Дякую!
У цього слова инше значіння:
http://culture.ua/eneida/#.XpL0NFNNcwA; http://www.hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/12873-doghoda.html#show_point.
Чому'сте тут <инше> з <и> писали?
1) Давньоруське "и" дало звичайно теперішнє українське "и".
2) У незмосковщених словницях теж "инчий", "инший".
3) У говірках теж "(г/й)инчий, "(г/й)инший.
Бо "інший" з'явился після конкретного мовного закону: "В украінській мові не існує слів з початковим И", що є наслідком того, що в російському краї немає слів з початковим Ы.
Можна навіть знайти дату коли вперше зробили закон, який винищив усі слова з протезованим чи свобідним "и-".
До чого є тут форма з <і-> й мова про рос. впливи?
Oleksa Rusyn,
"правопис дозволяє" – то є алібізм. А головою думати? Правопис, з одного боку, вірно дозволяє, і словники правильно пишуть, та вони подають, як правило, словників форми – знаєте, що се значить?
Голова в мене, дякувать Богові, ще робить. Три речі: 1) давньоруське "и" звичайно дало "и" в теперішній українській мові, і на початку слів теж; 2) у давніших словниках є тільки "инчий" та "инший"; 3) Шевельов свідчить, що початкове "и" змінили на "і" сталінські зближувачі "братніх мов", щоб було як у московських словах "иней", "иной", "иногда" й т. д.: 
https://r2u.org.ua/node/111.
Я Вам про горох, Ви ми про капусту. Те саме, що й до КФЯЙ, і Вас питаю: до чого є тут мова про "і" на початку слова й про "братні народи"? Що Ви мені Шевельова сюди тягнете? Я й сам вім, що писати "і" на місці етимологичного */и/ на початку слова є не правильно. Та я хіба про т'се кажу??
Ви написали "Чому'сте тут <инше> з <и> писали?", Вам відповіли. Коли відаєте, нащо питали?
Яке співання, таке й слухання. Як іще я маю зрозуміть "Чому'сте тут <инше> з <и> писали?" Тож не валіть з дурної голови на здорову.
Відповідник слову "компроміс" має бути узгоджений зі значино́ю дієслова, якщо це похідник від дієслова.
Тому тут більше підходить дієслово "сумиритися" (наслідок - сумир'я), ніж "догодити" (наслідок - догода). Ще "взаємодогода" - могло б бути, а просто "догода" як наслідок події "догодити" - ні!
← sõ- "com-" + soul (← souliti "promittere") "promissum"; SIRM V, 472: сулити² "обіцяти"; http://oldrusdict.ru/dict.html#: сулити "обещать, давать обещание".
Взаємні поступки — супоступка. Приклад, спільно ділити житло — сусід.
погодили свої кричущі питання, непорозуміння.
¬ (Коли, вже "узгодження" - це вже більш взаємно непротирічний в основі своїй акт злагодження та більш взаємно перспективний акт/здійснення/подія/дія) ¬
· погодили свої кричущі питання, непорозуміння.
· Дійти до компромісу = дійти до згоди
(у певному сенсі, це згода - але з розуміння того, що опісля погодження (компромісу), так як погодження й створює в решті й саму згоду)
(не вдогоду)
можливий переклад виразів - на перекір, не підходяще . / чи "не варіант"..
(наданий мною як розширена можина для вжитку у мові)
Погодження
/
¬ (Коли, вже - "узгодження" - це вже більш взаємно непротирічний в основі своїй акт
ЗЛАГОДЖЕННЯ
злагодження
та більш взаємно перспективний акт/здійснення/дія/подія) ¬
· погодили свої кричущі питання, непорозуміння.
· Дійти до компромісу = дійти до згоди
(у певному сенсі, це згода - але з розуміння того, що опісля погодження (компромісу), так як погодження й створює в решті й саму згоду)
goroh.pp.ua: супоступка
sum.in.ua: porozuminnja
Гарно !
+
Відповідник слову "компроміс" має бути узгоджений зі значино́ю дієслова, якщо це похідник від дієслова.
Тому тут більше підходить дієслово "сумиритися"(наслідок - сумир'я), ніж "догодити" (наслідок - догода).
—
Сумир'я, поступка – це не компроміс
СУМИ́Р'Я, я, сер., рідко. Те саме, що покора. В очах твоїх відблиск блакиті, А в серці сумир'я святе... (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 44).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 836.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору
Безотве́тность – безвідмо́вність, безодмо́вність, суми́рність, пло́хість
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Сумиря́ти, -ряю, -єш, сов. в. сумири́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Смирять, смирить. Сам Господь єсть правда, сокрушить неправду, сумирить гординю, вознесеть святиню. КС. 1883. VIII. 770.
Сумиря́тися, -ря́юся, -єшся, сов. в. сумири́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Смиряться, смириться. Инша поплакала б та й сумирилась. МВ. III. 40.
Компроміс – взаємопóступки, міждоговір