Не погано можливо навіть краще за мій варіянт, втім коли сказати "одрук" то одразу зрозуміло, а коли "хибодрук", то не кожен одразу зрозуміє про що йдеться, можливо так навіть краще
Чого це початкове "о-" вказує на помилковість, це за яким законом?!
По Вашому, "отямитись" означає "помилитися тямою"?
Може, "окреслити" означає "помилку накреслити"?
Це скоріш за все відверта російська калька, яка суперечить внутрішній лексичній логіці та структурі української мови на взір слова "оступатися", яке в радянському СУМ має першочергове значення: sum.in.ua: ostupatysja таке (за дивним збігом обставин) як і в російського "оступиться":http://gramota.ru/slovari/dic/?word=оступиться&all=x А в дорепресійних словниках це заступитися за когось, оточити, обступити, відійти, відступити, зійти з дороги, але аж ніяк погано стати чи схибити в житті:r2u.org.ua: оступитися
Михас Туро, а тепер завантажте собі Словник Української Мови на комп'ютер, натисніть Ctrl+F і введіть слово "Ленін", "капітал", "партія", "КПРС", "комунізм", ви будете щиро здивовані, наскільки в "українському словнику" ім'я важдя згадується частіше, аніж слово "Україна".
СУМ – це радянський словник, написаний окупаційним режимом, посилатися на нього це одначе, що посилатися на праці Геббельса.
НОСУМ це ж просто онлайн калька з СУМу, одначе що різні домени для одного і того ж сайту.
Ну і до чого ви ту дурню написали, може ви ще Леніна, КПРС, комунізм перекладати будете? Одрук цілком відповідне слово на означення друкарської помилки, навіть якщо то й справді калька, бо вказує на помилковість надрукованого
Це скоріш за все відверта російська калька, яка суперечить внутрішній лексичній логіці та структурі української мови на взір слова "оступатися", яке в радянському СУМ має першочергове значення: sum.in.ua: ostupatysja таке (за дивним збігом обставин) як і в російського "оступиться":http://gramota.ru/slovari/dic/?word=оступиться&all=x А в дорепресійних словниках це заступитися за когось, оточити, обступити, відійти, відступити, зійти з дороги, але аж ніяк погано стати чи схибити в житті:r2u.org.ua: оступитися
Творєно з: о- (*ob-), тут, за "мимо, хибно, мильно" (рівни: о-ступитися, друс. о-писатися "зробити помилку на письмі"), що є розвиток значення від "обійти, пройти мимо", тобто "припустити, не попасти", + тиск "друк" (рівни: тиска́р "друкар", ти́сканка "прес", тиска́рство "друкарська справа", тиска́рня "друкарня" – див. ЕСУМ під: тискати).
Це скоріш за все відверта російська калька, яка суперечить внутрішній лексичній логіці та структурі української мови на взір слова "оступатися", яке в радянському СУМ має першочергове значення: sum.in.ua: ostupatysja таке (за дивним збігом обставин) як і в російського "оступиться":http://gramota.ru/slovari/dic/?word=оступиться&all=x А в дорепресійних словниках це заступитися за когось, оточити, обступити, відійти, відступити, зійти з дороги, але аж ніяк погано стати чи схибити в житті:r2u.org.ua: оступитися
А Ви не бачите звязок (через метафоризацію) між "відійти, відступити, зійти з дороги" та "погано стати чи схибити в житті"?
В друс. були дві форми: остѫпати¹ "обступати, оточити" та остѫпати² "відступати, ухилятися, відхилятися, відходити" (без "сѧ") – етимологічно різні: остѫпати¹ *ob-stump-a-ti, остѫпати² *ot-stump-a-ti. Первісно префікси та прийменники *ob(-) та *ot(-) були без голосного на кінці, тобто не +obu(-)/объ(-), +oby(-)/обь(-), не +otu(-)/отъ(-), вівши до втрати приголосних *b, *t перед приголосним на початку лѫченого з ними слова. Відновлення сих приголосних – оБступати, віДступати – є пізніше, всунути гомонимию.
Семантика хибности, помилки, промаху є, звісно, не одна в прийменника/префікса о(-) (*ob(-)) – інша його семантика "коло, круг (чого), оточення" як була в його, так і є. Але семантику хиби, промаху є засвідчено в формі описати сѧ ще з друс. доби – "помилитися на письмі", також поруч з значенням "бути описаним, зображеним" у тім самім слові.
Я писав про українську мову, навів факти й дав посилання, які можуть переглянути всі охочі й зробити власні висновки, а не cліпо довіряти гіпотетичним етимологічним припущенням. Не знаю як у розмовній мові Київської Руси на території України, але порівняння сучасних українських словників з російськими та дорепресійними українськими вказують на те, що тяму хиби для префіксу "О-" штучно винесли передніше, ніж тям кола/круга й оточення. "Опис" в українській мові це швидше характеристика, а не письмова хиба й тому описка, одрук, опечатка й подібні слова це відверті росіянізми. Я маю на увазі живу розмовну дорепресійну мову до штучного зближення з російською в 30-х роках XX століття, а не зболгарщину давньоруьку книжну мову.
P. S. Я сам користуюся радянськими словниками, але дуже обережно, щоб побачити щонайменше слова відвертого болгарського походження, які визнають самі росіяни чи відверті германізми запозичені через польську чи російську.
Я не гордовитий здроєвід, а тільки борюся за критичне мислення, бо неодноразово звертав увагу, що ЕСУМ на взір СУМ штучно додає словам російських значень чи виставляє російські значення передніше тих, які були не в одному, не в двох, а часто в 3-5 чи навіть більше дорепресійних словниках. І це не сліпе припущення, а вже теорія, яка неодноразово підтверджена фактами. Саме власне критичне мислення, а не сліпу довіру ЕСУМ я мав на увазі.
З ваших слів зрозумів, що плутання префіксів "об" та "од" (що перейшло у "від") це чудова унікальна риса української мови, яка вказує на її самобутність і різнить з-поміж инших мов!
Нащо вбивати цю прекрасну рису?
Вважаю, що якщо ми стали казати "відступати(сь)" замість "оступати(сь)" через плутання "о", "об", "од" та "від", це не причина, цуратися сучасних нинішніх слів!
Давнє "о" в тямі "помилки" заступило нинішнє "від", і це те, що ціглить, красить, різнить нашу мову, і я не бачу сенсу від цього відмовлятися, вертаючи себе на сотні років у середньовіччя, знищуючи модифікації нашої мови, які вона приймала у себе протягом століть еволюції та кращення (бо так у гонитві за давністю можна й ікавізм забрати, стати казати всюди і замість и, і протезу забрати, тай перетворимось ми на російську мову зі "углами", "хрістіанами" та "вечностями").
Я лише проти того, щоб префікс "О-" вживали в тямі хиби, бо українець до репресій у 30-х роках XX ст., який би почув слово "отиск" уперше подумав би про відтискання навколо чи виготовлення круглих плоских предметів способом тиснення/стискання/чавлення, а не про хибне/помилкове тиснення/відбивання/стискання/друк...
"... бо так у гонитві за давністю можна й ікавізм забрати, стати казати всюди і замість и..."
Нє блізілі бъістє ("Не могли би Ви пояснити")? "... і замість и..." – то в іакъіх словах?
І чому Въі гадаієтє вѧтскє [вечностямі] є древнѣішє ѡд [вїчнѡс(т)(ь)ми]? Чє ("Можна") і Въі’стє із тъіх, кто гадаіє вѧтскъи твар {конь} є древнѣі за русскъи твар {кѡнъ}? Гадаієтє твар {жона} є молоджь ѡд твару {жена}?
Іарославє Шчьпачє,
іносє, імѫ думаті про слушьнѡсть тълку "коло/крѫг → мімо → мъільно" в русскѡи мълвѣ іщє. Чє і єстє прав ("можливо, Ви й маєте рацію").
Єлисіє, я був на лекції по історичному розвитку української мови у рідному місті, то лектор (науковець) так і вів, що первісно у праслов'янські часи (а також початок Київської Руси) народ руський знав лише "конь", "жона", "желудь", "пісаті" (не "писати"), а сучасні форми з'явилися пізніше.
А ще з цікавості натрапив на відео записи Андрія Анатолійовича Залізняка, лінгвіста, то він якось читав як звучала давньоруська мова, то й говорв він "ходіті", "ді^єлаті", лишень з ще не зтверділим [и].
Єлисію, не впевнений чи я добре Вас зрозумів. Думаю, що чисто гіпотетично тяма "хибного письма" для слова "опис" могла виникнути і в незболгарщеного русина часів Київської Руси, а тяма "характеристика" з такою самою можебністю могла бути калькою з якоїсь иншої європейської мови. Однак, на цьому осідку саме завдяки ВАМ (дуже вдячний за це) я звернув увагу на префікс о- (*ob-) для тями кола/кругу/оточення і навіть активно використовую її для твору власних новослів. Після цього мені видалося нелогічним існування цього префіксу в словах "описка", бо є слово "опис", яке я інтуїтивно метафоризую з обходом, роздивлянням і фіксацією характеристик об'єкта засобами мови.Саме написання чогось поза полем книги чи "коло" (як вишневий садок Шевченка коло хати) "біля" "майже" правильно могло утворити тяму "помилки" для слів "описка" та "огріх" (щось коло гріха, порушення, переступу закону). Однак, я звернув увагу, що тяма "хиби" для "О-", яка дуже поширена в російській мові в СУМ і ЕСУМ підозріло штучно винесена передніше тями "кола", яка домінує в українських дорепресійних словниках. Для чого й навів слово "оступатися" в якості прикладу штучного зближення "братніх мов". Ваш новослів "отиск" можна логічно пояснити з точки зору етимології, він навіть є інтуїтивно зрозумілий для мене після політики зближення мов "братніх народів", але покладіть руку на серце й спитайте себе, що б подумав українець, навіть інтелеґент, а не лише простий селянин до сталінських репресій вперше почувши слово "отиск", про "друкарську помилку" чи про виготовлення відбитих/стиснутих коло-/дискуватих страв/запис дискуватих грамофонних платівок ?
Ярослав Шпак,
я вже написав Вам, що думатиму над правістю значення "коло→мимо→мильно" префікса/прийменника о(-) в рус.м. Може Ви й праві.
У мене таке питання до Вас: а про префікс про- в такім значенні що кажете?
Огріх (о-грѣх)
Я не думаю, що як раз у сім слові є той самий випадок о-грѣх "мимо ( ≈ коло, та не луча ≈) гріха", бо тут хибить логіка: грѣх уже само по собі значить чин кривий, мимо, неправий, хибний, мильний. Оскільки за найновішим дослідженням слово грѣх тягне до кореня *gr-/*gor-/*gōr- (→*gar-) з значеннями "гріти, горіти, ...", з розвитком *"що пече, жеже, палить" → питимо "гріх", то логіка префікса о- в о-грѣх є скоріше *"о-пік", і тоді тут семантику пропуску, хиби в префіксі о- в сім прикладі треба вилучити.
Єлисію, дякую, що взяли до уваги думку непрофесійного філолога :)
Про префікс "Про" в тямі хиби, я ще подумаю. Щодо "огріху", я не стверджував, а лише припускав можливість логічного пояснення "о-" в тямі хиби, керуючись лише внутрішнім мовним чуттям, цебто в цьому слові "о-" ще якоюсь "логікою хиби пахне". Я радий, що навіть "огріх" скоріш за все немає семантики хиби в префіксі "О-" й тоді давньоруське "описати сѧ" можливо одиночний приклад чи навіть староболгаризм, а не тенденція, як у російських слів "опечатка","оступится", "обознатся", яку нам примусово намагався нав'язати радянський режим !
Типо — друкарська помилка.
Бачу типо у третьому розділі.
скорочення від англ. typographical error − типографічна помилка
Перекладаємо слово типо
Не погано можливо навіть краще за мій варіянт, втім коли сказати "одрук" то одразу зрозуміло, а коли "хибодрук", то не кожен одразу зрозуміє про що йдеться, можливо так навіть краще
Вживаючи будь-які маловідомі слова, треба робити виноску і пояснювати. А якщо керуватися тим, що зрозуміліше, то тоді - опечатка.
Якщо вам зрозуміліше опечатка, значить ви не вживаєте слова друк
Хибодрук інтуїтивно зрозуміліше, ніж опечатка !
Ярославе, +
Спасибі, Цісарю !
Звучить, як калька з російської "опечатка". Крім того не підкреслює помилковість надрукованого.
Як це не підкреслює? Частка "О" якраз і вказує на помилковість, а частка "друк" вказує що саме є помилковим
Чого це початкове "о-" вказує на помилковість, це за яким законом?!
По Вашому, "отямитись" означає "помилитися тямою"?
Може, "окреслити" означає "помилку накреслити"?
Очевидний росіянізм.
Калька російського слова "опечатка"
Шановні то навіть у тлумачному словнику є
http://sum.in.ua/f/odruk
Це скоріш за все відверта російська калька, яка суперечить внутрішній лексичній логіці та структурі української мови на взір слова "оступатися", яке в радянському СУМ має першочергове значення: sum.in.ua: ostupatysja таке (за дивним збігом обставин) як і в російського "оступиться":http://gramota.ru/slovari/dic/?word=оступиться&all=x
А в дорепресійних словниках це заступитися за когось, оточити, обступити, відійти, відступити, зійти з дороги, але аж ніяк погано стати чи схибити в житті:r2u.org.ua: оступитися
Михас Туро, а тепер завантажте собі Словник Української Мови на комп'ютер, натисніть Ctrl+F і введіть слово "Ленін", "капітал", "партія", "КПРС", "комунізм", ви будете щиро здивовані, наскільки в "українському словнику" ім'я важдя згадується частіше, аніж слово "Україна".
СУМ – це радянський словник, написаний окупаційним режимом, посилатися на нього це одначе, що посилатися на праці Геббельса.
НОСУМ це ж просто онлайн калька з СУМу, одначе що різні домени для одного і того ж сайту.
Ну і до чого ви ту дурню написали, може ви ще Леніна, КПРС, комунізм перекладати будете? Одрук цілком відповідне слово на означення друкарської помилки, навіть якщо то й справді калька, бо вказує на помилковість надрукованого
Какая Разніца, да?
В українській мові це слово має зовсім инше значення, вживати "огріх" у тямі "помилка" стали в часи СРСР за часів політики "Зближення Братськіх Мов"!
Не погано але як на мій погляд має більше стосуватися написаного вручну, якщо ж текст машинний то одрук краще адже пишуть руцями, а машиною друкують
Це скоріш за все відверта російська калька, яка суперечить внутрішній лексичній логіці та структурі української мови на взір слова "оступатися", яке в радянському СУМ має першочергове значення: sum.in.ua: ostupatysja таке (за дивним збігом обставин) як і в російського "оступиться":http://gramota.ru/slovari/dic/?word=оступиться&all=x
А в дорепресійних словниках це заступитися за когось, оточити, обступити, відійти, відступити, зійти з дороги, але аж ніяк погано стати чи схибити в житті:r2u.org.ua: оступитися
Етимологічний словник української мови: гальва1 — опечатка, описка, одрук; промах.
Який саме словник?
Підтримую. "Гальва" це помилка, але звідки Ви узяли, що саме "опечатка"?
Від "хиба" та "тищ" ("друк" друк)
Підтримую !
Дякую, Ярославе!
Ще пропоную знайти слово для випадків, коли помилка є не друкарською, а письмовою (десь не ту букву написав):
описка
Мимодрук як на мене то це те, що надруковано мимо тобто не у тому місці в якому має бути, якщо-ж просто помилка то таки одрук
Творєно з: о- (*ob-), тут, за "мимо, хибно, мильно" (рівни: о-ступитися, друс. о-писатися "зробити помилку на письмі"), що є розвиток значення від "обійти, пройти мимо", тобто "припустити, не попасти", + тиск "друк" (рівни: тиска́р "друкар", ти́сканка "прес", тиска́рство "друкарська справа", тиска́рня "друкарня" – див. ЕСУМ під: тискати).
Це скоріш за все відверта російська калька, яка суперечить внутрішній лексичній логіці та структурі української мови на взір слова "оступатися", яке в радянському СУМ має першочергове значення: sum.in.ua: ostupatysja таке (за дивним збігом обставин) як і в російського "оступиться":http://gramota.ru/slovari/dic/?word=оступиться&all=x
А в дорепресійних словниках це заступитися за когось, оточити, обступити, відійти, відступити, зійти з дороги, але аж ніяк погано стати чи схибити в житті:r2u.org.ua: оступитися
А Ви не бачите звязок (через метафоризацію) між "відійти, відступити, зійти з дороги" та "погано стати чи схибити в житті"?
В друс. були дві форми: остѫпати¹ "обступати, оточити" та остѫпати² "відступати, ухилятися, відхилятися, відходити" (без "сѧ") – етимологічно різні: остѫпати¹ *ob-stump-a-ti, остѫпати² *ot-stump-a-ti. Первісно префікси та прийменники *ob(-) та *ot(-) були без голосного на кінці, тобто не +obu(-)/объ(-), +oby(-)/обь(-), не +otu(-)/отъ(-), вівши до втрати приголосних *b, *t перед приголосним на початку лѫченого з ними слова. Відновлення сих приголосних – оБступати, віДступати – є пізніше, всунути гомонимию.
Семантика хибности, помилки, промаху є, звісно, не одна в прийменника/префікса о(-) (*ob(-)) – інша його семантика "коло, круг (чого), оточення" як була в його, так і є. Але семантику хиби, промаху є засвідчено в формі описати сѧ ще з друс. доби – "помилитися на письмі", також поруч з значенням "бути описаним, зображеним" у тім самім слові.
Я писав про українську мову, навів факти й дав посилання, які можуть переглянути всі охочі й зробити власні висновки, а не cліпо довіряти гіпотетичним етимологічним припущенням. Не знаю як у розмовній мові Київської Руси на території України, але порівняння сучасних українських словників з російськими та дорепресійними українськими вказують на те, що тяму хиби для префіксу "О-" штучно винесли передніше, ніж тям кола/круга й оточення. "Опис" в українській мові це швидше характеристика, а не письмова хиба й тому описка, одрук, опечатка й подібні слова це відверті росіянізми. Я маю на увазі живу розмовну дорепресійну мову до штучного зближення з російською в 30-х роках XX століття, а не зболгарщину давньоруьку книжну мову.
P. S. Я сам користуюся радянськими словниками, але дуже обережно, щоб побачити щонайменше слова відвертого болгарського походження, які визнають самі росіяни чи відверті германізми запозичені через польську чи російську.
"... cліпо довіряти гіпотетичним етимологічним припущенням..."
Прікро мі бачіті Вас тако гърдоваті ізроієвѣдьіѫ. :(
Я не гордовитий здроєвід, а тільки борюся за критичне мислення, бо неодноразово звертав увагу, що ЕСУМ на взір СУМ штучно додає словам російських значень чи виставляє російські значення передніше тих, які були не в одному, не в двох, а часто в 3-5 чи навіть більше дорепресійних словниках. І це не сліпе припущення, а вже теорія, яка неодноразово підтверджена фактами. Саме власне критичне мислення, а не сліпу довіру ЕСУМ я мав на увазі.
гърдоваті {гордувати} (чим?) = "зневажати, зневажливо ставити я до" ;)
А, Ви мали на увазі в контексті зневаги етимології. Я лише проти сліпої довіри політично заангажованому ЕСУМ ;)
З ваших слів зрозумів, що плутання префіксів "об" та "од" (що перейшло у "від") це чудова унікальна риса української мови, яка вказує на її самобутність і різнить з-поміж инших мов!
Нащо вбивати цю прекрасну рису?
Вважаю, що якщо ми стали казати "відступати(сь)" замість "оступати(сь)" через плутання "о", "об", "од" та "від", це не причина, цуратися сучасних нинішніх слів!
Давнє "о" в тямі "помилки" заступило нинішнє "від", і це те, що ціглить, красить, різнить нашу мову, і я не бачу сенсу від цього відмовлятися, вертаючи себе на сотні років у середньовіччя, знищуючи модифікації нашої мови, які вона приймала у себе протягом століть еволюції та кращення (бо так у гонитві за давністю можна й ікавізм забрати, стати казати всюди і замість и, і протезу забрати, тай перетворимось ми на російську мову зі "углами", "хрістіанами" та "вечностями").
Я лише проти того, щоб префікс "О-" вживали в тямі хиби, бо українець до репресій у 30-х роках XX ст., який би почув слово "отиск" уперше подумав би про відтискання навколо чи виготовлення круглих плоских предметів способом тиснення/стискання/чавлення, а не про хибне/помилкове тиснення/відбивання/стискання/друк...
Я повністю на Вашій стороні!
Дякую, Цісарю !
"... бо так у гонитві за давністю можна й ікавізм забрати, стати казати всюди і замість и..."
Нє блізілі бъістє ("Не могли би Ви пояснити")? "... і замість и..." – то в іакъіх словах?
І чому Въі гадаієтє вѧтскє [вечностямі] є древнѣішє ѡд [вїчнѡс(т)(ь)ми]? Чє ("Можна") і Въі’стє із тъіх, кто гадаіє вѧтскъи твар {конь} є древнѣі за русскъи твар {кѡнъ}? Гадаієтє твар {жона} є молоджь ѡд твару {жена}?
Іарославє Шчьпачє,
іносє, імѫ думаті про слушьнѡсть тълку "коло/крѫг → мімо → мъільно" в русскѡи мълвѣ іщє. Чє і єстє прав ("можливо, Ви й маєте рацію").
Єлисіє, я був на лекції по історичному розвитку української мови у рідному місті, то лектор (науковець) так і вів, що первісно у праслов'янські часи (а також початок Київської Руси) народ руський знав лише "конь", "жона", "желудь", "пісаті" (не "писати"), а сучасні форми з'явилися пізніше.
А ще з цікавості натрапив на відео записи Андрія Анатолійовича Залізняка, лінгвіста, то він якось читав як звучала давньоруська мова, то й говорв він "ходіті", "ді^єлаті", лишень з ще не зтверділим [и].
Єлисію, не впевнений чи я добре Вас зрозумів. Думаю, що чисто гіпотетично тяма "хибного письма" для слова "опис" могла виникнути і в незболгарщеного русина часів Київської Руси, а тяма "характеристика" з такою самою можебністю могла бути калькою з якоїсь иншої європейської мови. Однак, на цьому осідку саме завдяки ВАМ (дуже вдячний за це) я звернув увагу на префікс о- (*ob-) для тями кола/кругу/оточення і навіть активно використовую її для твору власних новослів. Після цього мені видалося нелогічним існування цього префіксу в словах "описка", бо є слово "опис", яке я інтуїтивно метафоризую з обходом, роздивлянням і фіксацією характеристик об'єкта засобами мови.Саме написання чогось поза полем книги чи "коло" (як вишневий садок Шевченка коло хати) "біля" "майже" правильно могло утворити тяму "помилки" для слів "описка" та "огріх" (щось коло гріха, порушення, переступу закону). Однак, я звернув увагу, що тяма "хиби" для "О-", яка дуже поширена в російській мові в СУМ і ЕСУМ підозріло штучно винесена передніше тями "кола", яка домінує в українських дорепресійних словниках. Для чого й навів слово "оступатися" в якості прикладу штучного зближення "братніх мов". Ваш новослів "отиск" можна логічно пояснити з точки зору етимології, він навіть є інтуїтивно зрозумілий для мене після політики зближення мов "братніх народів", але покладіть руку на серце й спитайте себе, що б подумав українець, навіть інтелеґент, а не лише простий селянин до сталінських репресій вперше почувши слово "отиск", про "друкарську помилку" чи про виготовлення відбитих/стиснутих коло-/дискуватих страв/запис дискуватих грамофонних платівок ?
Ярослав Шпак,
я вже написав Вам, що думатиму над правістю значення "коло→мимо→мильно" префікса/прийменника о(-) в рус.м. Може Ви й праві.
У мене таке питання до Вас: а про префікс про- в такім значенні що кажете?
Огріх (о-грѣх)
Я не думаю, що як раз у сім слові є той самий випадок о-грѣх "мимо ( ≈ коло, та не луча ≈) гріха", бо тут хибить логіка: грѣх уже само по собі значить чин кривий, мимо, неправий, хибний, мильний. Оскільки за найновішим дослідженням слово грѣх тягне до кореня *gr-/*gor-/*gōr- (→*gar-) з значеннями "гріти, горіти, ...", з розвитком *"що пече, жеже, палить" → питимо "гріх", то логіка префікса о- в о-грѣх є скоріше *"о-пік", і тоді тут семантику пропуску, хиби в префіксі о- в сім прикладі треба вилучити.
Єлисію, дякую, що взяли до уваги думку непрофесійного філолога :)
Про префікс "Про" в тямі хиби, я ще подумаю. Щодо "огріху", я не стверджував, а лише припускав можливість логічного пояснення "о-" в тямі хиби, керуючись лише внутрішнім мовним чуттям, цебто в цьому слові "о-" ще якоюсь "логікою хиби пахне". Я радий, що навіть "огріх" скоріш за все немає семантики хиби в префіксі "О-" й тоді давньоруське "описати сѧ" можливо одиночний приклад чи навіть староболгаризм, а не тенденція, як у російських слів "опечатка","оступится", "обознатся", яку нам примусово намагався нав'язати радянський режим !
r2u.org.ua: прогріх
Поясніть. :-)
Мабуть, це людина, яка їх робить :)
Задня частина рук ;)
Вкраду у вас слово.