це не запозичення а радше індо-європейське слово, яке в одних мовах вимерло, а в інших - залишилося
очищення мови від англійських, германських, латинських, французьких та інших запозичень. І слово гвіздок не є московським, а нашим питомим. Те, що до угрофінів із московії воно попало то не наша проблема

Ну якщо так, то в українській воно вимерло, і слава Богу!

ні, не слава Богу. В українській вимер і "реченець" і на зміну йому прийшов чужинський "дедлайн". Не можна втрачати українські слова на догоду німецьким і англійським

Михас Туро,

перше є вміти читати, розуміючи. И читати з джерел релевантних, а не з писанини якої "горохової".

"гвіздок" нікуди не вимерало, в розмовних говірках воно завсгіди було і є найпоширенішим

Михас Туро, ну ви і клоун, не знаєте що українська мова і є індоєвропейська і на питоме слово говорите що це запозичення...

Геть усяка мова складається з автохтонних слів, запозичених слів, давньозапозичених слів. Чистої мови не існує.

От власне і валіть з сайту геть, якщо не подобаються українські слова. Польською цвях до речі gwóźdź, тож подумайте кому вона рідна

але ж цвях - запозичення з німецької

Валентин Горяїнов,

гвозд би могло в сербській бути, та не в руській.

"Гвоздити" ніби так само мало б бути "гвіздити", але чогось в словниках нема такого слова

<"Гвоздити" ніби так само мало б бути "гвіздити", але чогось в словниках нема такого слова>

Ni, /y/ u <gfwzdoc>, mésto <guozdoc>, e iz sclèzen padwf (oblique cases): <gfwzdca>, <gfwzdcou>, <gfwzdcé>, <gfwzdcom>, <gfwzdci>, <gfwzdcwf/gfwzdoc>, <gfwzdcwm>, <gfwzdcui>. U déyeslové ge dlya toho pèredoumóuvui ne'ma.

Дуже цікаво. Для мене, в першу чергу, не з мовних зображень. Така стисла артикуляція свідків є проявом переймання розказуваним? Чи можна казати "нàрід"?

"з мовних зображень"?

I ya puitaiõ, cyto e "‹з мовних зображень›"?

Даруйте Олександре, не побачив раніше коментара. Не знаю, можна лише гадати. Певно, самі творці стрічки попросили людей говорити по-стисліше, шоби отримати більше свідчень та не розтягнути час стрічки. Не певен за "на́рід". Може бути впливом наголосу в польському "naród", хоча не питайте мене, часто помиляюся. А за саму мову цікаво. Чесно, сумно стає коли її слухаю. Яка ж вона красива, хіба ні? Вона в тих мовців така ніжна, природня, багата, виразна. Таки не дарма нашу мову звуть солов'їною, ллється як пісня. Кажу без усяких сентиментів. Куди вона ділася? Мені пощастило ше почути її малим у деяких людей, а нині... Я не хочу бути тюхтієм і скиглити постійно за це, але чесно не можу. Не можу бо ота недомова на мене вливає, і я не знаю чесно шо з тим мені робити. Вимова постійно в мене гіршає, хоча я стараюся за тим слідкувати. Нема на кого рівнятися! Мовне чуття губиться. Оце мене дратує найбільше, вирости на гарній мові, а потім мучатися через те, шо іншим байдуже за мову!? Я хочу просто чути таку мову, яку чув, принаймні там, де є, в своєму малому куточку. Хіба ж я не маю на те право, як мовець, шоби чути добру, ні, справжню мову? То є моя мова, я іншої не маю. Я як дурень думаю й мучаюсь за те, замість того, шоби шось корисне робити.

<по-стисліше>?

Неправильно? По-стислішому?

Я мав на думці сковану артикуляцію, а не стислість тексту.

<По-стислішому>
? 😳
Isce gœurxe.
Na cy e tam ‹po›??

<коментара>
?

<Може бути впливом наголосу в польському "naród">

Ni, tô e pitœum nagòlôs. Xotya ya'smi radxe za slova: ‹rœud› ci ‹leud›.

<можна лише гадати.>
E ino gadati. / Mojõ ino gadati.

<... по-стисліше, шоби отримати ...>

‹... стислїше втримати ...› — bez ‹щоби›

<...шо з тим мені робити.>
Cyto e mi zu tuim ciniti/déti/déyati.

<Хіба ж я не маю на те право, як мовець, шоби чути добру, ні, справжню мову?>

‹Xuiba ne'ma ou mene, he móuvça, prava, ceuti dobrõ› — bez ‹щоби›. Abo, ‹Xuiba ne imõ pravo ceuti›, Abo: ‹Ne ouge ne'ma ou mene prava ceuti ...›, abo: ‹Ne ouge ne imõ ya pravo ceuti ...›

<... замість того, шоби шось корисне робити.>

‹... mésto cyto coristno ciniti›, ci: ‹za mésty ciniti cyto coristno.›

"Na cy e tam ‹po›??"
Не знаю, задля різноманіття? 🤷 Ви cкажіть чи морфологічно та граматично такі слова годяться, а не стилістично.

Шо вас дивує в "коментара"?

Дякую за поради. Але скажіть, чи то є лише ваші суб'єктивні мовні погляди, шоби речення звучали більше по-вкраїнськи, чи такі поради мають твердіше підперстя? Бо я до таких порад ставлюся серйозно. Зокрема, ви виправили слово "робити" на "чинити/діти/діяти", хоча "робити" також може виступати в такому же значенні як ті слова. "Лише" на "йно", й загалом я не розумію в чому неправильність цілого речення "можна лише гадати". Можете порівняти з англ. "one can only guess" поруч з "I can only guess" (так, я знаю шо граматично "можна лише гадати" та "one can only guess" не зовсім тотожні). "Мені" на "ми[/мі]"? Відкіля "мені" потребує виправлення? За поправлення "я не маю" на "в мене нема" ціле вкраїнське мовознавство би кинулося на вас.

O ‹po› ôdzovõ, tam e na mésté, znaciti "troxui", "deyacoiõ méroiõ". Peruo ne ròzoumél béx. Ta ne cazyite "dlya ròzmayitïa", bo tô znacity Ui sam ne teamite nacy tô tam dénete.

‹comentary, comentarya› : ‹lécary, lécarya›, ‹bouquary, bouquarya›

‹ròbiti› — nuiné ta za cinnuim mérilom e iz seoho déyeslova coristano za "to do; to make", tomou ya ne mojõ "pœdperti" (‹підперСтя›?) cimy "tuerdéixem", ta ya'smi proti coristanïa ‹ròbiti› u inxem znacyeinïé crœumy "to work". Na "to do; to make" sõty déyeslova: ‹ciniti›, ‹déti, déiati›.

Pisal eimy scoréixe cèrêz ‹можна›; mogeity bouti i ‹lixe›. "Only" e tacui blizye do ‹ino›, obé ôd "1".

‹myné› e tuar nagòlosyên, ‹mi› nenagòlosyên; u Vasyeimy recenïé, na cœulko mojõ sõditi, ne'ma nagòlôsou na tœumy zaimeni.

Znacyeinïe "to have" u ‹ou + coho/ceoho + bouti› e pitomo i védomo ouge iz d.-rous. pameatoc.
Ne vémy cyto za "use móuvoznaustuo" i na ceimy ono stavity suoye tuerdyeinïe pro, bõdy simy, "nepitomœusty" ‹ou + coho/ceoho + bouti› u rousscé (coli tô e prave ta cerstue móuvoznaustuo), xuiba na méncé "coli e u veatscé, to ne mogeity bouti u rousscé", a tô e pœdxœud ne goden védui. Crœumy ne êuropéiscuix móuv u Êuropé, he õgorsca, de derjanïe e pèredano ne cèrêz "to have", uirazyeinïe derjanïa cèrêz "bouti" znaiõty i inxyui coreinno êuropéiscui móuvui, na pr., lat.: ‹dativum + "esse" ("comou/ceomou + "bouti", tô ge u keltscax móuvax (u lat. mogeity bouti i cèrêz "habere", a u keltscax ino cèrêz daten pad + "bouti", inxyoho tam i ne'ma); daten pad tou teacneity ‹ou coho/ceoho›. A ceiny e tô "veatsco-mocxeanscuy" upluiv u latinscé ta keltscax?

Tuar ‹imati : imai- (-õ, -exi, -eity, ...)› e tuar trualno-ceastilen (durativum-frequentativum) do ‹eati› (d.-rous. ‹ẽti›, prasl. *imti), de trualnœusty-ceastilnœusty e uirazyeno cèrêz ‹-a-›. Bé peruésno i tuar ‹imati› zu ‹-a-› ne trualno-ceastilen, ta u osobax yoho tuarui bea ("were") bez ‹-i-›, tô bui, na pr., ne ‹imaiõ›, a ‹imamy›; védomi sõty ino tuarui 1. os. od.: ‹(ya) imamy› ta 3. os. od.: ‹imaty› — u rousscé nuiné e xovano tuar *‹imaty› ino u: ‹ne ima, ne'ma› "there's no; il n'y a pas; es gibt kein" (tomou e i navérno cazati/pisati, bõdy simy "pravilnéixe", ‹ne'maie›, ‹ne'ma› ne e ouséceinïe ôd ‹ne'maie›). Tuar ‹imati, imai- (-õ, -exi, ...)› e trualno-ceastilen i tac ya y i imõ, he métyên trualno-ceastilnœustïõ. A dlya derjanïa e métyeinïe truavœustïõ-ceastivœustïõ zaivo, bo "I just have", ne "I'am often/sometimes having the right to". Védœum e teag "eati vérõ, imõ vérõ/vérui, ne imõ v.", to coli zu "to have", a ne zu ‹ou + coho/ceoho + bouti›, to lépxe ouge: ‹imõ pravo, ne imõ prava›, ne ‹imaiõ pravo, ne imaiõ prava›.

Це слово з того самого ряда, що й "садок", "книжка" та "річка". З виду зменшувальне, а насправді ні.

Ріка, книга, сад, закінчення -ок є зменшувальною формою цих слів.
Гвіздок - зменш. до гвоздь. (Див. СУМ.).

Неправда Ваша. Люди, що розмовляють українською змалку, вживають слів "річка", "книжка", "садок", "гвіздок" із звичайним, а не зменшувальним значінням. Подивіться, наприклад, у давніших словницях. Там московське "гвоздь" часто перекладено як "гвіздок" без приміток чи засторог. "Ріка", "книга" тощо можна почути од людей, що недавно перейшли з московської на українську мову й переносять навички з однієї мови на другу.

Bo u oucrayinscé e ci malo slœu tuaroslœuno coutano ôd tèzocorenuix slœu u veatscé.

Щось Ви таке непарене говорите, я змалку говорю українською і кажу книга, сад, гвоздь, мої родичі теж так кажуть, і в піснях же співається: "через сад-виноград, а у саду грушка..., або "Ой у саду вишневому там пташки поють...
Про ріку наведу прикладом кілька приказок: "прудка ріка береги рве", "не пхай ріки - вона сама плине", "всі ріки до моря йдуть".
Принагідно вже додам і про гвоздь: "не жалуй гвоздя, бо підкову загубиш", "не сам гвоздь лізе в стіну, його молотом б'ють".
Так що неправда таки Ваша, а не моя.

Este iz pœulnoci Rousi?

<Люди, що розмовляють українською змалку>

Tô malo cyto znacity u réci rousscui móuvui, za yeyui stanou nuiné. Ono, ya, na pr., ceul eimy davé malui déti tou u Bratislavé, igraiõtyi, govoriti meidyu soboiõ, i odino iz détiy móuviti: [dɐˈrɛt͡ʃʲi], zu [ɐ] na mésté /o/ u ‹o›, hi u veatscé uimóuvé, ta [ˈrɛt͡ʃʲi] ôd leadscoho ‹rzecz›, a ne pitomo rousscoiõ [ˈrit͡ʃɪ]. Tac, oni govoreaty "iz malcou oucrayinscoiõ", ta ôd rodiceû cyto znaiõty otacõ schœulnõ oucrayinscõ, ròzpoustyenõ u veatscé uimóuvé, i dougye imovérno ti rodici móuveaty ceasto i veatscoiõ.