Це не москвизм, таке слово вживав Основ'яненко:
Оксано, Оксано! де твої шутки та жарти? де твої танці та скоки?
від псл. [šutъ] - глум, глузування; блазень
Основйяненко є ми взірець української мови... Писав крім руської й вятською. Походив і все життя був у краї, де панівна (мова чинова й освіти) мова була вятська - Слобожанщина. И що суть у його <жарти>, коли <шутки> в його суть "жарти"? Його могло тягти до Руси й руського, та сама його мова є питання. Люд на Вкраїні та на Руси мови міссю руського з чім луча.
А <шутка> таки не є "московизм". Та не тому що Основйяненко його вживав (то є, ще раз, не доказ).
І де Ви берете реконструкцію значення сього слова в прасл. добу "глум, глузування; блазень"?
із ЕСУМа
Так, ЕСУМ пише таке. Та то є сумнівна реконструкція значення. Значення "блазень" є скоріше за все вторинне, яке виникло як соціально-культурний термін ("ушляхетненням", "рафінуванням" первісного негативно-оціночного апелятива), від первісного значення *"інвалід/каліка", від *ks-eu-t-o-, з суфіксом *-t- пасивних дієприкметників минулого часу від незбереженого дієслова з коренем з нульовим ступенем *ks- (спорідненим апофонією з коренями ступеня *-е- в *kesati <чесати>, первісно "тяти, рубати, різати", та ступеня *-о- в *kositi <косити>), з первісним дієприкметниковим значенням *"обрубаний", тобто *"такий, якому хибить який уд тіла" (значення далі було перенесено й на вроджені вади, не обов'язково набуті за життя людини). В українській мові є засвідчено прикметник <шутий> "який не має якоїсь частини тіла (також про тварин)", а також прислівник <шуто> "з браком чого, без чого", далі розвинене на тлі руськім у значення присудкове "бракує, хибить; треба, необхідно".
До того ж, такі "реконструкції" типу <*šutъ> я вважаю халтурою. Транслітерувати форму на чеський лад, і додати для ілюзії "давності" літери <ъ, ь>, й поставивши перед тим зірку, може будь-який дурень. І я можу переписати, скажімо, слово <шуруп> як *šurupъ, або <шнур> як *šnurъ, і приписати до них позначку "прасл.".
А що скажете про др. шутъ «осміяний»? Є в Грінченка, є в давньоруській мові, може таки питоме?
Значення "осміяний" не перечить нияко первісному значенню *"каліка". Що блазні/шути в давень були яко правило каліки, йме богато підтверджень різними джерелами по світі. Крім того, згадайте ще стсл. <юродив->, друс. <урод-ив-> "двірський блазень, шут, людина на потіху/сміх" від первісного *ou- "без-" + *rod- "рід" – *"без [доброго] роду", тут у значенні "роджений не як слід, неповноцінно, з вадою". Ба, й саме значення "осміяний" – пасивного стану дієприкметник від дієслова о-сміяти, а не "сміхун, хто смішить" підтверджує первісну мотивацію апелятива "шут" як "той, з кого сміються = осміяний, за його фізичні вади", а не "той, хто сам смішить", що додатково підтверджує й суфікс *-t- пасивного стану дієприкметників (яко в <моло-т-ий> від "молоти", <я-т-ий> від "яти", <поло-т-ий> від "полоти", <коло-т-ий> від "колоти", <би-т-ий> від "бити", <ми-т-ий> від "мити", <ви-т-ий> від "вити", <ку-т-ий> від "кути (кувати)" тощо).
Гаразд, переконали. Сумно, бо в мене на селі люди "шуткують", і я завжди гадав що це наш місцевий відповідник літературному "жарт" :(
Мова розвивається, значення слів змінюються.
Шутка - питоме слово, так говорять майже скрізь, можливо, окрім Галичини.
Жарт - польсько-німецьке.
Скільки б його штучно народу не нав'язували, а воно в народі так майже й не прижилось
Цікаво звідки ви берете ті вигадки "майже крізь крім Галичини" 🤦
То чому мені видається шо сей суржик тут витіснив жарт і дотеп. Щодо "Великої України" не казатиму.
Ви розберіться спочатку, що таке суржик, а що таке питоме слово.
Жарт — точно непитоме.
Дотеп — швидше діялект, бо його не вживають на більшій частині України.
"А послі баче, що не шутка,"
Котляревський Іван Петрович - Енеїда
Смішки — Шутка
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/55238-smishky.html#show_point
"Та вже ж мені не ходити в ліски по орішки: да вже ж мені минулися дівоцькії смішки."
"Вам смішки з чужої лемішки: наколоти свеї та й смійся з неї."
псл. glumъ «жарт» ‹ *gloum-
глумъ давньоруська
«Вулицею .. котилась [юрба] і сміх, і глум, і гомін, і прокльони несла з собою.» (Леся Українка)
Питома лексика у вас під очима.
ГЛУМИ́ТИСЯ млю́ся, ми́шся, мн. глумля́ться; недок., з кого – чого, над ким – чим.
Зло висміювати, ображати, знущатися. Приклади
[Наталка:] Гріх вам над бідною дівкою глумитися; чи я вам рівня? (І. Котляревський)
Над нею збиткувалися, глумилися з неї, її гнала рідна мама і рідний брат із хати. (О. Кобилянська)
– І що ж, коли прийдеш? – вона глумилася з нього відверто й безжально. (П. Загребельний)
Це вже їх оточено в цій хаті, зараз їх хапатимуть, мучитимуть, глумитимуться, вбиватимуть!... (О. Гончар)
Нісенітниці. Копайте глибше.
https://archive.org/details/etym-sem-slovnyk/I_A-D/page/262/mode/2up?q="Глум, глуму"
Етимологічний Словник Української Мови:
Сміха́ — те, що здатне розсмішити.
Грінченка смішки до однини звести (також ЕСУМ подає однину як «анекдот»). Жартувати — смішкувати; жартівливий — смішкуватий; жартівник — сміхотун; жартома — смішком
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/55240-smishky.html#show_point
Перебе́нда — Шутка, балагурство.
"Черчик мав реверенду та й до мене в перебенду".
Желехівський І: дро́ки "Spass (Spaß), böser Scherz".
Добродій Єлисій уже раніше дав "дрік", я ж подаю так, як є в словниках.
Жарт — запозичення
Дотеп — це не зовсім те, хоч синонім
ДО́ТЕП, у, чол.
1. Кмітливий влучний вислів із сатиричним або жартівливим відтінком.
Я знов розвішував вуха, слухаючи їх оповідань, жартів, вигадок та дотепів (Іван Франко, IV, 1950, 205); Марія терпляче зносила і глузування, і в'їдливі дотепи (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 21).
Шутка — питоме
Смішка або шутка найкраще підходять. Дотеп є «остроумное что-то», але ніяк не жарт, бо жарти бувають і не «остроумные»
r2u.org.ua: Шутка
goroh.pp.ua: Сміх#17815
+
goroh.pp.ua: дотеп
r2u.org.ua: дотеп
Прямий переклад:
+
+
Це може бути синонімом, але не основним замінником.
Краще шутка
Жартувати - шуткувати
Дотеп — це не зовсім те, хоч синонім
ДО́ТЕП, у, чол.
1. Кмітливий влучний вислів із сатиричним або жартівливим відтінком.
Я знов розвішував вуха, слухаючи їх оповідань, жартів, вигадок та дотепів (Іван Франко, IV, 1950, 205); Марія терпляче зносила і глузування, і в'їдливі дотепи (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 21).
Дотеп не є жартом. Це до «остроумная фраза»; остроумность — дотепність. Жарт або смішка, або вже шутка
Так отож
краще про мене "тепка", бо префікс "до-" тут нічого не значить, а зменшувальне "-ка" якраз до місця.
Але ж це
анекдот