ША́НА́ «почуття поваги; пошана»
запозичене через польське посередництво із середньоверхньонімецької мови;
свн. schônen «берегти» (нвн. schonen «щадити, берегти, шанувати») пов’язується з свн. schœne (нвн. schön «прекрасний, гарний, приємний»), спорідненим із снн. schöne, двн. днн. skōni, снідерл. scōne, гол. schoon, дфриз. skēne, дангл. sсīene «тс.», англ. sheen «блискучий», гот. *skaun(ei)s «приємний, вродливий», які зводяться до іє. *(s)keu-/ (s)kēu- «відчувати, примічати, звертати увагу», що його продовжує також псл. čuti, укр. чу́ти;
r2u.org.ua: велебний
Не́чта, не́шта — сором, ганьба.
goroh.pp.ua: нечта
Тоді логічно, що чта чи шта — протилежне до сорому та ганьби.
Російське чтить, учтивый, почёт, почётный теж від цього?
Авже, того самого корене.
Чому корене? Чому не кореня? Чи правильно Вас зрозумів, що Ви пропонуєте усі слова середнього роду у родовому одмінку кінчати звуком е?