Якщо брати за основу анґл. concept/ion (поняття), то слід лишатися свідомими, що це лат. conceptio ("con+ceptio" досл. означає "з/разом+хапання" або ж "схоплення"). Щоби не лукавити, пошукаємо переклад останнього в наших лексиконах XVII ст.: 1) латинський лексикон Е. Славинецького (1643 р.) та 2) церковнослов'янсько-руський (український) лексикон П. Беринди (1627 р.). Отже, маємо: для І-го лексикону: лат. conceptio - це "зачатїе, зачателище", що сучасною українською звучатиме "зачаття, зародок" (інші форми - "зачинати", "починати", тому ймовірним є і "почаття"). Однак, уживане нами "поняття" зовсім не стосується "conceptio", позаяк найближча його форма "поятіе, содержанїе" належить лат. comprehensio, а відтак і анґл. comprehension (зрозуміння, тямучість, поняття т.д.). "Поѧхъ"- понялем,оуӡѧлем,зрозоумелем (Беринда, 1627 р.). Тож різниця між "поняттям" і "по/зачаттям" є такою ж дзеркальною, як між "conception" та "comprehension". Для "concept" україномовна форма "зародок" ужита вже в "Словнику неперекладностей Б. Кассен", Том І, 2009.