Від "волость", з властивим українській мові повноголоссям: 
uk.wikipedia.org: Повноголосся
Сам не орудую цим словом, але кілька товаришів вже давно користають.
В українській мові все залежить від контексту. Нема єдиного слова. «Чия запальничка?», «Запальничка належить Івану», «Це запальничка Івана».
Імінник тут усе одно потрібний.
А ви "лучче" так і вимовляєте? Бо в мене там "ш" з'явля.
Так, із двійним [t͡ʃː] (або [чː]). Так само й <менший>, <инший> з "ч": /'mɛɲt͡ʃɪj/, /'ɪɲt͡ʃɪj/
Той, хто "має". Закінчення як у словах: грач, трубач, збирач тощо.
Утворено від давньорус. «соб-, собина» – власність, майно;
goroh.pp.ua: засіб
Земля належить банку. Запальничка належить Івану.
Загалом, якщо це неофіційний документ, то «чий».
— Чия земля?
— Терентія Гавриловича Пузиря.
Так.
derja ; derjacy ; derjateil
___
Œd ‹derjati› „to possess, hold, to own“
___
___
pitomœstnic (pitomœstniça) ; pitomosteç (pitomostiça)
___
Œd ‹pitomœsty› + ‹•nic› ci ‹•eç›, œd ‹pitœm› „own; proper; peculiar; typical“; por. phran. ‹proprietaire› œd lat. ‹proprius› „pitim“, gr. ιδιοκτήτης œd ίσιος „pitœm, svœy, own, peculiar“ ( + κτήτης ← d.-gr. κτάομαι „derjõ“), eag. ‹owner› œd ‹own› perviesno „own“ ta „proper, peculiar“.
Чому саме "питім"? Чи не йде лат. слово proprius від prīvus?
Za Wiktionary, e tri gadcui istoslœuya lat. ‹proprius›:
»Most likely from Proto-Italic *pro- + *prijos (“own, dear”), from Proto-Indo-European *priHós (“dear”)...«;
»Other suggestions include:
for *proprīvus, from the root of prīvus (“individual”), from Proto-Indo-European *prey-wo-s (“being in front”).
for *propatrius, from pro- + pater, meaning “from one's forefathers”, taking Ancient Greek προπάτωρ (propátōr, “forefather”) as comparison.«
Ou lat. ‹proprius› bie i znaceigne »not shared with others: personal, private, exclusive«, dielene iz slovomy ‹privus›, ale u proçie znaceign este tœi slovie rœznie.
Istoslœuye lat. ‹privus› e:
»From Proto-Italic *preiwos, from Proto-Indo-European *per- (“in front”), with semantic shift "(being) in front" > "being separate".[1] Compare prior, prīmus, prīscus, prīstinus.«
Хай так, izpasibœg 👍
Zacy ymaié bœg ispasti? Ne teagniete Boga siõdui prosiõ.
😅🫢
Я розумію, що є непереборне бажання зробити з української російську каліку, важку, складну, заплутану, а тому, як на декого, вишукану, досконалу, вищу. Проте мова має бути простою та зрозумілою, аби вас зрозуміли без тлумача.
В 99% достатньо слова «чий». Хіба що хворий спитає «хто господар цієї корови, що в моєму городі?» Всяка психічно здорова людина скаже «Чия це корова у мене на городі?»
«Ой чій то кінь стоїть, що біла гривонька?»
Ми ж і так боремося проти канцелизмів. До чого ваша критика? До того, що ми ськаємо імміник (без яких упринципі мові не обійтись)?
Ага, і ніхто не спитає півжартом корову "Де ж твій господар?", скажуть "Де ж той, чия ти кого?"😂 "Той, кого ця оселя, добре попрацював"😄 І це ще не беручи цитати, це йдеться про власника абстрактніше. Канцеляризми дерев'яні й криві, але викидання слів з мови теж каліцтво. Точніше такі твердження дурня, на річному місці розум вдаєте
Так
Є багато синонімів, і все залежить від контексту. Нема універсального переклалу. Та тут і не треба.
Загалом хтось з тих, хто оті слова тут натулив, читав нащо цей проєкт? Для того, аби найти український відповідник для слів, яких нема в мові. Як-от «комп'ютер» або «кондиціонер». Французи мають своє слово для комп'ютера — ординатор. Ми не маємо. На біса його шукати до власник, якщо слово давно засвоєне і лише в словнику можна взнати, що це запозичення? Ні, якщо собаці нема що робити…
r2u.org.ua: Маїтник
@Carolina Shevtsova
+
Добре, та чи для всіх тям.
Як сказати "власник мобілки"? Володар мобілки?
—
http://slovopedia.org.ua/30/53394/26515.html