чого?

Де є ту калька?

Не саме слово калька, а калька, якщо вживати як парлямент. "Советы", "Верховный совет СССР", "Верховный совет УССР". Тому "Верховна Рада" - тупа данина совка, як и багато чого ще в нашій країні.
П.М. Проти самого слова "рада" ничого не маю, лишень не в значенні парляменту та органів на місцях.

Але "парламент" і є "Рада, Совет, Council, Alting" тощо.

Може й так, але те, що в нас зара Верховна Рада, а не Найвище Віче чи щось ище, є явно спадок радянський.

Знім'я (?)
/
підбір'я ,?

/

Перемовини (+) !

_________________

Я ніколи не забуду запах/смак "парламенту"., коли просиджував свої довірені отязи$ ще з малолітства , не поклавши їх "зпорад" у Банк · , але саме відкладаючи=/=віддаючи на цигарки вражичим мужланам у "комп'ютерці" "по малолітству".. Хоч (,а) пройшло вже понад (,більше) 20 рокІв.. . й досі пам'ята(ю) до ідентичності цей запах.

"З'єм"?

"Соборность" стали вживати в українській мові лишень в часи СРСР (як би смішно не було, атеїстична держава), ще в Словнику Грінченка форми "соборность" не існує:
r2u.org.ua: соборность

Виталь Маковѣичюк,

<водойм>, <обойм> суть криві новотвари.

Нач є там писати <зо>?

А як слід? "Зі-" чи якось ще?

*<из(ъ) приводу> => <из приводу> чи <з приводу> – вимова {spr} ту ничим милозвуччя руської мови не рушить.

Теж не можу зрозуміти нащо писати "од" після голосної. "Аби не так як у галичан!")

Таке собі "випендрювання", не йначе. Як і нарочите пхання всюди інфінітивної форми з <-ть>.

"Що ще може значити <віче>, крім того же що "парламент"?"
Будь-яку иншу раду: міську, обласну, районну.

"И нач Ви (Олекса Русин) пишете <од> після <виникло>, коли руська мова не терпить зів – дві голосні поруч?"
Бо в нас так люди кажуть. А Ви як хочете? І як же тоді щодо слів "наорати", "виорати", "заохотити" тощо?

"Таке собі "випендрювання", не йначе. Як і нарочите пхання всюди інфінітивної форми з <-ть>".
Бо на Київщині люди кажуть "од(-)" і "-ть". Пів України, як не більше, вимовляє "-ть" в інфінітиві, а ще більша частина вживає "од(-)". Дивно, що Ви того не знаєте. Чи Ви не бували ніде в Україні поза Галичиною?

Ceul eimy leud iz rwznuix craywf. Ne ino u medyax Galicinui.

<наорати>, <заохотити> – to e pisymo. Rousske cinne pisymo slédouie za galom zuõcou slofa, ale, za yasnuix granic tuaroslofa ("morphology") u slofé, moge slofo bouti pisano za tuaroslofom, tobo ne za zuõcom, a za stauboiõ slofa. Ot’ge, xotia pisiemo <naorati/наорати>, <zaoxotiti/заохотити> ne mòufimo [nɑ.oˈratɪ ~ nɐ.oˈratɪ], [zɐ.oˈxotɪtɪ ~ zɑ.oˈxotɪtɪ] u gifwm tocé mòufleinnia, ale [nɑ̝͡o̯ˈratɪ ~ nɑ̝͡u̯ˈratɪ], [zɑ̝͡o̯ˈxotɪtɪ ~ zɑ̝͡u̯ˈxotɪtɪ]. Inde isce moge bouti: [nɑɦoˈratɪ ~ nɑwoˈratɪ]. Délieno, he [nɑ.oˈratɪ ~ nɐ.oˈratɪ], [zɐ.oˈxotɪtɪ ~ zɑ.oˈxotɪtɪ] moge mòufiti xuiba cto rozlõcynosti radi, ci ne znaiõci mòufiti pitomo. Ne darma ge pac *<na opacui> pisiemo ne <наопаки>, a <навпаки>. Prosto u <навпаки> e tuaroslofwf ne tac yasen, hi u prozoruix <na-orati>, <za-oxotitu>, tomou <навпаки> pisiemo za zuõcom, a <наорати, заохотити> za tuaroslofom.
Te same i pro <од(-)>, ne use e tam iz pisyma yasno, cyto tocyno za zuõc pwd tuim <о> e.

Pro <-ть>, incoli, méstçami, inose, ta coli uz plwxy, to ouge noudity. Na sloux e hi uẽtsca. Malo e isce lẽdscoho ta uẽtscoho na rousscõ liplo?

Ви були всі такі за короткість мови, стояли на слові "нич", "ник" бо вони стисліші за довгі "ніщо", "ніхто".
А форм "робИть", ""ходИть" цураєтеся, хоч у Шевченка половина дієслів саме на "-ть". Де Ваша любов до стислости тепер?

Суб'єктивно.

Ne pisyîte dournicui.

Дурниця цуратися слів на взір "творИть" через якусь примарну подібність до російської мови (бо тоді й слова ждати, оружжя, город одкинемо).

Сутичка → сходка → зібрання → парламент

То має бути «суєм»?

Citaite: Історична Фонологія Української Мови, Ю. Шевельова, §17.

Йване, глянь Горох. Суїм — це радче архаїзм.

<радче архаїзм.>

Tô e prosto ne rousscuy tuar; rousscoiõ boulo bui /ˈsʊjəm/, ne /ˈsʊjɪm/, abo /znæm/, a t'ge /jaˈjæt͡ɕ/, ne /jaˈjɪt͡ɕ/.