Глядати = Шукати (саме слово "шукати" є давнім ґерманізмом)
r2u.org.ua: глядати
Не плутати з "глядіти", це різні слова (перше від праслов'янського *ględati, инше від *ględěti).
У чеській мові "шукати" буде ідентично – hledat.
У словацькій – hľadať.
https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/ględati
Карл-Франц Ян Йосиф,
плутати не плутати – твари сих слів суть и різни – ино свойими темами: *-ē- (дієслова стану), та *-a- (дієслова дуративні), та лиця й сліду товку різного між йима не йма. Гринченко на глядіти дає девять товків: "look, gaze; see", "look for, seek, search", "try (eating)", "try (perpetrate, attempt), seek", "try (by palpation)", "test", "learn to know, investigate, find out", "follow", "pay attention", "take care, look after", "observe, follow-obey (rules)". Приклад на товк "look for, seek, search, investigate; find out" у Гринченка:
"Молода сховалася і дружба виходит на двір і глядит молодої, а не може сам найти."
Приклад из АТТСУМ:
"Коли я вам не вводжу, то глядіть собі кращої наймички" (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 66).
Ище розвій товку "дивитися, глядіти" → "шукати" пор. з ягл.: look → look for. Ба, між рус. та ягл. тут подоба є ще й у: глядіти "take care, look after" : look after.
Себо я сми не проти самого твару глядати, ино проти писати тільки йому товк "шукати".
Иносе.
А чому Ви гадаєте всі ті слова ме бути турено тямою "шукати"?
Пошук – гляд, глядання або глядіння.
Пошуковий – глядальний, глядівний,
Вишуканий це взагалі калька російського та болгарського "выисканный".
Ошукати слова ніколи не чув поза містами, мабуть це якийсь галичанський новотір, який у селах України прості люди не знають.
А як сказати шукач? Наприклад шукачі монет. Думаю точно не глядач:) хоча у словацькій таки глядач, у чеській гледач
Ваша правда щодо слова "ошукати". Воно галицьке, з польської. І. Огієнко подає в "Стилістичному словникові" такі спільноукраїнські слова: "обманювати", "обдурювати", "дурити", "манити".
<Проте більше до вподоби в значенні "доглядати", чи "стежити/пильнувати".>
Po pervxyê, coli bez pèrêdcêpa, to u six znacyeinïax bõde tô is *-ē-: ‹glead-é-ti›, a ne is *-a- — ‹glead-a-ti›;
Po drougê, i znacyeinïe "suchen" i znacyeinïa "pflegen", "wachen, überwachen" mogeity u rousscé bouti pèredano déyeslovomy ‹gleadéti› — is *-ē- (*glend-ē-ti) — is pèrêdlogami:
‹gleadéti za cuimy/cimy› "pflegen", "wachen, überwachen",
‹gleadéti po cœumy/ceimy› "suchen",
porœunaite i u eaghelscé:
‹to look after› = ‹gleadéti za›,
‹to look for› = ‹gleadéti po›.
Roussco-galicysco ≠ leadsco
Я й не казав, що польське.
Це полонізм
Це не полонізм, це звичайне українське слово, до того ж поляки теж слов'яни
це запозичення із нижньонімецької мови від sōkian
Панслов’янізм – ідеологія, спрямована на визнання особливої ролі Росії серед слов’янських народів. Дуже влучно стосовно цієї ідеології висловився Карел Чапек: «Росіяни все навколо себе називають слов’янським, щоб потім все слов’янське назвати російським».
Це є слова НЕ Чапека, а Ґавлічека (теж Карел)
<Ґавлічека>
Що за порнографія??
Михас, Та у вас все Українське, інтернет, автомобіль мабуть теж...
Шукати стало найпитомнішим українським словом, мова без цегла, цибуля, та шукати це вже не українська мова.
Не подобається ШУКАТИ, розмовляйте якоюсь ІНШОЮ мовою, видумуйте ІНШУ мову, не чіпайте нашу українську мову.
Зробіть словотвір для старсербськомакедонськомокшанської мови та творіть там.
Тебе забули спитати, що нам робити :)
А ти не забувай, не псуй нашу українську мову, забирайся геть на старсербськомакедонськомокшанський сайт і вигадуй там
Вашу? так кажеш ніби Українська мова вам належить, пуп землі чи що?
*иска́ти → *{йс(ь)кати} → [ськати].
Товк "шукати паразитів у голові" слід класти за частний та контекстуальний, а не первісний та загальний. Товк "шукати паразитів" знає – крім руської – ще словацька, лядська, старочеська; слвц. та ляд. знають и товк просто "шукати (загалом); також: перегрібати, шукаючи; копирсати (тобо, в истоті такоже шукати)". Рівни слвц.: ískať smetie v doháne "шукати сміття в тютюні". Крім конкретизуючого контекстуального товку з "паразитами", руська та йинші словйянські знають твари від *isk- тям бджільських: дол.-луж. skal "бджолина матка", ляд. skal "бджоли, що вилітають на пошук нового місця для рою, перше ніж лишити борть/дупло", вят. скалья "дюжина бджіл, що вилітає для пошуку нового дупла", рус. скаль "рій бджіл, що вилітає шукати місце для нового рою; бджола розвідниця". Товки коло "шукання паразитів" та "бджіл шукачів" є тяжко примирити без спільного первісного товку "шукати (загалом)". Крім того, первісний товк "шукати (загалом)" є бачити й у таких словах в рус., як зиск, та
слвц. zisk, získať (*iz-isk-), що з товку "шукати паразитів" його не вивести нияк.
Первісний та головний товк "шукати (загалом)" могло бути відсунуто в лядській (там повністю), слвц. та рус. (в сих мовах частково) в слід йих заступлення – в ляд. спосудою: szukać, в слвц. синонімічним словом hľadať, в рус. синонімічним глядати/глядіти та спосудою через ляд.: шукати.
Менше з тим, Корпус укр. м. дає переконливі докази не тільки про товк "шукати (загалом)" поруч з "шукати паразитів", а й розмай инших товків, яко зокрема: "розслідувати", "досліджувати", "пробувати (що робити); ≈ тестувати".
Деякі приклади з товком "шукати (загалом)" з художньої прози:
"Перестрахані, ми смо ся розбігли ськати спасу від дощу й поночі, перегукуючись один з одним, насилу смо ся дібрали до селища.";
"Поки ще до вечора, Ївга походила по городу, випитала у доброго чоловічка, у яких хоромах суди, почула від нього, що їй треба ськати того суда, що зоветься « угомонна палата »; обходила круг тих хором; де бачила, що йдуть або їдуть пани, усе на них приглядувалася, щоб не боятися з ними говорити.";
"Фіть-фіть! Нема хури, не вернулися воли, і запорожця, хто зна, де його ськати , та й як його звати не зна, бо Хома, було, ніколи не розпитує, що за чоловік і відкіля?";
"Далі налив ще та й каже Хомі: « Пий, чоловіче, коли хочеш з нами у товаристві бути; не дуже на те дивись, що розказують; як їх слухати, так і скарбу не ськати.";
"Поки ще до вечора, Ївга походила по городу, випитала у доброго чоловічка, у яких хоромах суди, почула від нього, що їй треба ськати того суда, що зоветься « угомонна палата »; обходила круг тих хором; де бачила, що йдуть або їдуть пани, усе на них приглядувалася, щоб не боятися з ними говорити.";
"Нехай копитан ськає свого сина!";
"Слухавши такiї його речi, Наум дуже злякавсь, бо думав, чи нема у нього помислу, щоб - нехай бог боронить - самому собi смерть заподiять; став його розважати i розказувати, який се смертельний грiх, щоб проти божої волi смертi ськати , i що такая душа непрощена вiд бога у вiки вiчнiї; далi став його навчати, щоб моливсь богу i щоб положивсь на милость його …";
"Далi став дiвки ськати i сiв думати."
Даних вище прикладів стане на підтвердження існування товку "шукати (загалом)" за словом иськати в руській мові.
Ви штучно близите нашу мову до російської! В українській мові, і це дуже чітко, "(и)ськати" (майже завжди без [и]) означає "шукати паразитів у голові або шерсті"! Якщо слово й означало "шукати" у прадавні часи (хоч хто знає, котра з тям була первісною), це не означає, що ми мусимо мінити значення, яке існує Нині!
Тепер щиро попрошу вас навести приклади коли і ким були висловлені ті слова, що Ви їх були процитували (чи не з уст українців, хто навчалися в російських академіях?).
Бо якби товк був "шукати" загалом, українські словники (зокрема, авторитетний Словник Грінченка) цим би не змогли нехтувати. Якщо навіть у Грінченка такої тями слова немає (як і в усіх словниках, що наведені нижче), отже у не зросійщених селах України той товк не вживали, такої інтерпретації слова не знали! Знали би – словники би це вказали.
r2u.org.ua: ськати;
Якщо так хочете берегти це слово в українську мову, чому не розширити його семантику від "пошуку паразитів" до "пошук вад, узагалі поганого"? Але давати таке значення, як у мові російській... Я не бачу цій мотивації виправдунку.
Карл-Франц Ян Йосиф,
із слова ськати за "шукати (загалом)" користали зокрема Кв.-Основйяненко, Іван Білик (у Мечі Гарея), І. Франко (в перекладі Гете Фавста), в народніх творах є ськати за "шукати (загалом)" засвідчено Рудченком в його збірці (1874 року видання) "Чумацьких народних пісень".
Ви щиро гадаєте товк "шукати загалом" міг у часі бути після товку "шукати паразитів"? А що з товком "бджоли шукачі нового місця для рою" в слова скаль (*искаль)? И се від товку "шукати паразитів"? Я вже пояснив – про мене досить слушно ( = аргументовано) – причину відсунення товку "шукати загалом" у сього слова в руській мові: бо його заступило лядсько-німецьке шукати. Та й Франко – линянин – ясна річ, знавши, галицькі спосуди з лядської, в тім числі й слова шукати, слова ськати за "шукати загалом" не цурав ся.
Тоді чому ні словник Грінченка, ні повний росіянізмів словник Уманця і Спілки, і узагалі жоден словник російсько-український чи українсько-російський такого значення слова "ськати" не подав?
r2u.org.ua: ськати
Невже кожен з укладачів словників під час збору інформації міг не помітити, що "ськати" це синонім "шукати"?! За весь час мандрів по Україні і збиранні матеріялів, щоб ніхто не вказав у словнику, що це може означати і просто "шукати"?! Бо ж в усіх словниках стосунок йде лише вошей і паразитів.
Якщо Ви переконуєте, що "ськати" в Україні вживали і в тямі "шукати (загалом)", то гадаю, буде по-джентельменськи дати пояснення, чому кожен з укладачів словників такою тямою слова "ськати" був знехтував.
Наводжу уривок з радянського етимологічного словника слов'янських мов за редакцією Трубачова, Москва, 1981, Том 8, с. 238:
*jbskati: ст.-слав. игкдти, иск^ч, иц_|;к Ciqxelv, quaerere 'искать', 'стремиться,
хотеть', 'просить' (Euch., Cloz., Supr., SJS), болг. искам
'хотеть' (БТР), ища 'искать' (Младенов БТР), диал. йскъм 'желать,
хотеть' (М. Младенов. Говорът на Ново село, Видинско
234), ища 'хотеть' (Речник РОДД), йшпСъ 'хотеть', 'искать'
(Т. Бояджиев. Дедеагачко. — БД V, 229), йштп'а 'хотеть, настаивать',
(безл.) 'надо' (П. Петков. Еленски речник.—БД VII,
61), йщт'ъ 'хотеть' (с. Певец, Търговищко, дип. раб., Архив
Софийск. ун-та), макед. диал. иска 'хотеть' (И-С), сербохорв.
йскати 'желать', (дубр.) 'искать', диал. iskat 'искать' (Ка. 393),
словен. iskati 'искать' (Plet. I, 297), ст.-чеш. jiskati 'искать'
(Gebauer I, 652; Cejnar. Ces. legendy 264), чеш. uiskati 'искать
вшей' (Kott IV, 704), iskaV 'щипать' (Je tam zima, tak iska),
'искать вшей' (BartoS. Slov. 133), слвц. iskaf 'искать в голове
(вшей)' (SSJ I, 618), также диал. IskatH (Matejcfk. Vychodonovohrad.
234), польск. iskac, wiskac, стар, hiskac 'искать вшей'
(Warsz. II, 110; VII, 629), словин. vjlskac 'искать вшей' (Lorentz
Slovinz. Wb. II, 1309), др.-русск., русск.-цслав. искати
quaerere, investigare (Мф. II, 13, Остр, ев.; Гр. Наз. XI в. 16;
Дог. Игор. 945 г. и др.), 'спрашивать, просить' (Пов. вр. л.
иод 1051 г.), 'домогаться' (Новг. I л. под 1204 г.; Дух. гр. Ив.
Калиты 1327—1328 г. и мн. др.), 'призывать' (Новг. I л. под
1284 г.), 'пытаться' (Ио. VII. 1. Остр. ев. и др.) (Срезневский
I, 1114—1115), русск. искать 'стараться найти, обнаруживать
кого-, что-либо,добиваться чего-либо, стремиться к чему-либо',
(устар.) 'хотеть что-либо сделать', диал. искать 'взыскивать,
спрашивать что-либо с кого-либо' (костр., ряз.), 'интересоваться
чем-либо, вникать во что-либо' (ряз.) (Филин 12, 214), сюда же
отглагольное иска ж. р. 'пчелы, отыскивающие место для нового
отделяющегося роя' (смол., Филин 12, 213), ст.-укр. искати
'искать, просить' (Деже Л. Материалы к словарю закарпатской
литературы XVI—XVII вв. Будапешт, 1965: Словарь Няговской
Постиллы XVI в. 139), укр. съкати 'искать (в голове)' (Гринченко
IV, 238), диал. ис'кати 'искать' (Г. Г. Немченко. Особли-
вост1 гов1рки с. Широкий Луг, Тяч1вського району. Дип. роб.
Ужгород, 1954, 138), ст.-блр. искати (будемъ его искати съ тобою.
Скарына 254), блр. диал. гск м. р. 'пчелы-разведчики в пору
роения' (Народнае слова 244). — Ср. сюда же производное
ст.-слав. искдыиге ср. p. Wjxrps, inquisitio, requisitio 'искание,
исследование' (Supr., SJS).
Гаразд, иносе, а тепер відкрийте словник сучасної мови і покажіть що означає це слово у західних і східних слов'ян НИНІ.
П.С. Виглядає негарно як ви накинулись на Єлисія за посилання ним на Словник Срезнівського, росіянина (за це, власне, ви його і ганили), а зараз самі посилаєтесь на Трубачова й московсьий словник.
Карл-Франц Ян Йосиф,
коли брати беззастережно Ак.сл-к суч.укр.м., то нема чого взагалі шукати питомого слова замість запозиченого "шукати", та й відповідників до будь-якого чуджого слова взагалі. То Ви в кожнім другім слові підозрюєте рос. вплив, а тут посилаєтеся на АТТСУМ, який запозиченнями з рос. ряснить.
Срізнівський, між иншим, наскільки я памятаю, читавши, стояв ище за своєї доби за відрубність укр. м. від рос. А Трубачов у свойих трудах з етимологиї приділив детальну увагу різним зокрема унікальним українським ізоглосам, лишеним без увагу авторами ЕСУМ. Жаден з мені відомих укр. диялектологів не дослідив фонетику та фонологию укр. говірок так глибоко й докладно, як дослідив пд.- та пн.-зх. говірки укр. м. росіянин О. Николаїв, без перебільшення реыолюційно відкривши в укр.м. існування слідів *ѫ окремого від *у, та назализованого ларингальгого "г" (який неначе ледве чи гето в якій, може, європейській мові є), та йинших особливостей укр. фонологиї, тоді як укр. диялектологи інерційно вторили з видання в видання як мантри збиті постулати про, напр., "ікавізм" – уже давно просто відверто некоректного терміна тощо. Трубачов, а вже, міг пропустити, й таки пропустив ті чи йинші укр. слова, та явно не вмисно, бо коли яка унікальна укр. ізоглоса йому була відома, то він їй приділив увагу, підкресливши древність, тоді як уклалачі ЕСУМ що пяте слово, то пливуть фразами "неясно", "звуконаслідувального походження", "афективне", "контамінація (чогоси з чимси там)" тощо.
Не треба бути впередженим.
ДАВШИ ПОСИЛАННЯ Я НЕ ПІДТРИМУЮ І НЕ ВИСТУПАЮ ПРОТИ ПЕРЕКЛАДУ !!!
Цісарю, я НІКОЛИ НЕ ПЕРЕЧУ СОБІ. Я навів цитату з радянського словника і Я НАЗВАВ його РАДЯНСЬКИМ, БО НАВІТЬ РОСІЯНИ навели цитату, що воші ськають поляки, чехи, словаки і українці, а тяма "шукати" була в старослов'янській мові. Цебто, НАВІТЬ МОСКОВИТИ називають БОЛГАРСЬКЕ слово БОЛГАРСЬКИМ. Я з обрежністю довіряю цьому словнику за його ВІДНОСНУ ретельність і неупередженість.
Словник Срезневскаго я не визнаю в якості джерела розмовної мови Київської Руси, бо він наводить давньоруську книжну мову, яка насичена відвертими церковнослов'янізмами з релігійних текстів. Словник Срезневскаго і не стверджує, що давньоруська мова це розмовна мова Київської Руси на території сучасної України. Єлисія чи Срезневскаго я НЕ ГАНИВ, а зробив заувагу, щоб инші користувачі осідку "Словотвір" помилково не подумали, що "Срізнівський" це український мовознавець, який досліджував розмовну живу мову доби Київської Руси на території сучасної України. Я наголосив, що це не українець "Срізнівський", а росіянин "Срезневский", який писав у Російській імперії.
Сучасний словник словацької мови я теж відкривав і словаки теж ськають вошей у волоссі: ískať (prehrabávaním vlasov usilovať sa nájsť vši; obyč. v rozprávkach): princezná íska drakovi v hlave:https://slovnik.aktuality.sk/synonyma/?q=hľadať&fbclid=IwAR2koNtZEHTzZ4PUFtoPiSyTjaU94HsDbtPMHDhZGaWsr9hfb-W9Bu6cKB8
Я не перечу, що шукання вошей у голові це першочергове СУЧАСНЕ значення в західнослов'янських мовах.
ПРИПУСКАЮ ОСОБИСТО, що в праслов'янській мові слово СХОЖЕ на "іskat" МОГЛО мати тяму "шукати", бо слово зафіксовано в цій тямі у старочеській мові з посиланням на джерело (Gebauer I, 652; Cejnar. Ces. legendy 264) і давньоболгарській. Також я не заперечую можливости того, що польсько-німецьке "шукати" просто витіснило "ськати" з головної тями і залишило йому тільки шукання вошей. Цілком природно, що тями слів звужуються швидше, ніж зникають самі слова.
אלישע פרוש,
"Срізнівський, між иншим, наскільки я пам1ятаю, читавши, стояв ище за своєї доби за відрубність укр. м. від рос."
Я вже прошу пробачення, що вам надам цитату з Вікіпедії (я не дуже ціную її як джерело правдивої інформації), але:
В эти годы Срезневский много работал над изучением малорусского наречия и даже допускал существование отдельного малорусского языка, имеющего право на литературное самоопределение. Однако впоследствии взгляды его на этот вопрос существенно изменились. Так, в 1860-х годах он высказывался о развитии малорусского языка как о подающем надежды (не отрицая при этом, что русский язык есть достояние не только великороссов, но и малороссов в равной степени), но в 1870-х годах он уже считал малорусское наречие частью русского языка и утверждал, что «нет никакой нужды уничтожать или прекращать письменность этих наречий, но нет необходимости делать эту письменность самостоятельной, отдельной литературой, принадлежащей как бы отдельному народу» (Срезневский, Измаил Иванович // Русский биографический словарь : в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.)
Про рясніння радянського Етимологічного Словника Української Мови, знаю, він дійсно ісповнений чужих українській мові слів.
Щодо поваги до російських мовознавців, які досліджували українську мову, я не радикаліст, я ставлюсь до них з повагою (окрім тих випадків, коли у своїх працях вони звуть українську мову "малоросійським наріччям", пробачте, але цьому пробачення як і пояснення немає, і правда у тому, що ледь не кожен навіть дуже хороший і толерантний російьский мовознавець ладен використовувати цю застарілу огидні імперіялістську термінологію). Немає занчення, звідки людина за походженням, якщо людина хороша. І якщо Трубачов не вважав (чи, принай, не нарікав в офіційних працях) українців і росіян гілками одного народу, тоді я не маю зла до цього чловіка.
Я просто переймаюсь, що в пошуку українців за поверненням давньоруської спадщини, ми нахапаємо церковних болгаризмів, знищимо сучасні тями (що є маркером еволюції нашої мови, бо це природньо, коли слова змінюють свої значення з часом!) "реконструювавши" давні тями, саме ті, які є ідентичні мові російській – цим лиш себе зближивши до мови країни, яка веде зараз з Україною війну.
Ярославе, тепер щодо Вас. Я поважаю Вас, бо у вас дивовижне відчуття мови, ваші пропонови зазвичай дуже милозвучні і логічні. Щодо вашої тези, мушу зазначити, ви самі ж написали "сучасний словник словацької мови я теж відкривав і словаки теж ськають вошей у волоссі". Хіба не це живий доказ того, що ськають усі північні слов'яни окрім росіян, лише паразитів?
Бо для слова "шукати" уже маємо "глядати", ідентично чехам і словакам, на одміну од чужої нам російської мови.
Для чого мати два слова на одну і ту ж саму тяму? Чи не краще мати два слвова на дві різні тями?
І я просто переживаю, що коли ми дозволимо лююдям казати "иськаю" в тямі "шукати", то зросійщенні українці (звиклі до слова "іскать") лишень і так почнуть масово говорити, значення "шукати вошей" просто щезне в небуття, а слово "глядати" як ніхто в тямі "шукати" не використовував після появи СРСР, так ніхто використовувати й не буде, і ця тяма слова "глядати" теж відійде в небуття.
Тут я описав свої побоювання і страхи, і совю мотивацію.
Yaroslav Shpak,
не добре відкривши. Ось, https://slovnik.aktuality.sk/pravopis/?q=ískať, в самім кінці: Ískajúc smeti v doháne, fajočku zapchá. ([Štefan] Žáry).
Єлисію, я писав, що словаки теж ськають вошей, цебто вони схоже слово теж використовують у тому контексті, що й українці. Я НЕ ПИСАВ, ЩО СЛОВАКИ ТІЛЬКИ СЬКАЮТЬ ВОШЕЙ, цебто тільки в контексті пошуку паразитів у волоссі.
Пошук паразитів у голові це першочергове значення згідно наведених нижче джерел:https://slovnik.aktuality.sk/pravopis/?q=iskat
"Slovník slovenského jazyka (z r. 1959 – 1968)":
ískať, -a, -ajú nedok.
1. (komu i bezpredm.) prehŕňať, prehrabávať vlasy (obyč. hľadať vši): í. v hlave, vo vlasoch;
í. niekomu;
2. (čo) hľadať (obyč. vši): í. vši;
Ískajúc smeti v doháne, fajočku zapchá. (Žáry);
opak. ískavať, -a, -ajú
"Krátky slovník slovenského jazyka":
ískať -a nedok.
1. (prehŕňaním vlasov) hľadať (vši): í. vši
2. prehŕňať (vlasy); takto prezerať hlavu: í. vo vlasoch; í. dieťa
Я не філолог-славіст, не володію вільно жодною слов'янською мовою крім української і російської і НЕ СТВЕРДЖУЮ, що дані мною посилання істинні
Я НЕ ПИСАВ, що словаки "iskat" тільки паразитів у волоссі. Я ПИСАВ, що в словаків це першочергове СУЧАСНЕ значення, але НЕ ЄДИНЕ !
P.S. Думки висловлені, працюймо далі !
Yaroslav Shpak,
"Словник Срезневскаго я не визнаю в якості джерела розмовної мови Київської Руси, бо він наводить давньоруську книжну мову, яка насичена відвертими церковнослов'янізмами з релігійних текстів. Словник Срезневскаго і не стверджує, що давньоруська мова це розмовна мова Київської Руси на території сучасної України."
"Розмовної мови" – а, то Ви’сте сценариї давньоруських серйялів почитати хотіли?
То Срізнівського вина є що ДК Русь на Бовгари кивала?
То суть Матеріали до сл-ка, а не сам словник. Він міни зобрати в один такого роду "корпус" усі джерела, які міг. И се є вже величезний труд. Далі меджити, котре джерело точно до якої мови тягне, є на дальших дослідниціх; Ср. частоде й товк до слова писав, а ставив знак "?", чи просто речення сточив, бо сам часто не розумів, що яке слово чи в якім контексті значить. Не те що вже могти ще й точно ділити між руським, вятським, бовгарським тощо.
Єлисію, я не виню Срезневкаго, а дав зауваження ВАМ, щоб ВИ не називали Срезневского "Срізнівським", бо користувачі сайту можуть помилково подумати, що ВИ послалися на українця, який досліджував живу розмовну мову доби Київської Руси в Україні.
Єлисію, Я, Ви, Цісар і деякі инші користувачі сайту знають, що давньоруська мова це книжна нерозмовна мова насичена болгаризмами, а ИНШІ КОРИСТУВАЧІ можуть НЕ ЗНАТИ і подумати "О ДАВНЬОРУСЬКЕ слово з Київської Руси, давай повернемо замість германізму-полонізму, ми ж бо нащадки славних русичів..."
І НЕ ЗНАТИ, що навіть князі цією мовою НЕ РОЗМОВЛЯЛИ !!!
...або розмовляли як частиною високого стилю, а коли були наодинці з товаришами і матерями, говорили по-простому, мовою рідною (так само й новгородці завжди писали книжною руською мовою, а як глянути їхні березові письма з чистою розмовною мовою, то там мова така чужа тогочасній руській, що відчуття, неначе якого чуждопланетянина читаєш).
Особисто я бачу, щоби уникнути суперечки, гарним просто у словах "давньоруська мова" добавляти "літописна" (так радив ще Костянтин Тищенко, хоч сам я й часто "грішу" називаючи давньоруську літописну мову просто "давньоруською"). Можна ще "давньоруська книжна мова", "давньоруська писемна мова", там де багато церковнізмів – "давньоруська сакральна мова". Щось таке. Зрештою усі наші знання мови давньої є на основі писемности, то чому слово "писемна" не дати? І людина уже знає, що це мова на основі письма, яка не відображає усієї фонетики, і не є ідентичною живій мові.
Фонологічно не відпало. "Німість" /и/ є тут зумовлена фонотактикою: після приголосного на кінці попереднього слова є ліпше /и/ поновити, а після голосного на кінці попереднього слова є судно мовити без /и/: <він иськав>, <вона ськала>.
Я не заперечую, що в цьому слові з'являється приставне "і" в деяких обставинах. Однак це первісне "и", що одпало, а саме приставне "і" задля милозвучності, що з'являється й в инших словах, де початкового голосного не було зроду-віку чи був инший, та одпав: вона ськає - він іськає, вона рве - він ірве, вона пре - він іпре, вона ще - він іще й т. д.
Воно тут не "з'являється", а навпаки, коли його нема, то вірно є казати: зникає. Не треба плутати випадки типу: їржа~и-~і-~е-... *ръджа, їржати~и-~і-~е-... *ръжіати, имстити~і-~е- *мьстити, ильну (льон) *льну, Ирпінь *Ръпень, Ирлява *Рьл-іава, Иршава *Ръшіава, ирстити *крьстити, имшедь *мъшадь, ирвати~рвати *ръвати, де протетичний голосний є втір (вторинний) з твари (формами) типу: скра~іскра~єскра~гискра~искра *искра, ськати~иськати *искати, мати~имати~ємати~імати *имати, лем~ильм~илем *ильмъ, ім'я~м'я~мня~мнє~мньи *имѧ, Ілля~Ил(л)я~Гилля~Лля *Ильіа тощо, де перший голосний не є протеза, а первісний етимологічний голосний кореня. Так, поверхневий погляд на ті й ті випадки явить, ніби, в них є те саме явище, та то не є так. В одних перший голосний, будучи первісним, зникає в вимові в умовах фонотактики, в инших - також в умовах фонотактики - з'являється голосний протетичний, якого первісно, етимологічно не було.
Де'сте бачили/чули: іпре?
У словах на взір "ськати", "щез" тощо так виглядає, що немає альтернативних форм з "иськати", "ищез" тощо.
Чергування є зі префіксом "(и)з-", "(и)с-" ще у Шевченка: ізгоріло, ізтемніло, ізгубили і так далі.
Ще початкове "и" може з'являтися там, де скупчення шелестівок тяжких для українця до вимови ("ржа", вимовити тяжко, тому там є вставна "и-").
Початкове "и-" щезло усюди крім як під наголосом ("искра", "иней") або там де здобуло чергування з "й-" (як у слові "імовірно").
Слово "ськати" казати є легко, там немає префікса "с-", тож зайве писати "иськати". Чи Ви, Єлисіє, ще пропонуєте писати "він ище", "там игра" тощо?
Взяв то не з своїх думок, мав суперечку з людиною, яка доводила про марність пошуку українських слів для ІТ, казала, шукайте українські слова для "театрів", "пісень", але в сфері ІТ ніхто ніколи не буде використовувати "ваші нові слова", я це запам'ятав і трохи жалівся другові, і я згадав про "є таке слово ігролад" як доказ, що і в комп'ютерній термінології маємо новотвори.
Людина обурилась, що я сказав неправильно, став доводити, що слово "іграшка" є нормальним, бо перша голосівка там наголошена. А казати "ігролАд", "іграшкОвий" є хибою, бо ненаголошені "і-" там випали в українській мові, той чоловік же описав ретельно чому казати "у гри ігролад не дуже" чи "то іграшковий чоловічок" є нищити вкраїнську мову.
Чоловік твердив, маємо казати "гролад", щодо "іграшковий", я перевірив, виглядає, що це вже пізній новотвір – у давніших словниках слова "іграшковий" немає.
@אלישע פרוש
Щодо "він іпре" Ваша правда. Там не так нагромаджуються приголосні, щоб була потреба в приставному гуці. Що ж до "(и)ськати", то досі держусь думки, що початкове "и" там одпало, а згодом з'явилось приставне "і", коли треба запобігти важковимовним гукосполукам.
<досі держусь думки, що початкове "и" там одпало, а згодом з'явилось приставне "і", коли треба запобігти важковимовним гукосполукам.>
Uasye prauo.
Правильно таки з и - иськати (просто після головних воно якби ковтається). І мягкий знак писати не обов'язково - це ознака сільського говору (як у селах кажуть принць замість принц)
Має бути Искати або Искать
Та чого ж ви завсіди бідних селян гівном поливаєте? Ви не люди, а худоба якась, тьху... як оті Московити та Російськомовні зі своїм "Язик Деревенщіни", я либонь відкрию вам велику таємницю, але слова Искати та Искать НЕМАЄ(Якщо ми говоримо про Українську), тож не треба тут вилучати Ь та бідних селян принижувати, бо огидно таке читати.
Мова села - це і є справжня розмовна українська мова. Мова в містах була винищена, або зросійщена. Тож при формуванні правил справедливої української мови слід звертати увагу в першу чергу на село.
<Тож при формуванні правил справедливої української мови слід звертати увагу в першу чергу на село.>
Лише до певної міри.
Мав розмову з карпатським русином, то в них кажуть "иськати і ськати", в залежності від закінчення слова, яке йде перед ним.
<Як тоді буде пошук? Ськанка?>
iscanïe
О, дякую вам.
puitati
Онишкевич: питати¹, крім иншого, "шукати"; там: богач богачи питайи "багатий багатих шукає" (~"рівних собі").
xypati ( / scypati)
ЕСУМ VI, 459: шпа́ти "шукати" (там же йинші твари з різними значеннями).
Може бути від корене *xyp- (*<шьп->), що може, ге міна в ступени нульовім (редукції), тягти до корене *xeup- (ЕСУМ VI, 491: шупити "тямити, знати, здогадуватися", там же: шуп "розуміння, тяма"), або від корене *skyp-, в ступени нульовім (редукції), в словах <шпак>, <шпет> "дрібка, пучок", тягнучи до *skip- <щип->, *skeup- <щуп->, и далі *skop- <скоп-~шкоп-~цкоп->, *skēp- <скѣп-~шкѣп-цкѣп->, значення "щипати, колоти; торкати, мацати" (на верху різні сі значення суть, в истоті близьки – рівни з *tūkati <тикати>, з розвоєм "тикати, ткнути, колоти → торкати; мацати). Розвій "ткнути, тикати, колоти" → "шукати" є й у дієслові dbati-duibati в <з-/на-/при-д(и)бати, первісно "тикати/ткнути [шестом] у що, мацаючи, ськучи"). Коли корінь ту є таки *skyp-, то <шп->, мість чеканого (правильного) +<щп-> може бути слід спрощення [ʃt͡ʃp] → [ʃp], ги в <шпак> ← *<щьпак> ← *skyp-a-k-o-s.
Див. ЕСУМ. - том 2. - с. 16.
"очевидно, псл. *dъbati «шукати, здобувати; ходити з метою що-небудь знайти; обстежувати місцевість»"
iscati
Sciro, ne vémy ouge.
___
1)
‹бъıстє›
Ceomou ‹buiste›? Tô e oumóuven stan ge. Bõdeity: ‹dali'ste (dali este)›. Abo'ste xotéli tuoriti pacye neigy doverxyên kés ('plusquamperfect')? Todé boulo bui: ‹dali béste (дали бѣсте)›.
I ya buimy guiliu minõti 'Ui (Въі)' ci bõdy yaco zaimea, coli na yeimy ne'ma nagòlôsou, inacxye tô dasty inxye znacyeinïe.
Vasye: »Ui ge ouge dali'ste / béste se slovo pèredye, nacy este dali'ho iznovou?« znacity: "It was you through who added this word, why are you adding it again?"
Ui yauno xotiete recti prosto: "You had added this word before, why did you add it again?", a se bõdeity isprauno bez 'Ui': »Dodali béste ouge se slovo pèredye, nacy este pac dodali'ho iznovou?«. Sõty i inxya mœugynosti, na pr.: »Ouge pèredye dodauxi se slovo, nacy este dodali'ho iznovou / isce raz / opeaty?«, ta gòlôuno bui boulo bez 'Ui'.
2)
‹ӷ›
Coli xotiete vidovito pèredati na pisymé prigòlôsen /ɦ/, he proti ‹г› za /ɣ/ (← */g/), to mogete coristati iz pisymene ‹ƨ›, atge yoho bé cerpano iz coptscoho pisyma, de ono znacity zueagymea /h/. U coptscœumy pisymé e ocremo ‹г› za /g/ i ocremo ‹ƨ› za /h/. Ocividno, ‹ƨ› bé cerpano iz coptscoho pisyma, peruésno yaco ocremê pisymea œd ‹г›, a ne he rõcopisen rœuznovid ‹г›.
"Abo'ste xotéli tuoriti pacye neigy doverxyên kés"
Такъ. Хъıба ıдєть въжıватı ıно "бѣстє" въ довьршьєнѣ чѣсѣ?
"»Dodali béste ouge se slovo pèredye, nacy este pac dodali'ho iznovou?«. Sõty i inxya mœugynosti, na pr.: »Ouge pèredye dodauxi se slovo, nacy este dodali'ho iznovou / isce raz / opeaty?«"
Iносє.
"mogete coristati iz pisymene ‹ƨ›"
Начь, колı є "ӷ"?
<"Abo'ste xotéli tuoriti pacye neigy doverxyên kés"
Такъ. Хъıба ıдєть въжıватı ıно "бѣстє" въ довьршьєнѣ чѣсѣ?>
A ouge. Déyeslovo 'bouti, buiti' tuority doverxyên kés — ‹esmi, 'smi, eimy, 'my; esi, es', 'si, 's', e, esmo, 'smo, ...› doverxyên prisõt kés (Present Perfect Tense), ‹béx, bé, bésmo, béste, bea› doverxyên minõl kés (Past Perfect Tense).
___
<Начь, колı є "ӷ"?>
‹ӷ› nicda ne bé boulo u pisymé gédnui sloveanscui móuvui, a ‹ƨ› e.
Нахідка, знахідка. Йшов, йшов і найшов. Наткнувся.
goroh.pp.ua: Находити
псл. sočiti «шукати, вистежувати; викривати, виявляти; указувати; ганьбити»
др. сочити «шукати, вивчати; вимагати судом; вести тяжбу»
goroh.pp.ua: сочити#18055
Тако же є в словнику Срєзнєвскаго
Давно усталене слово, має купу похідних:
вèшуканий
зашýкувати «підшукувати»
о́бшук
обшу́ка
ошу-ка́ти
о́шук
ошу́ка «омана»
ошука́нець «шахрай»
ошука́нство «омана»
по́шук
пошука́нка «пошук»
пошуко́вий
пошу́кувати
ро́зшук
шýкане
шукáйка
шукáка «нишпорка»
шукáльний
шукáльник «шукач»
шукáльниця
шукáч
шуканèна «пошуки»
шукати (шукаючи)(1562)
шюкати (1393)
Не раз уже виджу на сторінках різних слів дивні примітки про "усталеність", та критеріїв сеї "усталености" я так і не надибав тут, може, проґавив.
Чи можете, будь ласка, пояснити докладніше, чому слово "шукати" не слід перекладати?
Бо має багато похідних, так сказати слово заглибоко вкорінилося в мові, щоб його можна було б замінити.
Слово шукати поширене по всій-всій Україні, від Заходу до Сходу, від Півночі до Півдня, як можна говорити про "полонізм" якщо воно навіть у вкраїнсько-російському суржикові побутує.
Аргументи, м'яко кажучи, не дуже 😁
Бо воно, це слово, таки полонізм
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/9525-ghljadity.html#show_point
Ідеально!
Підпираю !
+
Я додав "глядати", воно має 4 голоси. Слово "глядіти" додали пізніше, а воно має 13 голосів.
Авжеж, не женусь за голосами, але все одно якесь негарне відчуття несправедливости :(
Може, через те, що "глядати" – галицьке слово, чудне для багатьох:
r2u.org.ua: глядати . "Глядіти" звичніше.
У мене особисто в селі ні так ні так не кажуть, не полюбили чомусь ці слова.
Дуже гарно. Слово шукати є таке давнє, що його викидувати смішно, але згадати про забутий синонім - чому ні?
а як тоді буде "шукач", "пошук"?
На пр., глядій, глядінка, глядьба, глядіж, гляд.
глядець, глядник, гляданка, глядання, гляда, глядь, глядун, глядух, глядиця, глядик, глядило, глядитель
Взагалі то слово "глядіти" використовується як синонім слова "доглядати"
Глядіти є не синонім до слова доглядати, а ліпше слово з таким значенням замість форми доглядати. Але глядіти значить щонайменше й "шукати", й "додержувати, дотримувати", й "дбати".
Важко розписати про слово більше?
Teagyco e gleanõti za posuilanïami?
Потрудіться. Вам буде корисно трішки потрудитися...
Є посилання, усе можна взнати за кілька секунд, невже ліньки? менше з тим, туто й розписувати не є, хто мову знає, той одразу зрозуміє, чому глядіти се шукати.
—
Ого скільки глядунів 😁
Глядіти вже має своє значення.
– Але ж все-таки Килина глядітиме дітей, буде за няньку, – сказала Терлецька. (І. Нечуй-Левицький)
Шукати — давно усталене слово, має купу похідних.
Не думаю, що його замінять
ГЛЯДІТИ - доглядати (!) - з дитинства.