen.
3. U razé pitomosti *yz-goy-os u rousscé móuvé buismo neminõtye dóugyni bouli cecati *o-pèregòlosou — na pisymé cuiriliçeiõ: ‹-гій›. I xotya pœulnœicynuy proteag *o-pèregòlosou e /u͡o ~ ʉ͡ɵ ~ ʉ͡ɞ/, ni u gédné slœunicé narécy Polésïa neyma zasvédcyeno tuarœu he ‹(и/і)згуой› ci ‹(и/і)згуей› ci ‹(и/і)згуий› (porœun. inacxye: ‹хвуист, хвюіст›, ‹дуем›, ‹муост›).
Yz toho useoho mogemo sõditi cyto darma yaco 'rousscili' buismo ("doesn't matter how we'd rutheinianize") slovo ‹изгой› — ci u ⁺‹ізгой› ci u ⁺‹згой› ci u ⁺‹изгій› ci u ⁺‹згій› — to bõdeity ne bœilxye roussco slovo neigy ‹чревоугодие› → ⁺'‹черевовгіддя›.
Gœidno e byrati u cmét cyto sama lixye ispœilna sloviansca dédizna corene ne znacity u iné slovianscé móuvé neminõtye to ge cyto u inxyé slovianscé móuvé. Uzeati i porœunati, o istocy, znacyeinïe veat. ‹пытать› proti rous. ‹puitati› — tu sam zagalnoslovianscuy coreiny *pūt- — ta znacyeinïa rœzna.
Cyto *yz- ta *goy- sõty sloviansçi corenyi ne znacity cyto znacyeinïe u rœznax slovianscax móuvax e dóugyno bouti to samo.
Ya'smi pocui ne mœugl naiti teacla slova za veat. ‹изгой‹, eaghel. ‹outcast, outlaw›, ta ‹ізгой, згой, изгій, згій› to na pèuno ne e.
@אלישע פרוש
То "виживати (кого)" теж є москвинське?
»То "виживати (кого)" теж є москвинське?«
'Yzgiti' he "eliminate"? Ceomou veatsco? Ni, tó nie.
Від "(о)пріч" — геть (
r2u.org.ua: пріч).
Прикметникові іменники властивій українській мові: коханий, блаженний, нужденний тощо.
Можна також: вопрічнений, спрічнений.
Перше так і хотів, Віталіє, але "опрічнитцво", гадаю, гарно віддати для "сепаратизм" (сепаратизм), тоді "опрічник" – "сепаратист" (принаймні для нейтральної конотації).
Але "зопрічненець" виглядає цікаво, дякую, додам.
Від "(о)пріч" — геть (r2u.org.ua: пріч), тобто "зопрічнений" – "такий, якого зробили, що він тримається осторонь від людей".
<У Чистилище!>
Ceomou?
Бо питоме слово
Принаймні для частини південно-західних говірок треба чекати подобу "згій" (из- —> з-; -гой —> -гій), чи "изгій/ізгій". Для говірок, де наголошене *o злагоджується інакше, можна чекати, щонайменше, "згой" (де «о» позначає низку рефлексів). Не знайшов у словниках Желехівського, Грінченка, чи Уманця. ЕСУМ (2, 291) не дає посилання на "ізгой", лише помічає його як "іст[оричне]". Мабуть, слово кимось узяте з книжної мови, чи вичитане з давноруських пам’яток, тому й не позначене чужим. Та в сучасній мові, судячи з 1) незасвідченості словниками, й 2) фонетичної кривості слова можна гадати, шо слово, чи всунуте з книжної мови, чи введене наново до мови з московської. Мої думки.
Вигнанець це російською ізгнаннік, буває, що можна сказати у значенні ізгой, а буває не скажеш.