Пане Олексію, українською мовою дію треба позначати іменником "ожвавлювання", утвореним від дієслова, що відповідає на "що робити?" - "ожвавлювати", а подію словом "ожвавлення"(від ожвавити). А Ви пропонуєте, як нас вчили більшовики і як роблять росіяни , дію і подію позначати одним словом "ожвавлення". Тож, заради правильности мови, пропоную Вам виправити Вашу пропозицію на "ожвавлювання".
До речі, наскільки я пам'ятаю у подіях не має бути наростків із подвоєнними приголосними типу -ння, це нав'язана форма з російської, якщо в «наступление» , то у нас наступ.
Не обов'язково. Безнаросткове слово може позначати наслідок: вімірювання (дія) — виміряння? (подія) — вимір (наслідок); розширювання (дія) — розширення (подія) — розшир (наслідок)
Вимова: {ˈdʲi͡eʲwʎɜ ~ ˈɟi͡eʲwʎɜ ~ ˈdʲi͡ɛʲwʎɜ}.
Творено чепенем *-y-a ймен чину від дієслів (рівни: coupya "купля" <= coupiti "купити") від дієслова *déviti "to activate, to make active", твореного мною від прикметника déw "active" (див. слово <дíвий> "дійовий" в ЕСУМ ІІ, 94 під <дíяти>; там слано на Желехівського: <дївий> "tätig (активний, дійовий, дієвий)" темою -i- (<-и->) кавзативів. Сам же прикметник déu є правильно творено лучбою чепене *-u- (<-u/-в>) до корене dé- (<ді-/дѣ->) атематичного твару дієслова déti (<діти/дѣти>; див. ЕСУМ ІІ, 93: діти²; http://oldrusdict.ru/dict.html: дѣти; Желехівський І, 186: дїти "aufheben; unterbringen (реалізувати)").
A cœmou ni?
No cerstuo, [i͡e] e tocynéixya pèredatya toho, cyto pisiemo <i> wd *<ѣ> cuiriliçeiõ, pwd nagòlosomy, de uimóuva bouaieity cœutcéixya. Zuõc [e] e sam o sobé blizyu do zuõca [i] (ne he [ɛ]!), to-b'-to na sloux e [i͡e] ci ne toy ge [i]; [i͡e] e ino mnéy rwfen i dóugyu [i]. Linscui gofwrcui védocẽty praué tacui uimóuvui na mésté *<ѣ> — criu, nerwfen {i}. Yé'smi dal ino cwlko uimóuv; tam mogiõty bouti i sii: [i͡e], [i͡eʲ], [i̯͡e], [i̯͡eʲ], [ʲe͡i], [ʲe͡i̥], [ʲeʲ], [i͡i̯], [ʲi͡i], [iː], [i]. Zuõcui [iː], [i] sõty scoréy na mésté nenagòlosyena *<ѣ>.
[i͡ɛ] e za uimóuvõ séueirscõ ("Polésscõ" ta visteliyscui — xirye — "Cuyevo-Polésscõ" uimóuvõ).
Складно читається. Відпишу як допетраю.
Вимова: {ˈdʲi͡eʲwʎeʲɲːɜ}.
Творено за йменами чину (<-ння, -ття>) чепенем *-en-i-e від дієслова déwiti – див. більше ту під: déwya.
перевединня у чинний стан
можна ще добрати краще
протилежне - зупин
Давно існує слово. Навіщо ускладнювати додатковими незвичними суфіксами та префіксами. Можна навіть "жвавлення"
ПОЖВАВЛЮВАТИ 1. Робити жвавішим (див. жвавий 1). 3. Робити більш інтенсивним, активним (читай: інтенсивнішим, активнішим).(Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — с. 771). А тут йдеться про дію "робити активним (діяльним)" Отже, "робити активним" -активувати, а "робити активнішим" - активізувати. Тож, "пожвавлювати" = "активізувати". А "пожвавлення" = "пожвавити"
збуджування --- дія, збудження --- подія
Контекст: насамперед біологічні та штучні нейрони, адже в біології кажуть, що нейрон "збуджується", а в машинному навчанні прийнято називати це "активуванням" або "активацією".
«Œdriexyno»?
"Задіяти" це калька російського "задействовать"! Вона проникла в українську мову лиш у 1930-их роках, за Сталіна, при політиці масового наближення української мови до "братньої русскої"!
Що тоді мало би бути замість "задіювати" ? Замість самого слова "задіювати". "Залучати", як у словнику "Мова --- не калька" ?
Активний — діяльний. Латинський переклад, тому чудово підходить