До Чистилища
Тож рахую, що волостний краще
Воно не може бути писане волосТний
Т/д після приголосного, але перед приголосними л/н → ст/зд+н/л = сн/зн/сл/зл
А в кінцевій стадії цей процес має ще т/д після голосного, перед л/н → лл/нн, тож до прикладу "відлуння" можна вимовляти, як віллуння
Уперше чую, чесно кажучи. Можна докази, будь ласка?
Проїзд проїзний
Не треба далеко йти
Про дл → лл засвідчено в карпатському говорі
Я про "...до прикладу "відлуння" можна вимовляти, як віллуння"
Особиста власність — особиста особистість?
Державна власність — державна особистість? 🤦♂️
Це ви до сторінки "власність" перейдіть.
ОСОБИ́СТІСТЬ, тості, жін., книжн. Конкретна людина з погляду її культури, особливостей характеру, поведінки і т. ін.; індивідуальність, особа. Відрізнювався [відрізнявся] він від других тим, що в грі його особистість українця виявлялась не простакуватою, млявою.., а повною внутрішнього життя і значення (Іван Франко, XVI, 1955, 229); Блискучий талант Довженка, його могутня особистість повнокровно живуть у його фільмах (Не ілюстрація.., 1967, 52).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 778.
ОСОБИ́СТИЙ, а, е.
1. Який є власністю окремої особи, безпосередньо належить їй; персональний, власний. — Речі свої запакуйте в ящики або в чемодани й занесіть до мене.. Я накажу Тихову, денщикові, покласти їх разом із моїми особистими речами (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 245); Особиста власність;
// Закріплений для користування за якою-небудь особою. Особистий кінь Брянського теж був зав'ючений боєприпасами і парував під тяжким вантажем (Олесь Гончар, III, 1959, 122); Спецодяг треба мати особистий, окремий для кожного робітника (Як запобігти заразним хворобам шкіри, 1957, 50);
// Який постійно перебуває при певній особі, обслуговує її. Особиста охорона; Особистий ординарець;
// Який є символом певної особи. Особисті й фамільні герби у дореволюційній Росії, як і на Заході, виконували певну соціальну роль — стверджували приналежність їх власників до пануючих класів (Наука і життя, 10, 1965, 39).
2. Який безпосередньо стосується якої-небудь особи, пов'язаний з нею. Тепер міркуємо над світом і людьми, І над машинами, й над щастям особистим (Володимир Самійленко, I, 1958, 124); Було, певне, по опівночі, коли я постукав до Михайла.. Він пошепки розповів мені, що його особисті справи стоять чудово (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 105); Поема [«Дзяди»] виросла на героїчній і скорботній основі великої трагедії в житті Польщі і на ґрунті великої особистої трагедії Міцкевича (Максим Рильський, X, 1962, 63);
// Який виражає індивідуальні особливості, нахили і т. ін. якої-небудь особи. Постійний склад службовців і робітників інституту, щоденні зустрічі по роботі виробляли сталу звичку з усіма бути добрим сусідою, не виявляючи особистих уподобань, захоплень (Іван Ле, Право.., 1957, 233);
// Який безпосередньо виявляється якою-небудь особою. Особисті симпатії;
// Який спрямований проти певної особи, зачіпає її. І зрозуміли вони, що вирок поетові продиктувала цареві не стільки особиста образа, скільки страх перед ним (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 49);
// Власт. окремій особі. Сприймання часу у людини має особистий характер (Радянська психологічна наука.., 1958, 41);
// у знач. ім. особисте, того, сер. Те, що характерне для окремої особи, властиве їй. Своїм життям живуть старші діти. Проте звикли вони без батьківської поради нічого не починати ні в особистому, ні на роботі (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 160); Виробничий колектив безпосередньо пов'язує особисті і громадські інтереси, зливаючи особисте з суспільним (Комуніст України, 11, 1964, 42).
3. Який здійснюється безпосередньо, не через інших осіб. Добірний смак і викінчення робіток.. заслужили на прилюдне признання в часописах, за що вдячний комітет прислав їй особисту подяку (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 101); Везбородько вибрався до лікарні нібито екстрено відвідати одного важкохворого, який.. знаходився під його особистим наглядом (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 50);
// Який здійснюється ким-небудь від власного імені. Особисте прохання.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 778.
ВЛА́СНИЙ, а, е.
1. Належний кому-, чому-небудь за правом власності. — Велике діло, паничу, власна хата, — казав він, походжаючи по світлиці (Олекса Стороженко, II, 1957, 275); І мчить у «Москвичі», У власному, шахтар (Григорій Бойко, Про 17 літ, 1958, 17).
2. Свій, особистий. Зненацька кинулась їй в очі її власна постать, відбита в свічаді (Леся Українка, III, 1952, 540); Розкажу я вам, братця, про випадок з власної практики (Остап Вишня, I, 1956, 236).
Власною рукою (писати, підписатися і т. ін.) — власноручно писати, підписатися тощо. Побачив [суддя] той лист.. Та чирк! і підписав «рукою власною» (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 179); На власні вуха чути — чути самому, своїми вухами. [Теофіл:] Він казав про мене Крусті, що я вернувся з Галлії, те чув я на власні вуха (Леся Українка, II, 1951, 437); На власні очі бачити (побачити) — бачити самому, своїми очима. Із морських тварин, що я їх бачив на власні очі, зазначу таких-то: дельфін, султанка, камбала (Остап Вишня, I, 1956, 175); Не вірити своїм (власним) вухам див. вірити; Не вірити своїм (власним) очам див. вірити; У власні руки давати (дати, вручати і т. ін.) кому що — давати, вручати комусь що-небудь безпосередньо. Уклінно прохаю віддати його [вірш] у власні руки Марії Костянтинівні на спомин (Панас Мирний, V, 1955, 422).
♦ На [своїх] власних, ірон. — пішки. Починали боліти ноги. Власне, це вперше в житті Юра робив таку довгу прогулянку на своїх власних (Юрій Смолич, II, 1958, 11).
3. Буквальний, справжній. Політична влада у власному розумінні слова — це організоване насильство одного класу для придушення іншого (Маніфест комуністичної партії, 1947, 35).
4. спец. Властивий тільки кому-, чому-небудь; узятий безвідносно до чогось іншого. Бачимо ми раз у раз, як, додолу спадаючи, речі, Маючи власну вагу, можуть рухатись тільки-но просто (Микола Зеров, Вибр., 1966, 165); Власні коливання тіла; Власна вартість.
▲ Власне ім'я — слово або словосполучення, що є окремою назвою кого-, чого-небудь, напр.: Микола ,Київ.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 702.
Від свій + -ний
<І нема чого довго думати>
Tac, né ceoho uigadouati — treba e slœunicui citati! E slovo ‹pitim› u znacyeinïé "proper, own", isvédcyenoe u slœunicéx.
"Питим"? "Питім"?
Мені треба до катаканівки повертатися?
Володар,володіти, Володимир,волода,володарство
Зробити СВІЙ особистий .. вибір
Зробити СВІЙ власний ..вибір
Зробити СВІЙ правний ВИБІР. .
правен діяти
правно -го
правна, правне
Пише: "Належний окремій особі; власний, приватний"
Але зазирнувши в словники пише "осібний = особливий / окремий (особый, особенный, отдельный)", тому пропоную розширити значення цього слова на "власний" також, а не лише приватний чи особливий.
— Осібний — іде від псл. osoba (o sobě, o sebě «окремо, сам собі»)
— "московське" собственный — іде від "др. церк.-слав. собьство", яке йде від "собь", яке також пов'язано з "osoba".
Приклади:
Він зробив СВІЙ осібний вибір.
Він продав СВІЙ осібний дім.
Він чув удари СВОГО осібного серця.
Якщо власний («той, що перебуває під владою») може означати "свій", то я не бачу причин, чому осібний не може означати власний / свій, бо навіть: "моя власна матір" тоді звучить як "моя матір, яка перебуває під моєю владою"?! Але ж слово "власний" у значенні "свій" є, так чому не дати можливості слову — осібний?
-
+
+
-
+
Куди повернути? Якщо вважаєте, що це запозичення, яке треба замінити, то так і робіть, а не розтягнуті недогібриди плодіть. Ще й "волосний" це інше слово. У вас мабуть є цікаві думки про слова "праця", "срібло", "вмерти"
Алеж в нашій мові не злато а золото , не враг а ворог,не владар а володар , є тями серебро ,мерети
Повноголосся властиве українській, але оце "відновлення" це щось дивне. Деякі я б взагалі не чіпав, але добре, замінюємо — легше вже щось інше знайти, а не переробляти чуже. "Праця" чи "власний" не змінюють походження від цього; на "волода" ще можна погодитися, бо є схожі слова, але й це не вживається. Ще й у складних словах це плюс склад, але добре це не часто вирішальне
"Серебро" це гіперкорекція, там не могло бути повноголосу (не ті звуки ніби, хоча я от зараз придивляюся може я ще не до кінця розумію), давно "срібло". "Умерти" спростилося пізніше і добре
"Історична фонологія" 6.6. Так, це сказати б винятки, але ми якраз це й обговорюємо
Ну і "вражий" і "ворожий" це різне, але чи варто лишати церковнослов'янізми для стилю це мабуть окрема довга дискусія
Izgoden eimy iz Volodimieromy Hm u tuœmy cyto prosto ‘roussciti’ nepóunogolosuy tvar inchoyui slóuyanscoyui móuvui u póunogolosuy, ne berõtchi u cmiet naguœdnõ rœznõ põty ròzvitcou znaceign praslóuyanscoho *uol-d-t-y, bui boulo scrokelscui/scroclianscui (‘mechanical’). I pervo biex xtieu znamenati cyto slovo ‹volosty› e nicda ne znacilo ‘property, ownship’ cyto yz / œd yeoho bui moglo pac stati slovo iz znaceignemy ‘proper, own, private’, ta use tacui provierix se prasl. slovo *uold-t-y i poxuœdne œd yeoho imea pricmétui iz pocépomy *-yn- u dauniorousscuix pameatcax ta u inchuix slóuyanscuix móuvax.
Ose sõty viedomœi znaceigna cyto yea zastõpaié slovo ‹volosty› u dauniorousscuix pameatcax (znaceina daiõ za Iznadobami Isrieznéüscoho, veatscoiõ): ‘власть’, ‘право’, ‘область, страна, земля, находящаяся подъ одной верховной властью’, ‘болѣе тѣсное значеніе — округъ, принадлежащій городу, составляющій такимъ образомъ часть волости въ ея предыдущемъ значеніи’, ‘частное владѣніе’.
E u tuixge ‘Iznadobax’ i slovo ‹volostynuy (волостьныи ; volostynu)’ — imea pricmétui œd slova ‹volosty (волость)›, iz tóucouagnemy lixye: ‘прилагательное отъ волость’, otge izbotiele (ci izbotielœi, coli yix e buœlche négy odino) znaceigne toho imene pricmétui u drous. legity iesce yzyasouati ocremo, uzriexiuchi tocenœi tam pricladui. Pocui znamenaiõ lixye cyto slovo ‹volostynuy (volostynu)› u tam tocenuix pricladiex vuistõpaié u six sõmiestcheignax: iz slovomy ‘doroga’ — ‘volostyna doroga’, iz slovomy ‘lioudin, lioudina, mõgy’ — ‘volostynuy celoviecu’, ‘volostynuiye crystiane’, ta ‘selo’ — volostynaya dereünya’. Xuibity znamenati cyto jadna yz pameatoc iz pricladui na imea pricmétui ‹volostynu› ne poxodity yz rousscuix zemely, ale veatscuix — se xuibity byrati u cmiet, ta, razomy iz tuimy se neminõtche ne znacity cyto znaceign slova ‹volostynu› u tuix sõmiestcheignax ne moge znati i roussca móuva u tœi dobui.
Yac imea pricmétui ‹volostynu› e œd pœdstavovoho imene ‹volosty›, a se bie vuistõpalo u rœznuix znaceignax, recenuix vuisje, tó na godie bõdé yzyasouati cotre yz yix e perveisno a cotrœi utorinnœi.
Yz pogleadou istosluœuya prasl. *uol-d-ty e œd *uold- (cyto, na pr., u rous. ‹volodieti› tc.), cde samo *uol-d- e œd *uol- (porœun. rous. ‹volya›, a tacoge ‹volieti, voliti›), otge slied e vuiznati izveazoc meidj znaceignami ‘volya’ ta ‘volodieti’, cyto yeoho sesy izveazoc e dauno i zagalno vuiznano. Se daié tchasosloviti znaceigna slova ‹volosty› sliedoiõ: naipervche ‘власть ; право’, ‘частное владѣніе’ — ‘property’, a pac ouge znaceigna: ‘область, страна, земля, находящаяся подъ одной верховной властью’, ‘болѣе тѣсное значеніе — округъ, принадлежащій городу, составляющій такимъ образомъ часть волости въ ея предыдущемъ значеніи’ — ‘delimited territorial unit (district, province, governorate)’. Za pèuno, ne mogé bouti na opacui, atge, sloveisno, u coreni bie znaceigne *‘te cyto volyie coho ci pœd ciyeiõ voleiõ’, a œdtac ‘in one’s property → property’ ta i znaceigne ‘pravo [na cyto]’, œd ‘license, authority to have smth under one’s will’. Znaceigna na xib ‘district, governorate, province, realm’ sõty, œdtac, pozdieycha ròzxireigna poperednix znaceign, a tó u slied peretóucouagnou znaceigna ‘property (what’s under one's will) of a single person => of a single ruler who owns a piece of land’ u znaceigne ‘a piece of land as a [material!] property of a given ruler’ → ‘piece of land ruled/governed [ ≈ owned] by a ruler’ → ‘dominion → governorate, state, realm’ → ‘delimited administrative unit: district, province’. Cògyne yz tuix znaceign e viedomo ouge yz ranieychuix pameatoc, ale se ne rouxity toho cyto znaceigna ‘delimited land’ sõty utorinna proti znaceignam ‘property / authority ( ≈ what's under one's will/authority)’ ta ‘pravo, right, will, authority, license ( ≈ power to execute one's will)’. Xotcha, he pisau eimy vusje, slovo ‹volostynu, volostynuy› u tocenuix u ‘Iznadobax’ pricladiex isce pœdlegity dodatcovomou tóucouagnou, ta uzriexeigne znaceign slova ‹volosty› vuisje daié prostuœr i tóucouagnou pricmetovoho imene ‹volostynu› u yeoho tocenuix vuisje sõmiestcheignax he ‘own ≈ under ( ≈ subject to) one's property’, a ne neminõtche u znaceignie ‘belonging / subject to an administrative unit’.
Znaceigne ‘administrative unit’ bie viedgiyscui znayomo i na zemlhax nuiniexynioyui Oucrayinui, za dobui Litóuscoho Cneazeustua, Leadscoho Coroléüstua, ta Rieci Pœspolitoyui, daiõtchi sõditi cyto se znaceigne ne bie pitimo vuiclioucyno veatscuim zemlham. Ale se ne znacity neminõtche cyto rousscœi zemlhui ne znaxõ i znaceign slova ‹volosty› he prosto ‘property, authority, license, ownership’ — ba, pameatcui potverdeaty sya znaceigna.
Ya gadaiõ e rouplivo cyto ceixscoe ta slovaçscoe slovo ‹vlastný› — pricmetovo imea, nuinie znaceatchi ‘own, proper’, e tvarno œd pœdstatovoho imene ‹vlast (ceix.), vlasť (slvc )›, cyto znacity ne ‘property, ownership’ ale ‘homeland’, a u staroceixscie ‘land ; people’. I tuimy ne menche, pri znaceignax ‘homeland ; (land ; people’ ou slova ‹vlasť / vlast› u tuixge móuvax e œd tohoge slova znaceigne ‘own, proper’. Sese dieto (‘this [very] fact’) dodatcovo cazjé na coristy toho cyto inchœi znaceigna i ou ‘uzxuœdnoslóuyanscoho’ tvara ‹volosty› — ‘administrative unit’ — ne sviedceaty conecyno o tuœmy cyto œd yeoho ne mogé postati i znaceigne ‘own, proper’, pacye, znaceigna ‘ownership, property’ sõty i dobrie cazalnena (‘well documented’).
Simy, vuisje docazana vieroguœdnœsty pricmetovoho imene ‹volosten, volostn•› u znaceignie ‘proper, own’ (a simy i ‘personal; private’) ne rouxity puitagna ceomou, coli znaceigne ‘proper, own (personal; private)’ moglo bie sloveisno (‘logically’) postati yz dobrie cazalnenoho znaceigna ‘property, ownership, license [to execute power / authority of ownership]’, slovo ‹volosten, volostn•› iz znaceignemy ‘proper; own; personal; private’ tacui ne stalo e slovomy u novorousscœy móuvie. Pro tó, poyasneigne mogé bouti i prosto: poxirenœsty leadscoyui móuvui za seredniorousscoyui dobui, a œdtui, cerez leadscoiõ móuvoiõ, poxireigne i na Oucrayinie-Rousi ceixscoho slova ‹vlastný› iz znaceignemy ‘own, proper (pereonal; private)’. Gadaiõ ne zayvo bõdé nagadati cyto ‘cista’ / pitoma roussca móuva bie nicda — œd nairanieychoyui pisemno cazalnenoyui dobui — ne radiela stanovi (‘hadn’t enjoed the status of’) móuvui vuisjchui ceredui (‘of a higher class’) ci ynui panœunui móuvui (‘of a prestigious language’), tomou coli u yac promeidjoc tchasou i bie slovo ‹volosten (*volostynu)› u znaceignie ‘proper, own, private , personal’ u xodie na Rousi, ono prosto moge (‘could’) bouti zamiestcheno ‘panœunieychuimy’ leadscuimy ( ← ceixscuimy) tvaromy.
Izgreastiuchi use uzriexene vuisje, slovo ‹volosten, volostn•› bui tacui moglo [ = mogebno!] bouti yno pitomo i teaclo roussco slovo za ‘własny, vlastný, proper, own, private, personal’.
+