ОСІ́ДОК, дку, чол. Постійне місце перебування, розташування кого-, чого-небудь; резиденція. Це — повітове місто, осідок староства й окружного суду (Лесь Мартович, Тв., 1954, 258)
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 765.
Резиденція Богдана Хмельницького, де він приймав послів, була в Чигирині, а маєток - в Суботові.
Маєток - земля, садиба, будинок, майно, грошові достатки.
Утопив свій маєток у животі! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 208)
// Грошові достатки. Маєток його доходить до мільйона (Іван Франко, VIII, 1952, 327)
Вживаючи будь-які маловідомі слова, треба робити виноску і пояснювати. А якщо керуватися тим, що зрозуміліше, то тоді - опечатка.
Jurko Zełenyj Це в совковому діялекті слово "відстеження" означає перебіг і не тільки, а й дію, подію і наслідок. Відповідно до структури української мови: відстежувати (відстежування) -дія (те, що відбувається, відбувалося, відбуватиметься); відстежити (відстеження) - подія (те, що відбулося чи відбудеться).
Чіпляти додаткові утямки на відомі і широковживані слова - збіднювати мову.
А в українській мові є маловідоме слово ОСІДОК, яке вже означає РЕЗИДЕНЦІЮ.