Міопія — дефект зору, коли людина чітко бачить лише близько розташовані предмети, результат підвищеної заломлювальної сили оптичних середовищ ока (кришталика, рогівки) або надто великої довжини осі (при нормальній заломлювальній силі) очного яблука.
Приклад вживання
Міопія поділяється на вроджену та набуту. Набута — збільшення кривизни кришталика. Вроджена — зображення виникає не на сітківці, а перед нею.
r2u.org.ua: низькоокий
С. Нечай, 2003, с. 382
М. Галин, 1920, с. 71; 1926, с. 171
В. Кисільов, 1928, с. 72
О. Корчак-Чепурківський, 1927, с. 26
Мио́пия, мед. – міо́пія, короткозо́рість (-рости); см. Близору́кость.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
r2u.org.ua: миопия