A de tam pisie tô slovo e iz lẽdscui?
Вживається переважно в З.Укр.
Польське: глупство
Цього буде
Гадаю, мають бути поважніші доводи за польськість цього слова, ніж уживаність у Польщі й на заході Вкраїни, бо є слова, які вживають головно поляки й вихідці зі заходу нашої країни, та водночас є нам рідними.
Чи перейняли ми в поляків слово "глупий"? Мабуть, ні. То що вадить нам творити від нього похідні слова питомими засобами, зокрема й наростками на зразок -ство?
Чи могла польська мова посприяти частішому вжиткові цього слова? Могла. Чи конче то значить, що це слово є перейнятим з польської? Не конче. Коли є вагомі доводи за чужість слова — тоді можна з цим погодитися. А поки не робімо поспішних висновків.
Те саме стосується й українських слів, що збігаються з москальськими: перш ніж оголошувати їм анафему, слід з'ясувати, чи могли вони виникнути на питомім тлі.
До чого тут глупий?
Питоме було б глупощі або глупість, а не глупство
> Питоме було б глупощі або глупість, а не глупство
А чим "глупство" є непитомим?
Дійсно, чим у цьому випадку "-ість", чи множина "-ощі" питомі, а "-ство" непитоме?
"До чого тут глупий?"
Бо "глупство" творене від "глуп" ("глупъ").
<А чим "глупство" є непитомим?>
Veatscoiõ bo e ‹глупОСТЬ› ge.
<Питоме було б глупощі або глупість, а не глупство>
Yaco bui moglo bouti inacxe, coli veatscoiõ e ‹глупОСТЬ›.
Yацо буи могло боути инацxе, цоли веатсцоиõ е ‹глупОСТЬ›.
Тому українською дурниця, нісенітниця, глупощі, та не глупство
"Тому"
Чому? Ви так і не пояснили.
> Тому українською дурниця, нісенітниця, глупощі, ба не глупство
Пан Близнюк передніше добре поставив питання: чому "глупощі" чи "глупість" у нашій мові можуть бути, а вже казати "глупство" — зась? Цього Ви досі не пояснили.
Як я знаю, в українській мові можемо творити похідні від прикметників іменники як і з наростком -ств-, так і з наростком -ість, і часто можна надибати тотожні слова з цими двома наростками. Наведу такі приклади:
лінивий → лінивість, лінивство
недбалий → недбалість, недбальство
паскудний → паскудність, паскудство
убогий → убогість, убозтво
плюгавий → плюгавість, плюгавство
лукавий → лукавість, лукавство
навіжений → навіженість, навіженство
зухвалий → зухвалість, зухвальство
шалений → шаленість, шаленство
легкодумний → легкодумність, легкодумство
То чому не може бути глупий → глупість, глупство? Хіба що Ви скажете, що такий ужиток наростка -ств- є польським, однак то так само ще треба довести.
"А чим "глупство" є непитомим?" — приклад польського суржику.
Глупства нема ні у Грінченка, ні в Уманця, ні в Голоскевича, ні в Кримського. Годі його ськати в народній живій мові, крім Галичини.
Глупство - глупость, безсмысліе.
(Сл. Білецького-Носенка).
Глупачество - глупость.
(Сл. Яворницького).
-