не дуріть, то праслов'янське слово
goroh.pp.ua: сойм
Слово Єлисія: "То є неукраїнська форма. Українська була би +знем від *съньмъ. Форма сойм є українизований покорч від польського sejm. sъjьmъ дає в укр. як раз не "сойм", а +"з'єм". Послідовність "-йм" в кінці складу (в т.ч. слова) є з погляду укр. фонології неприпустима."
Здається п. Поруш досить давно то писа. З того що я'сми читав, лексема *sъjьmъ є вїдома вкрайинській, дарма що діб ‹сὀим› є неправильний з погляду вихопленя(рефлексациї) редукованих, а той чаяний є +съим›, а то й, +съıє҆м (чинно писано 'сийм, сиєм, сийом'–+/sɯɪ̯m, /ˈsɯɪ̯em/), з редукованим на мїстї *у– ‹сıє҆м›, твар ‹сıє҆м›(писано в памятци 'съıємъ'–ъ суть глухі) є пак засвїдчен, та, наскільки ми вїдомо, не вижив. Щодо лексеми з уставним *-n- вона здається взагалї не знана в украйинській 🤔
Поки, +
сѝієм
>сѝієм
?
‹ѝ› є в Вас за давнеруске(давневкрайинське) *y з *ŭ перед *j?
Помітив іще вживаєте 'у́' та 'у' за /ѫ/ та /оу/ 🤓
З оком на ѡдгукѝ, іа рѣшиу поєкспєрємєнтувати і трохѝ ўсє ж спростити своіє письмо. Суть є в тѡм, шчо над є́, є̀, о́, о̀, ѝ (ꙑ), у̀ (ѫ) можємо просто нє писати акутѡв / грависѡв, бо, наприклад, на Ўсході Украіинѝ сѣ фонємѝ цѣлком злилися. Одначє ро̀зрѡзненіє ѡ : е : ѵ; іа : я лишиу поки іем.
Чи не привело б таке розрізненя до двойиня письма, на Захід–Схід, чому прияє в сей час чинне письмо? Все таки ряд изоґлос що є поширен на півночи, є відсутен на півдни, а ряд йих що є ширен на півночи, є відсутен на сходї.
Могли бѝстє дєтальнѣшє? Бо тут нє суттієво, дє идє изоглоса. Тут головнѝі +, шчо можєтє нє ро̀зрѡзніати и на письмѣ отѡ є : ь, о : ъ, оу : ѫ, и : ꙑ, іак нє розрѡзніаєтє на вѝмовѣ. Шчо ж до е : ѵ, іа : я нє знаіу̀.
Є досить ясно вож одна з мет истослівного письма є 'леґитимизация' говірних вимов на різних земах тим же снованям(being based upon ) на йистослівї, що приносить їднаня йих на самім же розумїньи(conception) водної мови. Возьмемо на примїр изоґлосу ствердїлого *с, що проходить по всїм Полїсьи й більшій части Південно-Західних говорів; у Південно-Східнім нарїчи, на мїстї того [t͡s] є [t͡sʲ], відки й писаня 'ць', перша вимова є нехтована, й єдиним розвязаням того питаня є крімне написаня 'ц'(нинї, 'поза законом').
Сходже до того ваша реформована правопись дала б могу на воднім земи писати ‹є́, є̀, о́, о̀, ѝ, у̀› а на другім у той же час ‹є, о, и, у›, що хоч нї ще двойиням, ручно готовить для його персть. Таким чином уже блиско стояли б у вашім письмї писаня як ‹ѣ› на мїсто ‹ѡ›, ‹іа› намїсть ‹я› та сходжі. Сим я рупїю.
Ще водне, що є 'ѵ' у Вас? Ранїше, здаєть ся, єсте писали то письмено за звяжмена [w~u̯~ʊ̯], у Волисїйивци ‹u› у ня ‹у›.
З ѡ хочу̀ чинити іак из ‹œ›, тобто писати морфологично, чи іак там пан Поруш пишє. Бо з ‹о/і› ў литаратурнѣ іє трохѝ плутанина. А шчодо ‹я› покѝ думаіу̀.
> Сходже до того ваша реформована правопись дала б могу на воднім земи писати ‹є́, є̀, о́, о̀, ѝ, у̀› а на другім у той же час ‹є, о, и, у›, що хоч нї ще двойиням, ручно готовить для його персть.
Ў слѡвниках писати будє обовязково 100%
ѵ - Олисѣієвє ‹eu›. З іа : я, е : ѵ нє можу̀ вѝгадати систєму. Хѝба̀ шчо іа : іа́, е : ѐ, алє оно нѣбѝ іє іакось нєинтуіитивно.
Вашому бажаню простоти та відтвореню вимови я тоже розумїю. Учора сам їм рїшив не писати ‹ь› після губних на кінци слів та між приголосними крім ‹ı›(го́родὀм, але, сѣмьıа́).
Ро̀зумѣієтє, ўсє ўпѝраіється ў то, шчо будє забагато диакритикѝ. Я бѝм мѡг писати шчє, наприклад, є̌ за ei та є̂ за eu. Алє тодѣ вѝиде є, є̈, є́, є̀, є̌, є̂!
>ѵ - Олисѣієвє ‹eu›
👍
Я пишу на тім мїстї, за гублене е, ‹ε›, та то є древня відмїна ‹є› з грецького вуницияльного письма, тому Вам либонь, не згодить.
>Ро̀зумѣієтє, ўсє ўпѝраіється ў то, шчо будє забагато диакритикѝ.
Се є зрозумїло. Хоч от, снїжної письмо(исляндске) має досить розлучників, а все же є глибоко-єтимольоґичне. А проте, чи не розвязав би ту сутугу богатий инвентар кириличних письмен, що не користають из розлучників?
Моіє ‹е› або ‹є̌› іє за ‹ei›.
> А проте, чи не розвязав би ту сутугу богатий инвентар кириличних письмен, що не користають из розлучників?
Отжє, можємо розрѡзніати ѡ : ѣ : е : ѵ іак окремѡ письмєна. ‹іа́› жє можє бути за ‹ea›.
>Щодо лексеми з уставним *-n- вона здається взагалї не знана в украйинській 🤔
__
uk.wikipedia.org: Снем
Вона є таки наявна в чаянім добї: снє҆м:(правильне вихопленя склоніня)сὀнма:сὀнмоу:снє҆м,сὀнма: сὀнмὀм:сὀнмѣ:сὀнмє. Рівняне склоніня: снє҆м:снє҆ма:снє҆моу, снє҆мови:снє҆м, снє҆ма:снє҆мὀм:снє҆мѣ:снє҆мє.
Ну не "дума" ж. Хоча слово наше, крадене московитами.
"Була боярська дума при князі Володимирі".
Від праслов'янського *urędъ, давньоруського урѧдъ.
Порівняти можна з р. уря́д «устрій, розпорядок», бр. ура́д, п. urząd «установа; правління, посада», ч. úřad «установа; управління; посада», слц. úrad «установа; управління; посада; влада», болг. у́ред «знаряддя; прилад; [порядок]», м. уред «прилад, інструмент; організація, відомство», схв. у̀ред «канцелярія, контора, бюро, установа», слн. urédba «указ, розпорядження».
Щоб розрізняти з иншим значенням, пропоную розділити так:
Уряд (чолов. рід) — управління чи посада.
Уряда (жін. рід) — орган державної влади.
снє҆м
snèm
uk.wikipedia.org: Снем
Склонінє(правильне вихопленя склоніня): (однина) снє҆м:сὀнма:сὀнмоу:снє҆м,сὀнма: сὀнмὀм:сὀнмѣ:сὀнмє;
(двойина) сὀнма:сὀнмоу:сὀнмома.
(множина)сὀнми(сὀнмъı):†снє҆м(сὀнмѡу):сὀнмѡм(сὀнмам):сὀнмъı:сὀнмъı(сὀнмами):сὀнмѣх(сὀнмах, сὀнмὀх):сὀнми(сὀнмъı)
Рівняне склоніня:(однина) снє҆м:снє҆ма:снє҆моу, снє҆мови:снє҆м, снє҆ма:снє҆мὀм:снє҆мѣ:снє҆мє;
(двойина) снє҆ма:снє҆моу:снє҆мома;
(множина) снє҆мъı:снє҆мѡу:снє҆мам:снє҆мъı:снє҆мами:снє҆мах:снє҆мъı.
с(ъ)н•є҆м(ъ)<*sun•im•u
Спасибіг Вас!
🙂🤝
Давньоруське рядъ означало також управління, устав, розпорядження, договір, суд, і зрештою, рада — орган державної влади, який обирається шляхом голосування і є формою політичної організації суспільства в ряді країн, тобто своєрідна форма людей-суддів, які судять, як чинити в державі.
http://oldrusdict.ru/dict.html
Звідти й слово «уряд».
Иносе.
Рада = порада
Совет = сѝієм
Що вимоги словотворчості терміна!. Рада — радити — поради — радитися!.