Слово "зламник" добре лягає на зросійщену душу як наліпка на "взломщик".
"зламник", відповідно до будови української мови, мало б означати "зламний об'єкт - призначений, щоб його зламувати".
Форма, що відповідає будові укр. мови - зла́мувач. Але таке слово означає зламувача будь-чого, а потрібно - особливого (комп'ютерного), доцільніше обрати слово оригінальне, наприклад "ломій" - комп'ютерний злочинець.
В українській мові тут дефіс не потрібен
Для існування такого слова в українській мові обов'язково має бути дієслово "швидкува́ти". А воно є.
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Швидкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Спѣшить.
Хоча може "швидкісни́ця" - було б простіше.
Слово "надувництво" дуже гарно лягає на зросійщену душу як наліпка на слово "надувательство". А якщо пошукати зв'язків з українською мовою, то вийде таке. Українське слово "надувни́й" означає "призначений, щоб його надувати"; "надувни́к" - такий об'єкт; "надувни́цтво" - щось об'єднувальне для таких об'єктів. Але дієслово "надувати" в українській мові "обдурювати" не означає (це російське перенесення).
Або "зла́мувач" від зла́мувати, або "лама́ч" від лама́ти.
Але такі слова вже є і вони означають того, що зламує (ламає) будь-що.