Вдосвіта тяглися до Каффи круторогі буйволи з важкими гарбами винограду, червонобоких яблук і кизилу, з.. лантухами пшениці, сорго та кукурудзи (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 413);
Завдяки винятковій стійкості до посухи та мінімальним вимогам до ґрунту й води, сорго має значний потенціал як основний продукт виробництва зерна в Європі... (https://superagronom.com/news/20265-innovatsiyni-rozrobki-u-metodah-pererobki-vidkrivayut-shirshi-perspektivi-dlya-viroschuvannya-sorgo-na-yevropeyskomu-kontinenti).
r2u.org.ua: sorghum
Найшов у "Słownik botaniczny łacińsko-małoruski" С. Маковецького на ст. 355 (https://polona.pl/item-view/3d8e4d12-7fb1-4fa2-8074-bc69bf0ea2cd?page=376) з посиланням на М. Мельника ("Українська номенклатура вищих рослин") та труди І. Верхратського. Як пише І. Сабадош у своїй роботі "Історія української ботанічної лексики (XIX – початок XX ст." на ст. 80-81 (https://shron1.chtyvo.org.ua/Sabadosh_Ivan/Istoriia_ukrainskoi_botanichnoi_leksyky_XIX_-_pochatok_XX_st.pdf ), се слово викував сам Верхратський:
> Імовірно, не раніше II пол. XIX ст. на Україні починають вирощувати нову культуру сорго звичайне, або турецьке просо, Sorgo bicolor
Voench (Sorghum vulgare Pers.), яка засвідчена такими назвами: просо турецьке (херс. [Гр., III: 480]), татарське просо (степ. [1872, Сред.: 573]; обидва номени вказують на шлях, яким поширювалася в Україну ця культура), яглуша [ВхСпис: 31]. Остання, очевидно, переклад І. Верхратського за допомогою деривата від ягли(ы) 'пшоно’ (< прасл. *jag(ъ)lъ/-a,-o 'Panicum miliaceum’ [Сабадош 1996: 49]) латинської назви sorghum id., яка походить від інд. sorghi 'вид проса’ [Кг.: 204]; пор. пол. ber indyjski id. [Maj., II: 728]), сорго [1881— 1882, СБН: 148] (до української мови ця назва запозичена від західноєвропейських; пор. нім. Sorgho, Sorghum, фр. sorgho, англ. sorghum 'сорго’, які походять від іт. sorgo id. < сер. лат. surgum, surcum, suricum < лат. Syricum 'сирійське’ [СІС: 111; ЕСУМ, V: 356]).
👍 Lioublõ cyto Verxratscuy tvori œd slova ‹yagla / yaglui›.
Obace, yz pisyma e neyasno ci tó imé bouti ‹yagloucha› abo ‹yaglõcha› abo ‹eagloucha› abo ‹eaglõcha›.
Obace, yz pisyma e neyasno ci tó imé bouti ‹yagloucha› abo ‹yaglõcha› abo ‹eagloucha› abo ‹eaglõcha›.
🤦♂️🤦♂️🤦♂️
Питання до п. Поруша (поза темою): а Ви вже не пишете "lioubiõ"? 😅 Є ж бо й вимова без епентетичного [ʎ], зокрема в Галичині (крім Бойківщини, либонь, але й там чував "люб'ю", без [ʎ]) та в Буковині.
Будь ласка, припиніть підкидати доброжієві Єлисію ще божевільніші думки!
Він саме так і писав давніше.
Таки +