"совітувати" таки є підрихтований під українську росіянізм.

А як же ось це (підозрюю, тут неукраїнські лише префікси "со-" навзамін "су-"):
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/55437-sovitaty.html#show_point
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/55438-sovitatysja.html#show_point

Що значить "лише"? Сього є досить. Крім того, су- би не спасло, бо то є передчеп имен, а не дієслів; тяклий передчеп дієслів є *съ → в руській: з- (с-). Ото Вам і приклад кальки з вятської в Грінченка. :)

Ви вже мені пробачте, кумедно, що зазвичай це Ви стоїте горою за слова давньої писемної мови, але цього разу уже я стам на їхній захист. Чому узяли, що "в'ятське"? Це цілком може бути залишком давньої книжної (церковної) мови!
Хіба що немає цього слівця у пам'ятках староукраїнських, тоді дійсно прийдеться погодитись, що це московщина на тілі руськім.

Ви щось плутаєте. Я ниякою горою ни за які "слова давньої писемної мови" не стою. Я ріжню давньоруську від давньобовгарської ( = старословянської) - перед усім за фонологиєю. А стсл. є, яко відомо, снує цсл-ську, та великою мірою вятську. Одно чи є цсл./дбовг. слово в староруських памятках або ні - то є ми такий же суржик ги вятсько-руський чи лядсько-руський або який. Люд Руси явно мнив свою мову нижчою від стсл. та цсл, й тому радо кивали "південним" тварім - ги пак кивали лядським, а ще пак вятським.
В давнину просто не було, судячи з памяток, окремого слова за тяму "рада, радити" - передавали грясть/суть думки, та різними словами, що могли передати суть "рада, радити" разом з иншими словами в реченні. Напр., дієслово думати + давальний кому? значило "радити": "Они жє начѧшѧ доумати іємоу: нє ѣзди по них." (Гипаттівська літопись); а думати з ким = радитися з ким; доумьца/доумьць ( = думця, думець) "радник" - "Зъ добръімъ бо думьцею князь въісока стола додумаєтца, а съ лихимъ думъцею думаетъ, и малого стола лишенъ будетъ", инде: "Съ мѫдръімъ доумьцєіѫ кнѧзь доумаіа въісока стола добѫдеть, а съ бєзоумьнъімъ доумаіа и малого лишєнъ бѫдеть.
Ище вирази з тямою "рада, радити":
вѣтъ (вїт) у тязї: вѣтъ творити ("вїт творити") "скликати нараду, раду";
доума (дума) у тязїх: думою "за порадою, на пораду, згідно з порадою (кого?)"... боронити вьсакоіѫ доумоіѫ и помочьіѫ" ( = "захищати будь-якою порадою та підтримкою"), хоча йинде дума в памятках є й за тяму "план": "Причѧстьникъ доумѣ бъість Костоваръ" = "Костовар був співучасником плану" ( = σχέματος "плану", род. відм. від σχέμα "план" в грецькім оригиналі); іавити доумѫ (явити думу) "представити план~намір";
слово в тязі: помочи/помагати словом "помогти/помагати радою"; тощо.

Така залежність від контексту, тобто розподіл задачі передати зміст не на одне слово, а на "співпрацю" слів у реченні є подібна до германських мов (давньоруська є багато в чім їм подібна за способом подачі/творення думок, структурою тощо), зокрема в ягельській то суть різні дієслова: suggest, advise, give advice, recommend, consult тощо.

Стільки разів чув по селах Чернігівщини "совітуються", що був переконаним до скону, що це українські слова. :(

Спасибі!