Нема підстав так имнити, то суть пусті гляданки.
1. ‹ѣ› є тут під наголосом, тобто "стиснути ся" вно просто не має причин.
2. Відгук голосен у сїм корене читко ся вписує в речену вище вмову(правї, гляд. Shevelov: A Prehistory of Slavic.).
3. Памятки вказують же на пратвар *kisāri̯os, а не стягненя того *kēsari̯os.
4. До рїчи про памятки, и в иних мовах він є свїдчен пратвар *kisāri̯os(>цьсар҄ь>цар҄ь), сербска, бовгарска, білоруска, вятска, що принаймнї каже на спільнослов. ветхість. То й є не єдиний твар писан, за Викцивнаром, вїдім и є *cesařь.
5. А чому може ж? Котрі суть причини? Такі гадки, як и можуть ся турати, то суть частїше без снівка в прарус. говорах.
‹цсарь› и ‹цѣсарь› суть відмїнами спосуди з одного джерела. ‹цсарь є вдин падїж замїни котрого голосного на *i, u, норовно всказам(звертанням), титулам и яфективним словам. Пор. *kelovēkos:*kilovēkos> ляд. człowiek: рус. чєловѣк(чоловѣк).
Спасибі' за посилання!
Єм тож не стрїв ни в сучачній мовї. Але ранїше лучив був'ем на сю статтю, https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/e85f53c1-b6a9-42b4-9250-6496397daf91/content , де він ся поминає.
У чистилище.