ЕСУМ (земля; ІІ-259): зéмéць "землевласник" (Желех., І-298); друс. (Срзн., 976) зємьцъ "землевласник; колишній власник", та є й такий товк сього слова: гр. ἐπιχώριος, лат. indigenae, що руською є "що тягне до землі/країни", про людину - себо то може бути, напр. "громадянин; етнічний представник, автохтон і пр.", про річ - себо що тягне до країни: "традиції, звичаї" тощо.
http://oldrusdict.ru/dict.html#: огнищанинъ "богатый, знатный человек
владелец дома".
Господар (прадавнє "оспот", скоротив до "Ос-") + Уділ ("Діл" бо Удільні князі)
Glouzouiete? Tô e xeudoznanstuo ("pseudoscience").
Тоді прийміть мої вибачення
Пан - феодал у період кріпацтва починаючи з часів перебування укранських земель у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої (з 14 ст.). Повинності за користування землею називали панщиною.
Нашвидкуруч з Вікі. Маєш рацію, тут помилка.
<Історизм>
Inose, to cyto?
1., zuõcotuaré [fɛoˈdɑl] e zéu ("hiatus") [ɛo], nepitim rousscœi móuvé. Tomou coli i lixiti se slovo, to laditi 'ho pœd rousscuy zuõcotuar, cyto boulo bui: [ɸ̞juˈdɑl, ɸ̞juˈdɑɫ, ɸ̞juˈdɑw, ʍjuˈdɑl, ʍjuˈdɑɫ, ʍjuˈdɑw, xjuˈdɑl, xjuˈdɑɫ, xjuˈdɑw] ci [ɸ̞ɛwˈdɑl, ɸ̞ɛwˈdɑɫ, ɸ̞ɛwˈdɑw, ʍɛwˈdɑl, ʍɛwˈdɑɫ, ʍɛwˈdɑw, xwɛwˈdɑl, xwɛwˈdɑɫ, xwɛwˈdɑw], tô bui *eo → [ju] abo [ɛw], ne [ɛo].
2.,, xotya i "istorizm", ta se ne pinilo e zuati se slovo, na pr., u dœunscœi móuvé pitomomy slovomy ‹len› u pricmêté ‹lens-›: ‹lensmand, lensherre›.
https://www.google.com/url?sa=t&source=web&rct=j&opi=89978449&url=https://www.ar25.org/article/pro-etymologiyu-slova-gospod-yogo-pervynne-znachennya-i-symvoliku.html&ved=2ahUKEwjxr_e9ps6AAxVqDRAIHfCZAJsQFnoECA4QBQ&usg=AOvVaw3CBOuB-Gc08caqOmqet_4Y
ЕСУМ (під: дід1) дає: дідич "поміщик; спадкоємець", тому, гадаю, може правити за тяму "феодал".
:(
+++
Очевидно з історії, що феодалами-землевласниками були пани.
<Очевидно з історії, що феодалами-землевласниками були пани.>
🙄
—