Цвях — металевий або дерев'яний загострений стрижень, який використовується для прикріплення, скріплення частин чого-небудь або для підвішування чогось.
Приклад вживання
Мовчки простяг він руку і зняв з цвяха чоботи.
Походження
запозичене з німецької мови
н. Zweck «ціль; цвях», Zwecke «цвях»
тобто швидше за все воно таке саме запозичене, але різниця в тому, що цвях однозначно асоціюється з українською мовою, тоді коли гвоздь не просто слово російське, а як бачимо слов'янами запозичене чи то з готської, чи то з латини. Панове, до вас питання, ви тут що робите, українську мову нищите?
це не запозичення а радше індо-європейське слово, яке в одних мовах вимерло, а в інших - залишилося
очищення мови від англійських, германських, латинських, французьких та інших запозичень. І слово гвіздок не є московським, а нашим питомим. Те, що до угрофінів із московії воно попало то не наша проблема
ні, не слава Богу. В українській вимер і "реченець" і на зміну йому прийшов чужинський "дедлайн". Не можна втрачати українські слова на догоду німецьким і англійським
Всі питомі українські слова на словотворі закидуються гімном, аби спокійнісенько перекласти їх російською. Українську мову тут просто нахабно знищують.
Vadik Veselovsky згоден на 100 відсотків, початкову ідею Словотвору занехаяно прокремлівськими ботами, тепер тут не розвитком і пропагандою української мови займаються, а узаконюванням суржику
Словник Яворницького наводить такі слова:гвіздочник, гвіздар, гвіздарня, гвіздарський, гвіздарчук, гвоздевий. Грінченко наводить: гвоздити. Це арґументи за слово - гвозд. Проти - той же Грінченко наводить: цвях, цвяхований, цвяхувати, цвяшок, уцвяхувати.
<"Гвоздити" ніби так само мало б бути "гвіздити", але чогось в словниках нема такого слова>
Ni, /y/ u <gfwzdoc>, mésto <guozdoc>, e iz sclèzen padwf (oblique cases): <gfwzdca>, <gfwzdcou>, <gfwzdcé>, <gfwzdcom>, <gfwzdci>, <gfwzdcwf/gfwzdoc>, <gfwzdcwm>, <gfwzdcui>. U déyeslové ge dlya toho pèredoumóuvui ne'ma.
"Гвіздок" - одне з українських слів, на взір "річки", "книжки", "садка" тощо, що не мають зменшувального значіння в теперішній українській мові, дарма що містять зменшувального чепеня.
"В моїй голові, мов гвіздь, засіла думка про Миколу та Сидора" (Іван Франко).
"Подумав Мотьо і каже:
- Пресвітлий царю, я дізнаюся. Лише дай мені книгу, дванадцять свічок, пляшку вина, карти, мотузку, драбину, великий гвізд і молот". (Казка вірний солдат. Записав Лука Дем'ян в с. Березинці Мукачівського р-ну. Вперше опублікована у збірці казок "Мамине серце" 1964 р.
Цвях — металевий або дерев'яний загострений стрижень, який використовується для прикріплення, скріплення частин чого-небудь або для підвішування чогось.
Мовчки простяг він руку і зняв з цвяха чоботи.
запозичене з німецької мови
н. Zweck «ціль; цвях», Zwecke «цвях»
Перекладаємо слово цвях
+++
Ось, що пишуть про етимологію слова "гвоздь": гвоздь
Индоевропейское — ghazdh (гвоздь).
Общеславянское — g(v)ozdъ, g(v)ozdьjъ (гвоздь).
Готское — gards (жало, шип, острие, игла).
Латинское — hasta (шест, жерль).
тобто швидше за все воно таке саме запозичене, але різниця в тому, що цвях однозначно асоціюється з українською мовою, тоді коли гвоздь не просто слово російське, а як бачимо слов'янами запозичене чи то з готської, чи то з латини. Панове, до вас питання, ви тут що робите, українську мову нищите?
це не запозичення а радше індо-європейське слово, яке в одних мовах вимерло, а в інших - залишилося
очищення мови від англійських, германських, латинських, французьких та інших запозичень. І слово гвіздок не є московським, а нашим питомим. Те, що до угрофінів із московії воно попало то не наша проблема
Ну якщо так, то в українській воно вимерло, і слава Богу!
ні, не слава Богу. В українській вимер і "реченець" і на зміну йому прийшов чужинський "дедлайн". Не можна втрачати українські слова на догоду німецьким і англійським
Михас Туро,
перше є вміти читати, розуміючи. И читати з джерел релевантних, а не з писанини якої "горохової".
"гвіздок" нікуди не вимерало, в розмовних говірках воно завсгіди було і є найпоширенішим
Михас Туро, ну ви і клоун, не знаєте що українська мова і є індоєвропейська і на питоме слово говорите що це запозичення...
Геть усяка мова складається з автохтонних слів, запозичених слів, давньозапозичених слів. Чистої мови не існує.
Всі питомі українські слова на словотворі закидуються гімном, аби спокійнісенько перекласти їх російською. Українську мову тут просто нахабно знищують.
До Vadik Veselovsky
Чому Ви так вважаєте? Можемо використати цей приклад, як ілюстрацію, раз Ви вже тут залишили цей коментар. Де тут знищення української мови?
Vadik Veselovsky згоден на 100 відсотків, початкову ідею Словотвору занехаяно прокремлівськими ботами, тепер тут не розвитком і пропагандою української мови займаються, а узаконюванням суржику
От власне і валіть з сайту геть, якщо не подобаються українські слова. Польською цвях до речі gwóźdź, тож подумайте кому вона рідна
Словник Яворницького наводить такі слова:гвіздочник, гвіздар, гвіздарня, гвіздарський, гвіздарчук, гвоздевий. Грінченко наводить: гвоздити. Це арґументи за слово - гвозд. Проти - той же Грінченко наводить: цвях, цвяхований, цвяхувати, цвяшок, уцвяхувати.
але ж цвях - запозичення з німецької
Валентин Горяїнов,
гвозд би могло в сербській бути, та не в руській.
"Гвоздити" ніби так само мало б бути "гвіздити", але чогось в словниках нема такого слова
<"Гвоздити" ніби так само мало б бути "гвіздити", але чогось в словниках нема такого слова>
Ni, /y/ u <gfwzdoc>, mésto <guozdoc>, e iz sclèzen padwf (oblique cases): <gfwzdca>, <gfwzdcou>, <gfwzdcé>, <gfwzdcom>, <gfwzdci>, <gfwzdcwf/gfwzdoc>, <gfwzdcwm>, <gfwzdcui>. U déyeslové ge dlya toho pèredoumóuvui ne'ma.
але підпорядковане законам українької мови
+
Саме таку форму подає Словник Грінченка:
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/8980-ghvizdok.html#show_point
+
А в родовому відмінку "гвіздків" чи "гвіздочків"
Перший варіант трохи незручний для вимови
---
https://www.youtube.com/watch?v=J10CYAM-a60
Дивіться це видиво з 3:00.
"... в деяких були забиті гвіздки, цвяхи..."
гвѡздь, гвѡзд
ЕСУМ (І, 486): гвіздок.
Глянув корпус української мови, то "гвізд" як невласна назва трапляється лише в перекладі Біблії двічі, а далі аж у 1968 році.
Зате "гвіздок" має цілу купу згадок. Та й Словник Грінченка подає за російським "гвоздь" українське "гвіздок", а не "гвізд".
Ні слова "гвізд" ні "гвіздь" словники з російської мови не знають.
r2u.org.ua: гвізд
r2u.org.ua: гвіздь
"Гвіздок" - одне з українських слів, на взір "річки", "книжки", "садка" тощо, що не мають зменшувального значіння в теперішній українській мові, дарма що містять зменшувального чепеня.
Хіба що річенька, книжечка, садочок, гвіздочок.
"В моїй голові, мов гвіздь, засіла думка про Миколу та Сидора" (Іван Франко).
"Подумав Мотьо і каже:
- Пресвітлий царю, я дізнаюся. Лише дай мені книгу, дванадцять свічок, пляшку вина, карти, мотузку, драбину, великий гвізд і молот". (Казка вірний солдат. Записав Лука Дем'ян в с. Березинці Мукачівського р-ну. Вперше опублікована у збірці казок "Мамине серце" 1964 р.
не надто розумно, запозичене слово замінювати їм же, запозиченим
Геть усяка мова складається з автохтонних слів, запозичених слів, давньозапозичених слів. Чистої мови не існує.
Клинець - гвоздь; гвоздь для підковування. Сл. Грінченка.
Може бути, +.
Латовець - дерев'яний цвях для прибивання лат на кроквах. Сл. Грінченка.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/25012-kruc.html#show_point
(І. Христа) жиди мучили, на хрест роспинали, залізними круцями руці і ноги пробивали. Мил. 15.
+
Гадаю, що від "крутити". А як думає штиве добродійство?
Те саме подумав.
Вухналь, ухналь - цвях, яким прибивають підкову до кінського копита, а також підісок до осі. Сл. Грінченка.
Німецьке.
← Hufnagel