кърмига
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/24094-kormygha.html#show_point
Від псл. *kъr̥ma «корма; стернове весло».
Дав бим голос, та я'сми за писати се слово латиницею яко curmiga, де <u> є за <ъ>, правильно бо й питомо <ър, ъл> без наголосу в руській мові може бути мовлено не йно {ɒr, ɒw ~ ɔr, ɔw~ow}, а й {ɘr, ɘw ~ ɤr, ɤw}, а з письма яко <кОрмига> плине лише вимова з {ɒr ~ ɔr}.
Хотів дати, а мені воно на кирилиці дає "сурміґа".
Ну, хоча би так.
Видно, писати латиницею ту є питати волю ведіння.
+
Узагалі, рефлексів <ър, ъл> без наголосу в руській мові може бути чи малий ряд; пишучи те же curmiga/кърмига в усіх можливих рефлексах засоби чинного письма (звісно, й то дуже приблизно), буде: <кормига> (з <о> відкритої артикуляції), <кормига> (з <о> закритої артикуляції), <кирмига> (з <и> за {ɘ}), <курмига> (рівни рефлекс ur/ър у <бурмотáти, бурмотíти>, відбиваючи крайній ступінь підвищеної артикуляції <о>, т.зв. "укання"), <кермига> (відбиваючи варіант артикуляції до <и>, {ɘ}; рівни <кермо> *кърмо), <кєрмига> (відбиваючи палаталізацію /k/ перед {ɘ}), <кірмига> (з тою же палаталізацією /k/). То ж видно, що чинне письмо не може передати весь розмай рефлексів в одній писаній формі. Й ъ/u є в руській мові не одна така фонема з цілим алофонічним рядом. Напр., коли ту хто пише <смуга>, чинним письмом, то викреслює з руської мови паралельні питомі варіанти вимови: {ˈʂmʊ̯͡uɣ̞ɐ ~ ˈʃmʊ̯͡uɣ̞ɐ ~ ˈʃːmʊ̯͡uɣ̞ɐ ~ ˈɕmʊ̯͡uɣ̞ɐ ~ ˈt͡smʊ̯͡uɣ̞ɐ}.
У Грінченка слово кормига, а не крмига. І той твердий знак не змінює вимови, то писати його там не треба.
Що міните під "той твердий знак не змінює вимови"?
I mean exactly what my words mean.
Коментарі Ви взагалі читати не хочете, як і освічуватись. "Твердий знак" там потрібен для передачі всього масиву говіркового фонетичного розмаїття, а не тільки однієї форми.
Визнаю, коментарі אלישע פרוש (хай там що цей давньоарамійський напис означає) я дійсно не читаю. З дуже простої причини: фонетичну абетку вигадано для того, щоб позначати вимову способом, зрозумілим для різних націй та носіїв різних мов (а отже й вимов). Українська мова має свою абетку, яка не потребує доповнення чи уточнення, а цілковито й повністю покриває все фонетичне розмаїття української мови. Застосування фонетичної абетки є недоречним для описання вимови в межах однієї мови для її носіїв.
<Застосування фонетичної абетки є недоречним для описання вимови в межах однієї мови для її носіїв.>
Ото, бачите, п. Крутьче, Ви не читаєте писаного мною, будь сим, через тяжкість моєї правописи..., а я й читав ім и кількочи те Ваше речення, писане "способом, зрозумілим для всіх націй", и не тямлю, що тим хотісте казати. Ба, двою чи й Ви сам тямите, що сам писасте.
Навіщо?
Ну владу ж Ви додали. А так буде на вибір ще одне чудже слово.
Ви себе в цьому впевнити намагаєтесь чи когось ще?
@Віталій Крутько, дивуюся вашому лінгвістичному невігластву.
Якщо слово "влада" питоме українське, тоді і варіант імені "Владимир" теж за вашою логікою повинен бути потомо українським... а що робити з "Володимиром"?
Может хватит нести нісенітницю? Ви на питомі українські слова говорите, що це московізми, а на справді запозичені - називаєте питомими.
Ще один поборник повсюдного повноголосся.
В українській мові повноголосся властиве (не волостиве), а не обов'язкове. І деякі слова навіть мають кілька форм, одна з яких повноголоса, а друга — ні.
Наприклад, хотів-хтів, заувага-заввага.
Тому нічого не робити з Володимиром. Дайте йому спокій, як і слову «влада».
⟨заувага-заввага⟩
Звичайне чергування у-в
⟨хотів-хтів⟩
А це до чого?
Споконвічно чеське слово.
uerx
/β̞ærx ~ wærx ~ β̞erʲx ~ werʲx ~ β̞ærxʲ ~ wærxʲ/
Онишкевич І, 92: верхь "1.", див. → 107: вирьх "4. влада, керівництво".
псл. *volstь‹ *voldtǐ «влада, панування, підвладний край», утворене від основи *veld-/ *vold- «володіти»;
Одне походженє з неповноголосим «власть».
"Волость — це переклад ст. слов'янського власть, область. Слово ,область" напочатку визначало тільки „владу: Область имамь положити ю и область имамь пакы прияти ю. Остромир. Єв. 1056 р. Потім ,область" стало визначати й ту територію, шо на неї ширилася влада. Те саме значення мало й старе слово „волость”: перше це була тільки сама ,влада?, а потім і територія влади. Напр. Літопис Лаврент.: Ме имфють волости купити паволоюь. Євангелія Иересопницька 1556 р. Лука 12: Дам тобЪ спо волость всю и славу. Стара форма „власть” з -ла- замість -оло- відома в нас дуже рідко, а саме в словах: влада, власний -- ці слова, як і в польськім (тут ще 2мЧазаста, УЛадузіам) перейнято з мови чеської, де -ла- завжди."
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/11784-derzhava.html#show_point
4 значіння.
Узяв ще коротший твар.
Надихнув простір Олисіїв "derzya" до "політики" 
політика .
Влада — гіперонім
Уряд, старшина, директорат, консьєржка, охоронець на автостоянці 😜 — гіпонім
Бо ви так сказали, звісно?
До чого тут, хто як/що сказав.
У нас є влада, уряд, старшина, рука, держава.
Хай будуть усі ці слова, бо кожне слово має своє навантаження/тяму/змисл/глузд/значення.
Зніміть хрестика чи надягніть підштанки. "Влада" прийшло з польського "wladza", а в польській мові це слово з чеської. До 20-го століття цього слова в підмосковській Україні не знали й не вживали.
Не конче. Бо це не єдине українське слово, де зберігся давньоруський звук [о]. Та й класиків на це слово натрапляєш не раз. Я Вам уже давніше наводив приклади. Як зважити, що українці вживали того слова, ще коли мало спілкували з москалями, то навряд це московщина.
Треба знати ("розрізняти"), де він правда зберігся, а де він є слід испосуди чи чуджого впливу. Дарма Ваших прикладів, бо я маю сутні підстави гадати, що Ви в тій річи не відаєте. З аргументом про "класиків" мене можете взагалі йти мимо. И Ви не можете точно вісти, чи був такий твар у ході в руській до "спілкування з москалями".
То й доведіть, що слово справді прийшло з московської. З вашими "підставами гадати" та иншими здогадками можете йти туди само, куди посилаєте мене з доводами про класиків.
заст., рідко. Влада (у 3, 4 знач.). Приклади
Над усім обладу маєш, – Вчуй же стогін, прихились, Правий Боже! Чи зламаєш Ти кайдани ці колись? (П. Грабовський)
Гапуся перестала усміхатися та й спиталася .. з хвилюванням, яке завжди буває у молодих дівчат, коли вони почувають себе безборонними і в обладі того чоловіка, від якого вони викручуються довго і уперто. (Т. Осьмачка)
То може тоді оболода?
goroh.pp.ua: облада
Маємо ж "володар", "володіти", "володарство", "володіння", "Володимир" із нашим повноголоссям.
+ + +
Лиш сам хотів додати.
Стосовно повноголосся та правильності слова в українській фонології, ну й із похідними словами не посперечаєшся. Але. Змінювати такі слова для мене трохи страшно. Схоже стосується променю (пороменю). Надто вони вже старі в нашій мові.
Це слово є десь у словниках? Хтось зна?
Приклад з <промінь> є не доречно порівнювати з формою <влада>, оскільки суть підстави вважати, що форми з <-lo-, -ro-> та <-re-> без повноголосу становлять питому в руській мові проміжну ланку між прасл. сполуками *TolT, *TorT, *TerT та руськими сполуками TolòT, ToròT, TerèT. Знано є й твар <поромінь>, та може бути, що й твар <промінь> таки є не з лядської, а питім.
Yé ne znaiõ.
Я все далі думаю над цим словом. Хтось знає де можна почитати на цю тему з "влада", "владар" та "волода"?
<де можна почитати на цю тему з "влада", "владар" та "волода"?>
A cyto xotiete citati? Cyto e tam doumati? Slôuo <влада> e nerousske, yasno i bezsõmnéuno.
Та є звичайно. Чому так, коли ми почали казати по-іншому та коли взагалі казали "волода", і чи взагалі казали. Ясно не ясно, але ось чи є хто з письменників, котрий вживав те слово.
Tuar <uolòda> e muislim, ta ni ou Sreznêuscoho, ni u SIRM yoho ne'ma.
Думаєте доречно вживати волода в творах, статтях? Але я дійсно питаю думку.
У творах, мабуть. А десь офіційно... Ледве, що слова зі Словотвору взагалі можна вживати в офіційній площині, на жаль.
---
Штучне повноголосся.
То в прикладах, що я навів, теж штучне повноголосся?
У прикладах, що ви навели, повноголосся є історично. В слові «влада» — ні. А як не було, то додавати не треба.
Ну, історично "влада" є невкраїнське слово, тому й повноголосся нема.
Гм. Дійсно дуже дивує, шо попри стільки похідних з повноголоссям, чомусь самої подоби "волода" не засвідчено. Але думаю шо "волода" може спокійно існувати в нашій мові. Штучності тут не бачу, бо же робимо похідне від "володіти". Маємо, на приклад, гудіти — гуда.
+
У руській мові немає такого слова, то нема чого його й вигадувать. Вистачає й своїх слів із цим значінням.
Володіти й володарювати зате суть.
Це одначе не додає доводів на користь "володи".
Але ж маємо давньоруське "волость". І, як згадували вище, "володар". Слова похідні від "володіти" під значенням "влада" мають місце на існування в нашій мові.
Я вже був одповів на иншу таку примітку. Я не прихильний, щоб щоразу вигадували колесо.
Яких же, Олексо, слів вистачає?
Які смішні. «Штучне повноголосся», «Так ніколи не було», «Дурня». Ці люди ба не сприймають мало того, що гарні заміни словам, ще й як другий варіянт сприймають як «дурню». Скажіть мені, будь ласка, чому якщо якогось слова або варіянту писання та вимови слова не було ніколи, то не можна взагалі думати про те, щоб ухвалити його? Утворення з «влада» «волода» якраз є словотворенням, просто вже з українськісним повноголоссям. Невже вас цікавить яка мова наша була завжди, а не в майбутньому, якщо розвинеться? Ніхто не думав, що українська мова не змогла засвоїтися, саме тому маємо багато московщення та полячення? Бо це є правдою. Сьогодні мусимо дбати про майбутнє мови, а не згадувати про Русь Київську чи пра- та церковнослов'янську мови. Ті слова, які дійшли до нас з цих мов, нехай залишаються, слугують нам у вживанні. Але не забиратимемо властивість словотвору в українській мові. Обмеження в утворенні сутямків якраз забирає цю волостивість. Давайте скрізь зробимо по одному слову на кожне та без сутямків. Багатшою мова наша стане? Та ніколи, якщо ви обмежуєте. Ваше бажання зблизитися до мови русинської нагадує росіянів, які дивляться назад, а не вперед. Якщо щось повертати, так це правопис «Скрипниківка». Та також трохи його вдосконалити та усучаснити. «Волода» є гарним словом, але це ваші проблеми, якщо ви як росіяни дивитеся назад та обмежуєте себе у словотворенні так само, як і вони. На все добре
Знано карпатськими говорами +
Не розумію, чому всі проти цього слова заповзялися.
+
—
Сута дурня
+++
+