Це слово перенесено до Чистилища — впорядники осідку та/або спільнота мають сумніви чи потрібен переклад. ⓘ
uériti (fériti)
Онишкевич: вірити (кому) "позичити/позичати", вірити кому гроші "позичити кому гроші".
Підпираю, бо це ЕСУМ либонь затаврував слово полонізмом: 
goroh.pp.ua: позичати
Німець Фасмер в етимологічному словнику російської мови (в ориґіналі написаному німецькою) не переконує у польськості російських слів "позы́чить": https://lexicography.online/etymology/vasmer/п/позычить
та "зы́чить": https://lexicography.online/etymology/vasmer/з/зычить
Слово "позычити" є навіть є в давньоруській пам'ятці 1388 року [Срезн. II, 1093]: http://oldrusdict.ru/dict.html
"Не переконує". То що є корінь сього слова?
Я мав на увазі, що Фасмер не робить категоричного твердження на взір Вас !
У мене в Покутті (с. Старі Кути, Косівський район, Івано-Франківська область) слово "зичити" вживають не тільки в значенні "бажати комусь добра/лиха": 
r2u.org.ua: зичити, а й у значенні "позичити комусь/в когось".
Припускаю, що префікс "по-" в слові "позичити" має таку саму функцію, як і в словах "почути", побачити, поїсти...
Дідько! Глянув околиці Старих Кутів у Google Maps - гарно ж у вас там! І певно багато стародавніх говорів та різних переказів збереглось.
До чого техніка дійшла!
Дякую, справді гарно. Є великі ліси, кілька гір біля 600 м висоти над рівнем моря, більше 5000 населення, школа на більш, ніж 500 учнів та головне - кабельний інтернет зі швидкістю 100 мб/с, а під боком смт Кути з непоганою міською інфраструкторую :)
Щодо говору то моє село на межі Покуття та Гуцульщини, Галичини й Буковини. У мене й досі зберігся звук "ы" та живі слова взору "пантрувати", "пазити", "видіти", "кочєло", "сумежок", "кутати".Я їх виписую, звіряю зі словниками західних діялектів, репресованими словниками, ЕСУМ й мені приємно, що незважаючи на значний вплив польської та німецької моя говірка зберегла живими багато слів праслов'янського та давньоруського походження.
Наведіть докази, а не голослівні твердження. Навіть, якщо й полонізм, то він все одно дозволяє зробити обґрунтоване припущення, що "по-" в слові "позичити" є вочевидь префіксом, який не обов'язково вживати, якщо не було раптової нещодавньої дії.
Підпираю недовіру.
Бо є воно і в білоруській, і навіть в російській мовах.
Ото є ми аргумент.
Означає "отримати у володіння своє":
r2u.org.ua: обняти що
Слово "позычити" є в давньоруських пам'ятках:
[Срезн. II, 1093]: http://oldrusdict.ru/dict.html
То же є вже підляська доба. І речення пам'ятки само на то каже: Милость и зычьливость народу Полского и Литовского. Ще й рік писано: 1570, 10 червня – за другий піл XVI віку(!).
Читайте уважно там 1388 рік. Навіть, якщо це полонізм, то на нього можна спокійно закрити очі !
Польська не німецька
Це всеодно інша мова, а слова з неї - не питомі для української.
Гоже !
Давно вже й скрізь се слово ходжу в сім товці.
А чого пан КФЯЙ не мече то є "росіянізм"? Нагадує же вятське <ссуда, ссудить> з таким же товком. ;)
Бо є у Словнику Грінченка (
r2u.org.ua: спосудити).
Тож не давайте глупих питань.
Спосудити — це "зичити комусь" чи "зичити у когось"?
О, Цісарю, Ви написали "зичити" замість "ПОзичити" ;)
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/20075-zychyty.html#show_point
Так цісарю, в Грінченка є тільки в значенні "бажати"/"хотіти" (либонь комусь чогось), але це не виключає моєї гіпотези, що "ПО" в словах "ПОзичити"/"ПОзичати" цілком може бути необов'язковим префіксом нещодавньої виконаної дії на взір "Побачити", "ПОчути", ПОїсти. Просто в Галичині могло зберегтися давніше значення слова "зичити", але я не виключаю і його польського походження.
Те саме, як і зичити) Комусь чи у когось. Вживається двояко
Ви пане Володимире, мабуть з Прикарпаття, бо під словом "зичити" розумієте не тільки "зичити комусь добра/лиха", а й "зичити комусь/позичати в когось" ;)
Точно) З Франека родом, але вже 7 років у Києві
+
+++
Зичливець, доброзичливець — спосудливець. Позичити — спосудити. Позичальник — спосудник. Позика, кредит — спосуда. Кредитний — спосудний. Позичальня — спосудня. Зичливий — спосудливий
<Зичливець, доброзичливець — спосудливець, Зичливий — спосудливий>
Ni.