Але на 100% асоціюється з українською мовою, ви на запозиченнях схиблені

До речi, "запозичення, позичати, зичити" – теж запозичення:
goroh.pp.ua: позичати

Дійсно, а як це сказати українською?

Це не запозичення з польської. Ось наведу лишень кілька прикладів побутування сього слова на Січеславщині і Кубані, де як відомо ні за яких часів ляхів не було.
"Він до двору підступився,
Зазирнув в садочок,
Аж тут раптом розкотився.
Срібний регіточок" (Василь Мова. Твори).
"Засвітилось серед ночі раптом все
– До царівни змій повзе.
Тут вона кахикать стала
– Хлопцям знаки подавала". (І. Манжура. Іван Голик).
"Баба раптом закричала: "Дід тону!"
(Кубанские говоры: материалы к словарю 2005 стор. 195).

Воно було перейняте ще тоді, коли кубанські козаки жили на території України, на якій ляхи були

Кубанські козаки це переселенці із Січеславщини і Запоріжжя, а тут ляхів ніколи не було, бо сам я родом звідси.
А ось, що нам каже Микола Гатцук у передмові до своєї фольклорної збірки:
"Ляшки добре живилися коло нас достотнею нашою мовою, перетягли з неї до себе багато слів і наш одяжний посполюдний споряд і наші
пісні. (Ужинок рідного поля. 1857 р.)

Козаки тож, живилися лядською мовою. До того ж поляки це слово почерпнули з латині.

А чого ж козаки тоді не запозичили: вшистко, вєм, вкрутце, коб'єта, фацет, цорка, добри вєчур, аж дивно, що їм запало в душу тільки оце "раптом".

"Кубанські козаки це переселенці із Січеславщини і Запоріжжя, а тут ляхів ніколи не було, бо сам я родом звідси."
А там козаки відки взялися? З Марсу?

Явно не з Польщі

Ляхи козацькою мовою не живилися?

"Явно не з Польщі".

Це як сказати, у той час Україна була в складі Річі Посполитої.

"Ляхи козацькою мовою не живилися?"

Живилися, либонь. Але про масштаби "живлення" можна судити за моїм минулим твердженням.

Правда, слово могло примандрувати на кубанські землі разом з тими козаками, які були на службі у польськім війську, таке могло бути, але постає питання, чому тоді инші загальновідомі польські слова лишилися поза увагою, як ось: курва, власне, вшистко і. т.д., у лексиконі Кубанщини та на східних теренах їх немає.
На мою думку це пряме запозичення з латини, а не взяте від ляхів.

Річ Посполита це не суто польська держава, а республіка двох націй. До того ж, низове козацтво більше запозичувало слова від кримців та не надто корилося польській владі, якщо точніше, то взагалі не корилося

Ви читати вмієте?

Усім байдуже як буде російською, ідіть під три чорти.

А до чого тут слово "байдуже"? Людина говорить про збіднення мови, бо "раптом" і "враз" це синоніми але з певними відтінками, не завжди доречно слово "раптом" заміняти словом "враз", рівно як і в російській не завжди доречно замість "вдруг" говорити "сразу". Окрім того є похідні від "раптом" такі як "раптово", "раптовий" тощо

Нема твердих доказів того, що то є "полонізм".

Ви хоч знаєте, що на вашому образку (аві) змальований німецький канцлер який вів українофобську (навіть словянофобську) політику?

Грінченко з Вами не погоджується: http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/29960-naghlyj.html .

Олексо, саме так!

Нагло — це лише в московській мові означає «нахабно». В українській мові ніколи воно не мало такого значення. Хіба що на вустах суржикомовців.

Почитайте спочатку роботи про те, як складали ці словники - тоді говоритимемо далі.

Сучасні словники зросійщені, зокрема після СРСР.

Доведіть, будь ласка, що то є справді "польський суржик".

Який суржик?
псл. naglú 1. very quick, sudden, 2. hasty, rash
др. нагло «швидко, скоро, негайно»

А я непокоївся, чи не є калькою російської мови :)
Але якщо відає словник Грінченка, чому вважати полонізмом?

СПОДІВА́ТИ «надіятися» (заст.)
очевидно, запозичення з польської мови;
п. spodziewać się «сподіватися; розраховувати, надіятися; чекати», spodziać się «тс.» пов’язані з dziać (‹dziejać) «ткати, надівати; робити; (ст.) класти», dziać się «діятися; [подітися]», що відповідають укр. ді́яти, ді́ти «подіти»;

Словник "горох"

Печально се.

По-перше, зненацька російською буде "внезапно" чи "неожиданно", а по-друге, що нам до російської мови? Це все слова синоніми, яка різниця, що вони означають у москалів?
Раптом - запозичення, до якого є українські відповідники. Що там в російській мові взагалі нас не обходить.

Дорогесенький "зненацька" російською це врасплох" ще раз кажу, а "неожиданно" українською "несподівано", синоніми синонімами але ви свідомо намагаєтеся збіднити мову, позбавити її барв, от така мені різниця. Раптом це таке "запозичення", що українську мову без нього уявити складно, не страждайте дурнею, бо привабливість мови великою мірою залежить від її багатства

Михасю, щоправда, словники подають інше) Це все слова, що значить одне й те саме. Нащо нам порівнювати з москальською? Через меншовартість? Я розумію Ваше прагнення зберігати українські слова, та не варто вводити себе та інших в оману. Раптом - запозичення. Це не слово, що, як ви кажете, є маркером української мови. Українську мову кували не латиняни чи німці. Її викохували руси, русини, козаки, українці, як Вам подобається. І вони утворювали питомі українські слова, які ми відроджуємо. До запозичення раптом уже віднайшли 100500 відповідників, які ви можете бачити на цій сторінці.

Михас Туро, Ви хворі на голову? яка нам різниця до Російської? москалі можуть іти з російською в дупу, і ви напевно з ними під ручку, бо напевно лише ворог України та Української буде казати, що "видалення запозичених слів збідняє мову" тьху

Схоже хворі на голову ви, адже тільки хворий на голову не розуміє, що людина говорить про збіднення мови, а не про схожість слова на російське. Ні "раптом", ні "зненацька" в російській нема, тож ясно, що чоловік переймається не схожістю слова на російське, а йому болить спроба усіляких довбнів збіднити мову

Див. коментарі до слова "зненацька", доданого для перекладу.

Таке слово чув в польській мові мало не на кожному кроці. Та й ЕСУМ подає його як запозичення.

ЕСУМ там милить.

Дідько! Тепер перш за все потрібно звертатись до Єлисія, аніж до ЕСУМ!

Гадаю, тут йде від "спогад", слово, яке з'явилося не на порожньому місці – маю підозри, що давні українці стали вживати лише "спо-гад" і ніколи "гад", щоб відрізняти щось пов'язане з думками, від "гадюки зміїної" (гада).

Znacui tœ e towmacœno porõcy; godi: ЕСУМ IV, 34: налопом "ненароком; раптово; нахабно".

Дідько, і це спосуда... А здавалось таким українським, з цією гордою буквою [Г], схоже до "геть".

:D

О, а я й не помітив, що воно збереглося в сучасній українській мові. Приємно бачити!