Хіба не російське "любимец"?
Китайське. 🤦♂️
Ні, з польського "ulubiony". Нечуй-Левицький писав, що такого слова в Великій Україні не знають, а знають "уподобний".
У мене в Харкові, якщо запитати, хіба що один на тисячу знає, що означає «уподобний». Тож для мене це не показник.
Пригадую якийсь діялог, де зросійщенець зі сходу переконував українця, що у нас не кажуть «громадянський рух», а кажуть «гражданськоє двіженіє». Не можу ніяк знайти, звідки це. Але, здається, теж з часів досовкових чи ранньосовкових (тобто допогромних буцімто).
Не можна казати безперечно, поглядІв, у словаків теж є "najobľúbenejšie", сумнівно, що і в них полонізм.
Може бути цілком питомий розвиток праслов'янського кореня, якщо в словаків він відбувся незалежно від польської мови.
Ваш довід непевний, бо в Харкові вже мало розмовляють українською, тож на народній мові Слобожанщини мало хто знається.
Карле-Франце, хіба ж неоднаково, чи є подібне слово в словацькій мові, коли ми розглядаємо українську мову? Якби в українській мові все було як у словацькій, це була б одна мова, а не дві.
Я не можу щось сказати точно, треба порадитися з мовознавцями.
То я Вам як мовознавець скажу, що наявність слова в якійсь мові не конче потверджує наявності подібного слова в спорідненій мові.
Але слово є в Словарі Грінченка:
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/60852-uljublenec.html#show_point
Як щодо презумпції невинуватости? Якщо слово має наш словар, чому маємо вважати його чужим?
Милода́н, -на, м. Возлюбленный. Сіла б, полетіла на чужую сторонку шукать свого милодана. Чуб. V. 811.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/28300-mylodan.html#show_point
leubityu
Вимова: {ˈʎubɪt͡ʃ}.
Онишкевич: любич "улюбленець".
Цікаве слово. Треба подумати 🤔
Ялисіє, як бути з фемінітивами?
Фаворитка — ? 🧐
+
любıть
Поправъка: лєꙋбıтıъ.
Кого любіть? 🧐
"Кого любіть? 🧐"
Нꙑнѣ пıсьѫ "лєꙋбıтıъ" (лєоъб-ıт-ь-ъ).