кърмига
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/24094-kormygha.html#show_point
Від псл. *kъr̥ma «корма; стернове весло».
Дав бим голос, та я'сми за писати се слово латиницею яко curmiga, де <u> є за <ъ>, правильно бо й питомо <ър, ъл> без наголосу в руській мові може бути мовлено не йно {ɒr, ɒw ~ ɔr, ɔw~ow}, а й {ɘr, ɘw ~ ɤr, ɤw}, а з письма яко <кОрмига> плине лише вимова з {ɒr ~ ɔr}.
Хотів дати, а мені воно на кирилиці дає "сурміґа".
Ну, хоча би так.
Видно, писати латиницею ту є питати волю ведіння.
+
Узагалі, рефлексів <ър, ъл> без наголосу в руській мові може бути чи малий ряд; пишучи те же curmiga/кърмига в усіх можливих рефлексах засоби чинного письма (звісно, й то дуже приблизно), буде: <кормига> (з <о> відкритої артикуляції), <кормига> (з <о> закритої артикуляції), <кирмига> (з <и> за {ɘ}), <курмига> (рівни рефлекс ur/ър у <бурмотáти, бурмотíти>, відбиваючи крайній ступінь підвищеної артикуляції <о>, т.зв. "укання"), <кермига> (відбиваючи варіант артикуляції до <и>, {ɘ}; рівни <кермо> *кърмо), <кєрмига> (відбиваючи палаталізацію /k/ перед {ɘ}), <кірмига> (з тою же палаталізацією /k/). То ж видно, що чинне письмо не може передати весь розмай рефлексів в одній писаній формі. Й ъ/u є в руській мові не одна така фонема з цілим алофонічним рядом. Напр., коли ту хто пише <смуга>, чинним письмом, то викреслює з руської мови паралельні питомі варіанти вимови: {ˈʂmʊ̯͡uɣ̞ɐ ~ ˈʃmʊ̯͡uɣ̞ɐ ~ ˈʃːmʊ̯͡uɣ̞ɐ ~ ˈɕmʊ̯͡uɣ̞ɐ ~ ˈt͡smʊ̯͡uɣ̞ɐ}.
У Грінченка слово кормига, а не крмига. І той твердий знак не змінює вимови, то писати його там не треба.
Що міните під "той твердий знак не змінює вимови"?
I mean exactly what my words mean.
Коментарі Ви взагалі читати не хочете, як і освічуватись. "Твердий знак" там потрібен для передачі всього масиву говіркового фонетичного розмаїття, а не тільки однієї форми.
Визнаю, коментарі אלישע פרוש (хай там що цей давньоарамійський напис означає) я дійсно не читаю. З дуже простої причини: фонетичну абетку вигадано для того, щоб позначати вимову способом, зрозумілим для різних націй та носіїв різних мов (а отже й вимов). Українська мова має свою абетку, яка не потребує доповнення чи уточнення, а цілковито й повністю покриває все фонетичне розмаїття української мови. Застосування фонетичної абетки є недоречним для описання вимови в межах однієї мови для її носіїв.
<Застосування фонетичної абетки є недоречним для описання вимови в межах однієї мови для її носіїв.>
Ото, бачите, п. Крутьче, Ви не читаєте писаного мною, будь сим, через тяжкість моєї правописи..., а я й читав ім и кількочи те Ваше речення, писане "способом, зрозумілим для всіх націй", и не тямлю, що тим хотісте казати. Ба, двою чи й Ви сам тямите, що сам писасте.
Навіщо?
Ну владу ж Ви додали. А так буде на вибір ще одне чудже слово.
Ви себе в цьому впевнити намагаєтесь чи когось ще?
@Віталій Крутько, дивуюся вашому лінгвістичному невігластву.
Якщо слово "влада" питоме українське, тоді і варіант імені "Владимир" теж за вашою логікою повинен бути потомо українським... а що робити з "Володимиром"?
Может хватит нести нісенітницю? Ви на питомі українські слова говорите, що це московізми, а на справді запозичені - називаєте питомими.
uerx
/β̞ærx ~ wærx ~ β̞erʲx ~ werʲx ~ β̞ærxʲ ~ wærxʲ/
Онишкевич І, 92: верхь "1.", див. → 107: вирьх "4. влада, керівництво".
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/11784-derzhava.html#show_point
4 значіння.
Узяв ще коротший твар.
Надихнув простір Олисіїв "derzya" до "політики" 
політика .
псл. *volstь‹ *voldtǐ «влада, панування, підвладний край», утворене від основи *veld-/ *vold- «володіти»;
Одне походженє з неповноголосим «власть».
Не конче. Бо це не єдине українське слово, де зберігся давньоруський звук [о]. Та й класиків на це слово натрапляєш не раз. Я Вам уже давніше наводив приклади. Як зважити, що українці вживали того слова, ще коли мало спілкували з москалями, то навряд це московщина.
Треба знати ("розрізняти"), де він правда зберігся, а де він є слід испосуди чи чуджого впливу. Дарма Ваших прикладів, бо я маю сутні підстави гадати, що Ви в тій річи не відаєте. З аргументом про "класиків" мене можете взагалі йти мимо. И Ви не можете точно вісти, чи був такий твар у ході в руській до "спілкування з москалями".
То й доведіть, що слово справді прийшло з московської. З Вашими "підставами гадати" та иншими здогадками можете йти туди само, куди посилаєте мене з доводами про класиків.
Маємо ж "володар", "володіти", "володарство", "володіння", "Володимир" із нашим повноголоссям.
+ + +
Лиш сам хотів додати.
Стосовно повноголосся та правильності слова в українській фонології, ну й із похідними словами не посперечаєшся. Але. Змінювати такі слова для мене трохи страшно. Схоже стосується променю (пороменю). Надто вони вже старі в нашій мові.
Це слово є десь у словниках? Хтось зна?
Приклад з <промінь> є не доречно порівнювати з формою <влада>, оскільки суть підстави вважати, що форми з <-lo-, -ro-> та <-re-> без повноголосу становлять питому в руській мові проміжну ланку між прасл. сполуками *TolT, *TorT, *TerT та руськими сполуками TolòT, ToròT, TerèT. Знано є й твар <поромінь>, та може бути, що й твар <промінь> таки є не з лядської, а питім.
Yé ne znaiõ.
Я все далі думаю над цим словом. Хтось знає де можна почитати на цю тему з "влада", "владар" та "волода"?
<де можна почитати на цю тему з "влада", "владар" та "волода"?>
A cyto xotiete citati? Cyto e tam doumati? Slôuo <влада> e nerousske, yasno i bezsõmnéuno.
Та є звичайно. Чому так, коли ми почали казати по-іншому та коли взагалі казали "волода", і чи взагалі казали. Ясно не ясно, але ось чи є хто з письменників, котрий вживав те слово.
Tuar <uolòda> e muislim, ta ni ou Sreznêuscoho, ni u SIRM yoho ne'ma.
Думаєте доречно вживати волода в творах, статтях? Але я дійсно питаю думку.
У творах, мабуть. А десь офіційно... Ледве, що слова зі Словотвору взагалі можна вживати в офіційній площині, на жаль.
---
Штучне повноголосся.
То в прикладах, що я навів, теж штучне повноголосся?
У прикладах, що ви навели, повноголосся є історично. В слові «влада» — ні. А як не було, то додавати не треба.
Ну, історично "влада" є невкраїнське слово, тому й повноголосся нема.
Гм. Дійсно дуже дивує, шо попри стільки похідних з повноголоссям, чомусь самої подоби "волода" не засвідчено. Але думаю шо "волода" може спокійно існувати в нашій мові. Штучності тут не бачу, бо же робимо похідне від "володіти". Маємо, на приклад, гудіти — гуда.
+
У руській мові немає такого слова, то нема чого його й вигадувать. Вистачає й своїх слів із цим значінням.
Володіти й володарювати зате суть.
Це одначе не додає доводів на користь "володи".
Але ж маємо давньоруське "волость". І, як згадували вище, "володар". Слова похідні від "володіти" під значенням "влада" мають місце на існування в нашій мові.
Я вже був одповів на иншу таку примітку. Я не прихильний, щоб щоразу вигадували колесо.