До́блесть — відвага, мужність, геройство.
Самовідданість у праці, в якій-небудь діяльності.
Приклад вживання
Він не змагався в силі й спритності ні на стрільбищах, ні на боксерських рингах. Він змагався там, де доблестю праці здобували собі славу. (О. Довженко).
Походження
запозичено у давньоруську мову з старослов’янської;
стсл. доблесть пов’язане з добль «доблесний, благородний, сильний», що походить від псл. doba «щось стосовне, властиве», до якого зводиться також псл. dobrъ, укр. до́брий;
відва́га
через проміжну ланку вага́тися, [ва́житися] «перебувати в нерішучості» пов’язане з вага́;
значення хоробрості, рішучості розвинулось у дієслівній формі відва́житися (пор. аналогічний розвиток значень у формах зва́житися, [зва́га], нава́житися);
на такому розвитку значень міг відбитися вплив польської і німецької мов (пор. нвн. wagen «наважуватися», wägen «важити»);
Поки що так
відва́га
через проміжну ланку вага́тися, [ва́житися] «перебувати в нерішучості» пов’язане з вага́;
значення хоробрості, рішучості розвинулось у дієслівній формі відва́житися (пор. аналогічний розвиток значень у формах зва́житися, [зва́га], нава́житися);
на такому розвитку значень міг відбитися вплив польської і німецької мов (пор. нвн. wagen «наважуватися», wägen «важити»);
Вага
Відвага
Зневага
Повага
Увага
Зважати
Корінь -ваг- давній, є в багатьох словах, тому слова з ним, на мою (і не тільки) думку перекладати не треба
—
Шило на мило