Цвях — металевий або дерев'яний загострений стрижень, який використовується для прикріплення, скріплення частин чого-небудь або для підвішування чогось.
Приклад вживання
Мовчки простяг він руку і зняв з цвяха чоботи.
Походження
запозичене з німецької мови
н. Zweck «ціль; цвях», Zwecke «цвях»
тобто швидше за все воно таке саме запозичене, але різниця в тому, що цвях однозначно асоціюється з українською мовою, тоді коли гвоздь не просто слово російське, а як бачимо слов'янами запозичене чи то з готської, чи то з латини. Панове, до вас питання, ви тут що робите, українську мову нищите?
це не запозичення а радше індо-європейське слово, яке в одних мовах вимерло, а в інших - залишилося
очищення мови від англійських, германських, латинських, французьких та інших запозичень. І слово гвіздок не є московським, а нашим питомим. Те, що до угрофінів із московії воно попало то не наша проблема
ні, не слава Богу. В українській вимер і "реченець" і на зміну йому прийшов чужинський "дедлайн". Не можна втрачати українські слова на догоду німецьким і англійським
Всі питомі українські слова на словотворі закидуються гімном, аби спокійнісенько перекласти їх російською. Українську мову тут просто нахабно знищують.
Vadik Veselovsky згоден на 100 відсотків, початкову ідею Словотвору занехаяно прокремлівськими ботами, тепер тут не розвитком і пропагандою української мови займаються, а узаконюванням суржику
Словник Яворницького наводить такі слова:гвіздочник, гвіздар, гвіздарня, гвіздарський, гвіздарчук, гвоздевий. Грінченко наводить: гвоздити. Це арґументи за слово - гвозд. Проти - той же Грінченко наводить: цвях, цвяхований, цвяхувати, цвяшок, уцвяхувати.
Цвях — металевий або дерев'яний загострений стрижень, який використовується для прикріплення, скріплення частин чого-небудь або для підвішування чогось.
Мовчки простяг він руку і зняв з цвяха чоботи.
запозичене з німецької мови
н. Zweck «ціль; цвях», Zwecke «цвях»
Перекладаємо слово цвях
+++
Ось, що пишуть про етимологію слова "гвоздь": гвоздь
Индоевропейское — ghazdh (гвоздь).
Общеславянское — g(v)ozdъ, g(v)ozdьjъ (гвоздь).
Готское — gards (жало, шип, острие, игла).
Латинское — hasta (шест, жерль).
тобто швидше за все воно таке саме запозичене, але різниця в тому, що цвях однозначно асоціюється з українською мовою, тоді коли гвоздь не просто слово російське, а як бачимо слов'янами запозичене чи то з готської, чи то з латини. Панове, до вас питання, ви тут що робите, українську мову нищите?
це не запозичення а радше індо-європейське слово, яке в одних мовах вимерло, а в інших - залишилося
очищення мови від англійських, германських, латинських, французьких та інших запозичень. І слово гвіздок не є московським, а нашим питомим. Те, що до угрофінів із московії воно попало то не наша проблема
Ну якщо так, то в українській воно вимерло, і слава Богу!
ні, не слава Богу. В українській вимер і "реченець" і на зміну йому прийшов чужинський "дедлайн". Не можна втрачати українські слова на догоду німецьким і англійським
Михас Туро,
перше є вміти читати, розуміючи. И читати з джерел релевантних, а не з писанини якої "горохової".
"гвіздок" нікуди не вимерало, в розмовних говірках воно завсгіди було і є найпоширенішим
Всі питомі українські слова на словотворі закидуються гімном, аби спокійнісенько перекласти їх російською. Українську мову тут просто нахабно знищують.
До Vadik Veselovsky
Чому Ви так вважаєте? Можемо використати цей приклад, як ілюстрацію, раз Ви вже тут залишили цей коментар. Де тут знищення української мови?
Vadik Veselovsky згоден на 100 відсотків, початкову ідею Словотвору занехаяно прокремлівськими ботами, тепер тут не розвитком і пропагандою української мови займаються, а узаконюванням суржику
Словник Яворницького наводить такі слова:гвіздочник, гвіздар, гвіздарня, гвіздарський, гвіздарчук, гвоздевий. Грінченко наводить: гвоздити. Це арґументи за слово - гвозд. Проти - той же Грінченко наводить: цвях, цвяхований, цвяхувати, цвяшок, уцвяхувати.
але ж цвях - запозичення з німецької
Валентин Горяїнов,
гвозд би могло в сербській бути, та не в руській.
але підпорядковане законам українької мови
ЕСУМ (І, 486): гвіздок.
Раніше стрижень гвоздя був не круглий, а звужувався на клин.