Певність — тверде переконання в чомусь, щодо чогось, віру в кого-, що-небудь; сповненість віри в свої сили, можливості, знання.
Приклад вживання
А ти певен, що буде саме так?
Походження
запозичення з польської мови;
п. pewny, паралельне до ч.слц. pevný «твердий, міцний; певний», виникло з п. ст. pwa «надія, довіра», пов’язаного з pwać «вірити, сподіватися»
По-перше, я гадаю, що "впевнений" тут не доречі. Я не стрічав такого вжитку в класиків. Як на мене, "упевнений" - пасивний дієприкметник, а вжиток його як прикметника - московщина (морфологічна будова у-певн-ен-ий та у-вер-енн-ый однакова). Тут, на мою думку, лучче вживать "певний себе / у собі".
По-друге, не бачу вад у Ваших одповідниках.
"Впевнений в собі" (залежить від контексту).
Напр. "Іде такий впевнений в собі" - іде такий сам із себе.
"Я впевнений в собі" - я вірю собі.
"Будь більше впевнений в собі" - будь твердіший серцем (душею).
Уже деякі автори використовують, адже саме слово "певний" на позначення віри використовують ще з дуже давніх часів, уже в словниках Беринди 1600х роках дано це слово, від нього є багато похідних форм у всіх діалектах української мови (r2u.org.ua: уверен*), тому можна просто повернути слово до українського вигляду, саме зоставивши, не позбуваючись.
Слово "певний" йде від польського "pewny", та чеського "pevný", яке своєю чергою зводиться до прасл. pъvati (звідки й стсл. (оу)повати) «покладати надію, розраховувати, сподіватися».
Слово "певний" йде від польського "pewny", та чеського "pevný", яке своєю чергою зводиться до прасл. pъvati (звідки й стсл. (оу)повати) «покладати надію, розраховувати, сподіватися».
Певність — тверде переконання в чомусь, щодо чогось, віру в кого-, що-небудь; сповненість віри в свої сили, можливості, знання.
А ти певен, що буде саме так?
запозичення з польської мови;
п. pewny, паралельне до ч. слц. pevný «твердий, міцний; певний», виникло з п. ст. pwa «надія, довіра», пов’язаного з pwać «вірити, сподіватися»
моск. уверенность
ляд. pewność siebie
Перекладаємо слово певність (упевненість)
goroh.pp.ua: переконанню
+
А як сказати впевнений? Увірений?
вірити
Я вірю, що...
Завірений; твердо завірений.
Гаразд, а як сказати я упевнений в себе? Я вірю в себе, він вірить в себе, так?
Чи я маю віру себе
По-перше, я гадаю, що "впевнений" тут не доречі. Я не стрічав такого вжитку в класиків. Як на мене, "упевнений" - пасивний дієприкметник, а вжиток його як прикметника - московщина (морфологічна будова у-певн-ен-ий та у-вер-енн-ый однакова). Тут, на мою думку, лучче вживать "певний себе / у собі".
По-друге, не бачу вад у Ваших одповідниках.
<пасивний дієприкметник, а вжиток його як прикметника - московщина>
?
"Впевнений в собі" (залежить від контексту).
Напр. "Іде такий впевнений в собі" - іде такий сам із себе.
"Я впевнений в собі" - я вірю собі.
"Будь більше впевнений в собі" - будь твердіший серцем (душею).
В українській мові це слово має й таку тяму.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/30186-nadijnist.html#show_point
Чи не галицьке це значіння, що його Грінченко знайшов тільки в Желехівського?
Може й так, я ніколи не чув від старих українців "надійний телефон" чи "надійний паркан".
Уже деякі автори використовують, адже саме слово "певний" на позначення віри використовують ще з дуже давніх часів, уже в словниках Беринди 1600х роках дано це слово, від нього є багато похідних форм у всіх діалектах української мови (r2u.org.ua: уверен*), тому можна просто повернути слово до українського вигляду, саме зоставивши, не позбуваючись.
ЕСУМ: повнь «досконалість, повнота».
Ще див. певність (упевненість)
Не виджу спільності із значінням "певність". І це слово містить важковимовну приголосну сполуку.
Словник Грінченка (3 видання)
За́вірка — Уверение.
Це слово має значіння дії, коли хтось завіряє когось.
А "впевненість" хіба не має значіння дії?
Словник Грінченка (3 видання)
За́вірка — Уверение.
Дія.
Словник Грінченка (3 видання)
За́вірка — Уверение.
Дія.
Слово "певний" йде від польського "pewny", та чеського "pevný", яке своєю чергою зводиться до прасл. pъvati (звідки й стсл. (оу)повати) «покладати надію, розраховувати, сподіватися».
"Пв" - важковимовна приголосна сполука (два зубні приголосні поспіль).
Слово "певний" йде від польського "pewny", та чеського "pevný", яке своєю чергою зводиться до прасл. pъvati (звідки й стсл. (оу)повати) «покладати надію, розраховувати, сподіватися».
"Пв" - важковимовна приголосна сполука (два зубні приголосні поспіль).
<Слово "певний" йде від польського "pewny">
Perno.
Це не запозичення з польської мови, це спільне з польським слово української мови
Чому ви вирішили, що це запозичення с польської?