Значення слова

Консенсус — загальна згода у спірних питаннях, до якої приходять учасники переговорів, з'їздів, конференцій.

Приклад вживання

Прийти до консенсусу.

Слово додав

Перекладаємо слово консенсус

одностайність
10
Lida Dmytriv 20 грудня 2014
5 січня 2021

Консенсус - загальна згода, що характеризується відсутністю серйозних заперечень з суттєвих питань у більшості заінтересованих сторін та досягається в результаті процедури, спрямованої на врахування думки всіх сторін і зближення розбіжних поглядів. Консенсус НЕ ОБОВ’ЯЗКОВО Є ОДНОСТАЙНИМ (Законодавство України)

5 січня 2021

Ох ці правничі тонкощі...

згода
5
Olexander Sadovsky 3 січня 2018
загальна згода
4
Andrii Andrii 2 травня 2020
6 січня 2021

+++

узгодженість
3
VaLeXaR 23 грудня 2014
погодження
1
Andrii Andrii 2 травня 2020
5 січня 2021

погодження - назва події (того, що сталося) зі значиною "погодити".

eidnwsty (eidnost-, eidnwsttiõ)
1

Вимова: {ˈje̝d.nysʲtʲ ~ ˈje̝d.nysʲtʲ ~ ˈje̝d.nyɕc ~ ˈje̝nːysʲtʲ ~ ˈje̝nːyɕc ~ ˈje̝d.nʊ͡œsʲtʲ ~ ˈje̝nːʊ͡œɕc}.

http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/14644-jednist.html#show_point.

אלישע פרוש 3 травня 2020
14 травня 2020

Надто "розмито" для тями консенсусу.

6 січня 2021

фонетично неприродні для східнослов’янських мов форми з початковим є- (ї-), відповідні до закономірних тут форм з о-, запозичені частково ще в давньоруський період із старослов’янської мови (форми з основою єдин-), а пізніше з польської і, можливо, словацької;

6 січня 2021

Та абсолютно природні, бо процес *е→*о в руській чепав передусім первісно такі форми з початковим *е, де в дальшім складі був голосний непередній. Наприклад, первісно було /жона, жоноіѫ, жонъі/, бо перед непередніми /а, о, ъі/, але /женѣ/, бо перед переднім /ѣ/. Ба, й у дієсловах було, на пр., /можеть, хочеть/, але /можомо, хочомо/. Аж потім внаслідок різних морфологічних вирівнень богато форм то втратило, й одні форми було вирівнено за іншими формами з /о/, а інші форми було вирівнено за іншими формами з /е/; то вже були вторинні процеси. И маємо форми <їжак>, <ялина>, вторинни, що постали з первісних <їж> ← <ежь>, <їль> ← <ель>, де наступний голосний (до втрати його звучання) був /ь/ – передній; зміни в +ожь, +оль там нема. У *ed-yn-os → <едьнъ> є голосний другого складу /ь/ – передній, тому там и не було передумов для → /о/.
Разом з тим, звукові процеси відбувалися нерівномірно за часом та йнтенсивністю на різних землях поширення руських говірок. Поштовхи до процесів фонологічних, що творили руську мову, були загальни, втім, десь ширення їх було обмеженіше/стриманіше й повільніше, а їнде було їх надпоширення. Так, на пр., процес *е→/о/ хоча й був у цілі загальний, виходивши з ище загальнішого для руської мови "закону" міжскладової гармониї голосних з регресивним ефектом (вплив голосного наступного складу на якість голосного попереднього складу), але на землях південно-західних говірок він був значно обмеженіший; не що його там не було й сліду, але просто де менше, ніж на пр., у т.зв. зоні Київщини-Полісся (в историчнім розумінні); тому для зони умовно званої "Галицької" (в ширшім розумінні, звісно) питоми суть твари ге <жена, шестий, чело>, хоча в них *е й є перед непередніми голосними: /а, ъі, о/. За такої ситуації й форма <єден, їдна~їнна, їдно~їнно> цілі вписується в рамки фонології південно-західних говірок руських, и бачити в тих формах лядське чи словацьке запозичення нема жадних підстав. Ті ж південно-західні говірки відзначилися надпоширенням и їншого, втім пов'язаного з тим таки згаданим "законом" міжскладової гармониї, а саме *е → /ѷ/ перед слабим */ъ́/ – знак наголосу каже на давню окситонезу на тім голоснім; первісна умова такого переходу була обмежена саме тою праслов'янською окситонезою (визначити її в сучасних словах можемо дібравши до форми без голосного на кінці їншу форму в межах парадигми з голосною на кінці під наголосом; коли наголос є на тім голоснім, у прасл. був окситоничний наголос и на згодом зниклім слабім */ъ́/); таким чином, маємо <вів> ← *вѷлъ ← *велъ́ ← *uedlós, бо <вела́> ← *uedlás, але <мед>, бо *mèdus, порівн. /ме́ду, ме́дом, .../, не /меду́, медо́м/. Але, в південно-західних говірках имемо <мід/мїд>, що є надпоширенням. Але й така форма є питома. Просто руська мова не є однотипна суцільна маса.

6 січня 2021

Е мінявся на ѷ тільки якщо в наступному складі був наголошений ъ, чи перед ь також?

співчуття
0
Oleg Dudytch 27 грудня 2014
Запропонувати свій варіант перекладу
Увійдіть щоб додати переклад
Обговорення слова
Поділитись з друзями