Знищувати український словниковий запас?
"Знищувати український словниковий запас?"
Саме так в описі Словотвору й написано! А ще це пряма вказівка з Кремля!
Та не кажуть так на більшій території України. Я не кажу про змосковщені великі міста. Я про невеличкі городки, селища, села.
Будуть казати
Якщо ви навіть притягнете сюди всю свою ботоферму, все одно люди не будуть розмовляти вашим польським суржиком
Спробую відповісти на ваше обурення. Шкарпетки уже є загальновживаним словом. А ви й далі перебувайте у власній бульбашці.
Добродію, ви де живете? Агов? На більшій частині України вживають москвинське слово — носки, тільки на Галичині — польське — шкарпетки.
Тому треба рідне слово, щоб не бути малоросами, що послуговуються чужим, аби тільки не своїм.
Пане, ви особисто у кожної української родини питалися, чи кажуть вони намість шкарпеток «носкі»?
Кловне, Ви нащо на сайт зайшли, мета якого прямо протирічить Вашим учинкам? Аби пошкодити?
Підпираю, "шкарпетки" кажуть тільки на Галичині, у нас кажуть "носки".
___
"А ви й далі перебувайте у власній бульбашці."
Ху. Ну й граматика.
гуцули так кажуть
Отут пишуть, що це слово споріднене зо словом "капці" та що вони обидва угорського роду: http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine29-9.pdf . Чи мудро витискать чуже відоме слово чужим невідомим?
Твар капчур є ріден тварім капоть, капець. Угорське же джерело сих слів є невірно; див. ЭССЯ, IX, 150–151: *kapъtь.
Ви хочете сказати, що "капці" суть слово наше?
Не хочу, а кажу. Себо ЭССЯ каже.
Дякую.
А «очевидно, запозичення з польської мови» як подає ЕСУМ про капці, це брехня, так?
Може не "брехня", та точно неправда.
від стопа
Коротше, ніж стопавиці, ступниці
одн. стопéць, мн. стопцí
Н. стопець
Р. стопця
Д. стопцю
З. стопець
О. стопцем
М. на/в стопцí
К. стопцю
Похідні:
стопцéвий/-а/-e
1) Утворено на взір чого?
2) "Коротше" не довід. "Ручець" (на взір вашого "стопець") теж було б коротше, одначе такого слова нема.
Рукавиця — давнє слово, від рука + вити.
Рукавиця — те, що обвиває руку. Так само, як ногавиці — штани вузького крою.
Якби в давнину винайшли шкарпетки/носки/стопці, то, мо', теж було б стопавиці — те, що обвиває стопу.
Сьогодні мова тяжіє до коротших слів, тому стопець — без вити.
Слово "рукавиця" утворилось не од "рука" + "вити". Там є два суфікси: "-ав-" (як у слові "рукав") та "-иць-".
Ви не одповіли, на взір чого ви утворили "стопець".
P. S. "Винайшли" – польсько-галицьке слово, калька німецького "ausfinden". Синонім: "вигадали". "Більш коротких" – московська граматика.
Так, згоден щодо москв. граматики. Краще "коротших". Дякую, виправив
Навіть якщо рукавиця — від рука + ав + иц (я), то навіщо сьогодні ліпити зайві чепені?
А приклади з -ець. Їх повно: стілець, чепець, багрець, вапнець...
<Рукавиця — давнє слово, від рука + вити.>
Gèrêlo?
В якихось етимологічних словниках бачив, але сказали, що все-таки, як говорить пан Олекса 🤷♂️
《Навіть якщо рукавиця — від рука + ав + иц (я), то навіщо сьогодні ліпити зайві чепені?》
Спитайте в того, що вигадав це слово. Чи, може, переробите його на "ручець"?
《А приклади з -ець. Їх повно: стілець, чепець, багрець, вапнець...》
Це слова із суфіксом "-ець", а я просив вас назвать слова, щоб той суфікс мав значіння вбору, як у вашому "стопець".
Навіщо мені щось переробляти, якщо люди його й досі вживають.
Щодо значень убору, то люди вживають або старі назви або перейнятки.
Я вам навів загальне ставлення до цього суфікса, тобто нічого такого я не бачу, щоб не можна було б творити з ним слова
Чепець, сап'янець/чорнобривець, вінець, керпець
Поськаю, може, ще що знайду
Слово "носок" уже й без того багатозначне: http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/33254-nosok.html#show_point. То навіщо ж переобтяжувать його ще й цим, московським значінням? Я не проти перейнять і влучне московське слово, тільки тут улучності годі й шукать.
Згоден. Приберу вподобайку від «носків» і поставлю на «стопавиці». Закликаю всіх зробити те ж
Прошу казати джерело на <стопавиці> за "носки".
А я таки дам +. Нема твердости що вятського джерела товку того слова. Фонематику (фонологію) руську твар <носкú> не рушить, писане бо <о> не є під наголосом, тому за їм може бути */ѡ/, ги в <пáрость>, що, на ділі, є */пáрѡсть/. Паче, в Желехівського є дано й <ніскú>.
Як обгрунтуєте розвиток тями? Стався в росіян, а потім під час активного зросійщення в УРСР, коли ВСЕ радіо, ВСЕ телебачення, ВСІ книжки були російською мовою, розумні українці цілком незалежно по своїй мудрості придумали своє власне рідне слово, яке по абсолютному співпадінню чисто випадково виявилося ідентичним до російського слова "носки"?!!
Те саме питання і до тебе, бо ти тут займаєшся німецько-італійським словотвором
Дорогенький, я не знаю ні німецької, ні італійської мов, я не німець і не італієць, мені їхні мови не болять, але болить рідна українська
так шкарпетки - польсько-італійське слово, нашо його тут обстоювати, якшо можна віднайти питомо українське?
Очевидна російщина!
Якщо стоїте за питомість цього неподобства в українській мові, то дайте приклади в українській мові досталінських часів, коли шкарпетки називали носками! Десь у Шевченка, Куліша, Литвинова, Квітки-Косач, чи знайдете?
Не явна. Досталинські чи сталинські часи, то ледве що мінить – простий люд давнїше мота ноги клапотьми, місто носків.
Слово се таки є знано в джерелах досталинської доби, в часописи Київська старина (1882-1907).
Ну як є АЖ одна згадка у якісь газеті, то точно неросійське. Не було ніколи такого, щоб українці російські слова де-не-де через засилля російської мови вживали.
Бо я ось гортаю корпуси, і всі згадки носків це згадки крайчика ноги. Сказати українцю 1920-их літ, що в нього подерті носки, то він не до "шкарпеток" потягнеться, а капець зніме, гляне, чи ніс капця не порваний.
Тільки за Сталіна носки почали носити, одягаючи в них стопу.
Нащо Ви взагалі стоїте за те, щоб дві різні тямі були на одне слово?
Я Вас прошу, Єлісеє, скажіть прямо. Ви щиро вірите, що слово українське, придумане українцями незалежно од росіян, і навіть якби не Росія (якби крізь землю провалилася ще в XIV столітті), то слово "носки" чи навіть "ніски" і без того було б у мові українців?
Чи ви таки признаєте свідомо, що слово прийшло од росіян, просто вам "норм", бо слово лаконічне й логічне?
Раніше теж обстоював це слово. Але ж воно справді черпане, то навіщо за нього чіплятись, так само як за шкарпетки
<Але ж воно справді черпане>
Moge i e cerpane. Ta mogli buiste cimy pwdperti te tuerdyeinïe? Tuerdyeinïa iz SIRM ne stane. Slovo te znaiõty i inxyui slovẽnscui móuvui; nenagòlosyenuy <o> u <носки́> — ouge sïi dué réci slabẽti tuerdyeinïe SIRM pro cerpanwsty toho slova iz vẽtscui.
І які ж сусідні до України слов'яни називають носками парний тканинний предмет одягу, призначений для ніг? Чехи, словаки, може поляки?
До чого тут ненаголошений <о> тощо?
Семантика слова, значення – москвинське.
«Обожнювач лясько-католицької культури (латиниці), представнии якої вряджували геноцид українців, та разом з москалями вбивали нас та катували – захищає москвинське слово, нічого дивного.»
Idete ino pousto galacati abo mogete cyto i ic réci pisati?
Pervçui, znacyeinïe "a sock, socks* e i u samœy veatscœy móuvé, vidco, dosta pozdo: u SISM (XXV, 217—219) e touriano célõ nizcõ nairòzmayitéixix znacyeiny i znacyeinïe "socks" e lixy odino yz yix.
Za drougoe, znacyeinïe "(a) sock(s)" ci blizca — "a front part of the shoe", "a stocking, a shoe, a boot" ipr., e zasvédcyeno i u inxix slovianscuix móuvax, npr.: ceix. ‹noska› "an up curved front part of a shoe*, st.-lead. ‹noska› (XVI stolétïe) "a stocking; a shoe".
Za trètïe, u rousscé Polésïa e zasvédcyeno i zuõcovo bezpèrêcyno pitomui tuarui, he (cuiriliçeiõ): ‹нист, ност, ну͡осц›, œdguibaiõtyi pœlnœcynuy proteag o-pèregòlosou /ʉ͡ɶ ~ ʉ͡ɞ ~ ʉ͡ʏ/, pratuara *‹nœisç› yz cœsnuix ("oblique") padœu slova *‹noseç› (*nosyku).
Ròzvitoc znacyeinïa "a little nose" → "a sock" ide cèrez znacyeinïa "a tip of foot, toe" → *an endmost part of the leg, i.e. a foot" → "a part of clothing of respective part".
Онучі (від прасл. *onutja) — переважно прямокутний шмат тканини, що обмотується спеціальним способом навколо ноги, призначений для носіння постолів, валянок чи чобіт, так ходили в часи Київської Руси.
[во] замість [о] відповідає природі української мови (*okъno - вікно, *osmь - вісім, *onъ - він)
Хотів лиш уникнути схожости до слова "онук".
<Хотів лиш уникнути схожости до слова "онук".>
I <onouc> u rousscé moge bouti móuvleno i [oˈnuk~uˈnuk, oˈnu̯͡o̝k~uˈnu̯͡o̝k], i [ɦoˈnuk, ɦoˈnu̯͡o̝k], i [woˈnuk, woˈnu̯͡o̝k], i [u̯ˈnuk~o̯ˈnuk, u̯ˈnu̯͡o̝k~o̯ˈnu̯͡o̝k] (<онук>, <гонук>, <вонук>, <внук>).
Житомирські шкарпетки є найвідомішими шкарпетками в Україні. Їх виготовляють на Житомирській панчішній фабриці (ПрАТ «ЕКОТЕКСТИЛЬ»). Компанія понад вісімдесят років виготовляє продукцію під власним брендом «Легка Хода», відомим в Україні та за її межами.
Мені сьогодні треба купити житомирпродукти.
У говорах:
На́п'яток – вид шкарпеток, що вдягаються на п'яти й пальці.
одяг поніжніше для ніжок= )
тікаво те, що шкарпетки/поніжви - це ж одяг ;
якщо білизна/нижній одяг - то виходить що так... )
вдягнувши їх - ти всеодно босий.,
але при цьому й вдягнутий у шось.
Саме так чехи називають "шкарпетки", ніби це тканина по(на) ноги. Думаю, що слід використовувати в українській мові варіянт, який вже є знайомим для слов'янських мов.
goroh.pp.ua: п'ята
Утворено од слова "стопа" на взір слова "рукавиця".
гоже
Джерело?
Яке може бути джерело? Це ж ясно, спроба створити нове слово, до речі заслуговує на увагу
Ясно з чого?? В словниках старіших є тьма руських слів, які, не бачивши їх у тих словниках, не віси чи його хто не вигадав. Коли є джерело на слово, є на його слати, а нема, то писати "творено мною / мій твір", яснивши, чому. Не просто "творено" (ким?) – будь яке слово є раз творено.
Гарно.
Зачекай, яка стопа? ступня ж, хіба ні?
U rousscwy e i "stopa" i "stõpnya".
Стопа йде ще від прасловянського stopa, а ступню звідки взяли? У давньоруській наче була лиш стопа, ніяких ступнєй.
http://oldrusdict.ru/dict.html
Про давньоруську вже краще мовчіть. Там "мови" не було, а був "язык". Що з того?
Рос. - Укр. медичний словник /ред. М.Галин/ К., 1920:
Стопа - ступня, ступняк.
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору
Ступня́ = ступня́, плюсня́. — Черевик не налазить, уся плюсня опухла. Кн.
Слѣдъ = слїд, тропа́ (С. Ш.), неясний — прослїдок, зьвіря — чорнотро́п, ноги — ступня́, од вірьовки — по́шморг. — Прослїдок по дорозї видно. н. к. — И слѣдъ его́ просты́лъ = і слїду́ його́ нема́. — И слѣда́ ко мнѣ́ не клади́, чтобъ и слѣда́ твоего́ у меня́ не́ было = і на о́чі мінї не наверта́й ся, щоб і нога́ твоя́ у ме́не не була́, щоб і ду́ху твого́ у ме́не не було́. — Не попа́лъ на слѣ́дъ = не вхопи́в тропи́. С. Ш. – Не слѣдъ такъ дѣ́лать = не слїд, не годи́ть ся, не го́же так роби́ти. (Д. під сл. Слѣ́дуетъ 2.) — По горя́чимъ слѣда́мъ = на гаря́чому вчи́нку. — Слѣды́ прото́птанные = про́топки. Хар.
Стопа́ = 1. ступня́ (ноги)
Шагъ = сту́пінь, ступе́нь, ступа́, ступня́, по́ступ, крок (С. З. Ос.). — Грізно крикнув і приступив на ступінь ближче. Лев. — Два ступнї зробив, та й упав. н. о. — Я голову тобі розібъю, як ступінь ти хоч один до мене зробиш. К. К. — Почав широкими ступнями ходити з кутка в куток. Пр. — Куди хочеш завести, повідай? Нї ступня вже не зроблю я далї.
Краще стопці, бо коротше
Легко творити похідні:
Стопцевий
+++