Ідентичність — тотожність явища, предмета або особистості самій собі, її якісна самототожність за вектором часу.
Приклад вживання
Націона́льна іденти́чність — почуття в нації як єдиного цілого, в особі відмітних традицій, культури, мови і політики. Національна ідентичність людини є її ідентичність і почуття приналежності до однієї держави або однієї нації, незалежно від свого юридичного статусу громадянства.
походить з idem «ТОЙ ЖЕ САМИЙ», далі з id + dem. Англ. identity - з 1560-х, запозич. через ср.-франц. identité;
Ґуґл: "тожсамість" результатів приблизно 7 350
З давньоруського <тьзьство> »однаковість, схожість« (Матеріали до словника давньоруської мови, І. Срізнівський). Творено від кореня *<тьз->, що й в українському <тезко, тезка>, й інших похідних, чисельних в давньоруській мові.
На підставі засвідченого там же в Срізнівського слова <тьзъ> (прикметник) може бути й в українській мові, відповідно, прикметник зі значенням »ідентичний«: <тзий/дзий (фонетично)> (чол.), <тза/дза (фонет.)> (жін.), <тзе/дзо (фонет.)> (сер.), <тзі/дзі (фонет.)> (множ.), прислівник »ідентично«: <тзо/дзо (фонет.)>, а також дієслово »ідентифікувати, ідентифікую, ідентифікує ...«: <тзити, тжу, тзить .../дзити, джу, дзить ... (фонет.)>.
Ідентичність — тотожність явища, предмета або особистості самій собі, її якісна самототожність за вектором часу.
Націона́льна іденти́чність — почуття в нації як єдиного цілого, в особі відмітних традицій, культури, мови і політики. Національна ідентичність людини є її ідентичність і почуття приналежності до однієї держави або однієї нації, незалежно від свого юридичного статусу громадянства.
від лат. identicus — тотожність
нім, Identität, фр. identité, іспан. identidad, рос. идентичность, хорв. identitet, фінск. identiteetti тощо
Перекладаємо слово ідентичність
П. О. Селігей. Що нам робити із запозиченнями? // Журнал «Українська мова». — 2007. — № 3. — С. 12
https://archive.org/stream/zapozychen#page/n9/mode/1up
походить з idem «ТОЙ ЖЕ САМИЙ», далі з id + dem. Англ. identity - з 1560-х, запозич. через ср.-франц. identité;
Ґуґл: "тожсамість" результатів приблизно 7 350
З давньоруського <тьзьство> »однаковість, схожість« (Матеріали до словника давньоруської мови, І. Срізнівський). Творено від кореня *<тьз->, що й в українському <тезко, тезка>, й інших похідних, чисельних в давньоруській мові.
На підставі засвідченого там же в Срізнівського слова <тьзъ> (прикметник) може бути й в українській мові, відповідно, прикметник зі значенням »ідентичний«: <тзий/дзий (фонетично)> (чол.), <тза/дза (фонет.)> (жін.), <тзе/дзо (фонет.)> (сер.), <тзі/дзі (фонет.)> (множ.), прислівник »ідентично«: <тзо/дзо (фонет.)>, а також дієслово »ідентифікувати, ідентифікую, ідентифікує ...«: <тзити, тжу, тзить .../дзити, джу, дзить ... (фонет.)>.