Ну й нехай має ще з двадцять.
Єлисію, чи можна на Вашу думку цим словом перекласти інтернаціоналізм "система" ?
*stroy- є взагалі будь що впорядковане, має порядок, відки ситуативно виходять різні інші значення: "упоряджені будівельні матеріали" => "будівля, будувати", "упоряджена робота, функціонування" => "станок, верстат", "упоряджене вбрання" => "парадний, репрезентативний одяг". Стрій у контексті одягу, вбрання є передусім одяг гарний, парадний, репрезентативний, а не просто засіб не крити наготу. І таким чином нема явного й остаточного доказу про винятково польське джерело сього значення в укр.м. Те, що поширення його вжитку йде з Галичини не має тут же значити польське джерело. Тоді все на Лівобережжі, Полтавщині, Київщині слід оголосити з мови російської. Україна є величезна територія. Навіть по значно менших країнах лексичні, фонетичні й прочі різниці бувають просто величезні. То вже поготів слід би чекати на території України, де на одній її частині є в ході слово незнане в інших частинах.
Та дарма, чи галичани поцупили слово в поляків чи ні. Головне, що в живій мові більшої частини України цей корінь вийшов з ужитку. Я гадаю, що мудро спрямовуваться на вжиток більшості, а не накидать більшості вжиток меншості. А витискать ужиток більшості вжитком меншості - то й поготів гріх.
Українці і слова "вивірка" не вживають, то що, позбутися його?
Нехай собі його вживають там, де його вживають, та не бачу потреби захаращувать узорову мову.
А вже, холімо слобожанський російський суржик. "Захаращувать"...
Я вже казав Вам давніше, що Ви даремно зневажливо звужуєте південно-східні говірки до якоїсь однієї. Спершу до полтавської, тепер до слобожанської. Це не додає поважності Вашим доводам. А ще я писав Вам мро хибність Вашої думку про змосковщеність говірок у серці України. Ви ж тим часом удаєте глухого й правите свого далі. Не вподібнюйтесь до тролів.
Вам є все на захід "галицьке=лядське", то мені буде все на схід "москальсько-слобожанське". Готово.
Такі міркування не мають нічого спільного з мовознавством. Далеко з цим не підете й сурозмовників на свій бік не привернете.
Я вже казав давніше, що південно-західні говірки давніші, ніж південно-східні. Та Ви ж пак чуєте, на жаль, тільки себе. Може, в тих говірках щось зберегли лучче, ніж у південно-східних. Нехай вони будуть най-найдавніші та най-найчистіші. Та не в цьому річ. У Західній Україні живе багато менше людей, ніж є мовців південно-східних говірок, і тамешні говірки більшості українців не розумливі. Тому (я знову повторююсь. Може таки почуєте?) з південно-західних говірок та давньоруської мови до взорової годиться брать тільки те, що вже якось сполучається з мовним ужитком серця України. А те, що затьмарює чи вскладнює мовний ужиток, не годиться, бо людям не схочеться вчиться зайвого.
З однієї сторони, Русине, мені ваш світогляд рідніший, і чути про "слобожанський суржик" мені боляче, та з иншого, подумайте — до великої тисячі російських слів, яких в Україні ніколи й не було в добільшовицькі роки, українці якось привикли, я можу написати Вам більше сотні слів російських, які українцям такі рідні на слух стали, що вони не повірять кому, хто скаже, що слова ті російські і з'явилися лиш у 1930ті роки. За 70 років українці привикли і до таких покручів як "переломна віха", "роблячий", "наставник", "фрукти і овочі", "полковник", "перерахунок", "глава", "совість" та ще багато всяких.
То чому не мають звикнути до слів рідних на рідному своєму тлі?
Як варіянт…
Відповідно до структури української мови, слово "убрання" мусить означати насамперед ту саму назву події, що і слово "убрати (вбрати)"
убрання (вбрання) = убрати (вбрати)
Згідно з ДСТУ 3966-2000:
убира́ти (убира́ння) - дія (те, що відбувається);
убра́ти (убра́ння) - подія (те, що відбулось);
убір - наслідок убрання.
УБІ́Р (ВБІР), убору, чол.
1. Те, що одягають на себе; одяг взагалі; убрання. Скинув він кожух, а на йому убір гарний та дорогий: синій суконний жупан з ґудзиками, добрі чоботи, синя жилетка, а на жилетці аж чотири ряди здорових ґудзиків так і сяють; шия зав'язана червоною хусткою (Нечуй-Левицький, III, 1956, 272); Любила Параска уборами менжувати, коли б вона була багачка — на кожен день мала б новий убір (Панас Мирний, IV, 1955, 33); Від давнього часу звертав на себе його увагу старий чоловічок у старосвітськім міщанськім уборі, який носять ще декуди по малих, глухих місточках [містечках] (Іван Франко, III, 1950, 55); Які були в його гроші, що міг би на парубоцькі вбори витрачати абощо, — все віддавав за книги (Борис Грінченко, II, 1963, 328); * Образно. Весь ліс — в інеї, в крихкому, казково розкішному уборі (Олесь Гончар, II, 1959, 136);
// Спеціальне спорядження. Бойовий убір вдягають [друзі], — мчати коні їхні рвуться (Микола Бажан, II, 1947, 144);
Словник української мови: в 11 т. — Том 10, 1979
VYRIAD kraṡċe vże za cym zalyṡyty:
райдер
Tym paċe, ṡċo vono v tomu ż samomu PLASTi, SUMi i podibnyh spilnotah je v użytku.
a oś za VYPRAVU vpodobajku dav! ;)
Від префікса "су-" (щоб вказати, що це не просто стрій, а сукупність його, повний комплект) та "стрій".
r2u.org.ua: стрій
Існування праслов'янського *strojь «порядок» передбачає, що це слово було в Києві ще тоді, коли не було таких слів як "білка", "вівтар", "престіл", "лікарня" та ще багато нам звичних слів.
Було, та вийшло з ужитку. Зосталось тільки в колишній підавстрійській Україні. А в більшій частині України вбираються в убори.
І це красно, що йому не дали загинути!!!
Не забувайте, що й назви місяців на взір "січень", "лютий", "квітень", "липень" збереглися саме на Західній Україні, коли на сході навіть шановані письменники вживали церковне "Іюнь", "Март", "Май"!
Не було би в нас Західної України, ми би зараз так і писали.
Порівняйте зі словом оснащення, яке буквально означає повну сукупність снастей.
Додає множинність і охопність — те саме, що й у словах оснащення, освітлення, опитування.
А без о- стрій ту "охопність" чи "множинність" не передає?
Від префікса "су-" (щоб вказати, що це не просто вбрання, а сукупність його, повний комплект) та "вбрання".
Слово "вбрання" саме вже означає "одежа", тож префікс "су-" тут зайвий: http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/60045-ubrannja.html#show_point.
Відповідно до структури української мови, слово "вбрання" мусить означати насамперед ту саму назву події, що і слово "убрати (вбрати)"
убрання (вбрання) = убрати (вбрати)
Згідно з ДСТУ 3966-2000:
вбира́ти (вбира́ння) - дія (те, що відбувається);
вбра́ти (вбра́ння) - подія (те, що відбулось);
вбір - наслідок вбрання.
Плутаниця якась, нічого навіть не второпав.