Ну, хіба що коли з такої точки зору.
Та одначе слово "вмісник" більше годилось би для професії чи особи.

Начебто початкова [є-] уже натякає, що це не руське слоаво (у руській мові початкового [є-] цуралися).
Словники давні "ємність" слова не відають, узагалі, навіть найбільш зросійщені. Переклад російського "емкость" дають як "мі́сткість". Вочевидь, українці просто на російське слово дали український рефлекс, простодушно, але слово від того біль українським якщо й стало, то менше від того калькою російського не стало бути.

КФЯЙ,
формально слово й невдале для значення "контейнер", бо така суфіксація скоріше значить якість або стан, а не засіб. Але де є тут "росіянізм"? Рефлекс [ємн-] з *ymyn- є ниде більше руський.

Карл-Франц Ян Йосиф,
словникам, і "давнім", необовязково є яке слово містити в його точнім тварі. И йинші твари часто можуть непрямо свідчити про питомість якого твару, або проти єї. Про питомість я казав ино за саме [єм-], а не за цїлий твар ємність.

*edlь –> їль (ялина), але не "єль"
*ežь –> їжак
*jedinъ –> один
*ȅzero –> озеро
*(j)elenь –> олень
Ἑλένη –> Олена
Ἐλισσαίος –> Ялисій

Карл-Франц Ян Йосиф,
у Вами даних словах є *е-, а в єм- є *y- (*{ь}).

Себто, наголошене [ь] дало [е], далі сротезувалося [й]ом, і не дало ікавізм, бо [е] з [ь]?
Звідки тоді майже ідентичне російське "ёмкость"?
Мені виглядає, що взяли якисьто рідкісний український діялектизм, максимально схожий до російсьокого слова, і дали йому те значення, що російська "ёмкость".

Карл-Франц Ян Йосиф,
у вятській бо проти руської розвій сильного *ь та *е йде йнако. Там сильний *ь та *е збігли в один звук → /е/, а пак під наголосом се /е/ дало /jo/ (ё). В руській же сильний *ь та *е з кони були різні голосні звуки, никда не збігши в один, и поведінка йих в одинаких умовах є різна. На пр., сильний *ь в складі критім після [j] дає "е": йайець (*іаі-ь́ц-ъ; yay-yk-ún), воєн (*воі-ь́н-ъ; *woy-yn-ún), *е же дає в складі критім "і": осінь (*ос-ен-ь, *os-en-y-), вечір (*вєч-ѷр-ъ; *wek-er-u-). У вятській різницю між "е" та "ё" чинить наголос: [найо́м], [найо́мный]; твар [взаимный] є в вятській яві спосуда – питомий вятський твар був би +[взайо́мный]. В руськім тварі [взаjемнъj] є правильно відбито сильний *ь; будь там *е, було би +[взаїмний] – рівніте: [сім] *семь, [шість] *шесть.

Це не заперечує мою думку, що з метою наблизити українську мову до російської, російські укладачі словників змогли знайти рідкісне вузьколокальне слово "ємність" й усюди ним стати перекладати російське "йомкость" з метою зближення двох мов.

Карл-Франц Ян Йосиф,
Ви, віді, бачите різницю між руським [йемк-] та вятським [йо́мк-] яко малу, віді, через письмо – и там и там подібні письмена: "є", "е". На ділі же різниця та є з зору фонологиї велика.

Мова не про те, а про те, що у Словнику Грінченка слова "ємність" немає, отже слово було рідкісним – архаїзмом або діялектизмом. Але в росіян процвітало чудово собі "йомкость". І лишень після агресії від СРСР слово "ємність" почали масово вживати українці.

Карл-Франц Ян Йосиф,
який первісний товк гадаєте в *ym-yn- від *ym- Ви?

Маю підозру, *ym- споріднене з "иметь", нашим "мати".

Карл-Франц Ян Йосиф,
та то є ясно що від його є вят. иметь, рус. имати~мати, иміти~міти, яти, йме~ме, чес. mít (стчес.: jměti), слвц. mať, сбхв. imati тощо. Я же’м’ питав, який Ви гадаєте товк первісний є за *ym-yn-, що в рус. дає [ємн-]. Відкидати саму питомість [ємн-] ← *ym-yn- в рус. м. нема підстав. Тому, коли Ви закидаєте слову ємність вятський уплив, то на підтвердження сього чи спростування треба перше вияснити первісний товк саме сеї основи – корень *ym- + суфікс *-yn-: ьм-ьн- → [ємн-].

Ви знову невірно трактуєте мої слова. Я не кажу, що саме слово чуже. Я кажу, що в процесі еволюції української мови українці могли побудувати слово для тями "контейнер" від сотні різних коренів, тисячами різних способів! Але обрано саме те слово з-поміж усіх рідкісних слів, яке найбільш схоже до слова російського! Де гарантія, що якби не російський вплив, українці би не використали котрись із сили силенної инших коренів, слів?

Карл-Франц Ян Йосиф,
ми про різне з Вами говоримо. Лишімо тяму "container" поки сторонь. Я питаю, яке є первісне й питоме – на Вашу думку – значення основи ємн-, складеного з кореня *ьм- та суфікса *-ьн- в руській мові? Не викладайте, прошу, про Ваші сумніви щодо того, чи значення "container" могло чи не могло самостійно постати на тлі руськім. То суть ино догади, які може підтвердити або спростовути тільки відповідь на оте моє питання. Ото відповісте на його, будемо бачили.

Гадки не маю, яку тяму може означати корінь з одної букви, нічого на думку не приходить, корінь з одної букви – звучить як якийсь абсурд.
На гадку спадають слова "МНогий" і все.

Карл-Франц Ян Йосиф,
*ym- є для Вас одна буква? До чого є тут "многий"? Неначе чітко м писав, що "н" лежить до суфікса. Чи Ви по диягонали читаєте?

Карл-Франц Ян Йосиф,
отоже Ви гадки не ймете про первісний товк *ym-yn- → *ьм-ьн- → "ємн-" в руській мові – тоді без сього не можете й судити про питомість будь якого товку похідних слів від "ємн-" в руській мові – чи то вже про товк "container" и подібний, або про який инший товк.

Балаканина (тут 99,99% людей Вам не скажуть про походження чи товкування тям коренів праслов'янської мови, крім якихось етимологістів, що сюди записались – це такий спосіб похвалитися, чи як ще назвати), до чого ведете?

І чим існування кореня доводить, що слово українське?