Мій краю прекрасний, розкошний [розкішний], багатий! Хто тебе не мучив? Якби розказать Про якого-небудь одного магната Історію-правду, то перелякать Саме б пекло можна. (Т. Шевченко)
Князі й магнати, що перед тим мали дуже велику вагу і держали в своїх руках всю управу, тепер були зрівняні в правах з рядовою шляхтою. (М. Грушевський)
І от підводиться Яголла, дочка магната молода. Вона до гетьмана підходить, і од ходьби вбрання шумить. (В. Сосюра).

слат. magnātus «вельможа» пов’язане з пізньолат. magnās (род. в. magnātis) «великий, знатний», що походить від лат. magnus «великий»