Гоже слово. Додати би ще, що в кісних відмінках правильна основа сього слова в українській мові має бути дітьп- (чого?/чому? дітьпу, чим? дітьпом, у чому? в дітьпі, множина дітьпи), бо праформа сього слова є дотьп-, а не дотеп-.
Вигадки, жарт походить від слова жар, бо вогонь пов'язувався з радістю, веселістю, сміхом.
Напр. гарячий сміх, палкий сміх (жарт), піч регоче короваю хоче, сонце сміється. Так, що не тре приплітати якихось німців. Отак.
П. Єрмаченче, ту є Ваша "йстослівйя" далеко за меджею цілого глузду.
Иносе, даймо тому, що те слово є питоме, пале з прасл. доби. Коли тягне воно таки до корене *gēr- "жар", то яко поясните <-т> в <жарт>, на питомо словйянськім тлі?
За межею цілого глузду те, що українці, мова яких є найбагатшою в усій Европі, нібито запозичили у німців невідомо коли і для чого слово жарт. Се слово є і в білорусів, і в поляків, і в чехів, і в лужичан, тож тільки незрячому невидно, що воно є слов'янським. Поменше вірте Есум, бо його автори О. С. Мельничук Член КПСС з 1967 року та І. К. Білодід Член ВКП(б) з 1943 року, такого там натовкмачили, що в жаден міх не вбереш. А пояснювати Вам будь-що, то є марна і невдячна справа, Ви лінгвіст от і поясніть нам звідки у слов'янськім слові наприкінці буква <т>.
Дякую, що так пильно слідкуєте за моїми комами, з Вас вийде прекрасний шкільний учитель.
Іване, Ви такий розумака, може поясните нам звідки у словах: жарт, чорт, хорт, міст, хвіст, куст та хруст на кінці взялася ота триклятуща <-т>, і від яких англійських слів вони до наших убогих земель замандрували.
Баляндра́сити, -шу, -сиш, гл. Болтать, балагурить, разсказывать смѣшное. Та як стануть баляндрасить, то й мертвий би розреготався. Стор. І. 133. r2u.org.ua: Баляндра́сити
Баляндра́сник, -ка, м. Балагуръ. Що за баляндрасник отсей прудиус! — каже сміючись Сомко. — Мабуть у вас у Січі тілько й роботи, що потішать один одного вигадками. r2u.org.ua: баляндра́сник
2) Первісне значення слова ἀνέκδοτος в д.-гр. є *"невидан" (ἀν- "не-" + έκ- "ви-" + δοτος "дан"), мінячи вустен стан вісти, то-б'-то вусну єї передачу, проти вісти в писані тварі. Визнаки сміху, шутки, глузду, глуму в тім слові не'ма. Та й в иншах мовах, куди се д.-гр. слово є черпано, користають из його часто не суто в товці (sense), переказ з метою смішити, а в товці коротка переказа з, передусім, гострою та лучною грястю (content), то-б'-то з глуздом, а не з глумом. И хоча смішна часть є в "анекдоті" й часта/питима (typical), не є первинна єї мисель (intention). Так, чесі та слові, в товці слова "анекдот", яко з його, слідом за вятськом житком, користають у руські мові, користають из слова vtip (не žart / žert, ни dôvtip / důvtip, ни sranda / švanda), а слово anekdota (ж.р.!) живають у више реченім товці коротка переказа з глуздом. То-б'-то вчильна/казаяльна (educative, didactic) часть є в "anecdote" не менша (а подекуди більша) ніж смішна. Те же є платно й для гинших мов поза словянськами. Осе, яко товмачить слово anekdote (й там ж.р.) словник дінски мови (Den Danske Ordbog):
"kort, vittig historie om en enkelt (virkelig) hændelse fx brugt som illustration af noget i et foredrag" /короток, кметок/глузден переказ про пріст (дійстен) лучай нпр жит ге назорення чого в наставленні/. ПАЗИ!: примета vittig містить и сузнаку сміху/глуму/шутки, та головне же єї (сеї примети) значення є "глузден ( = гостровумен)", а для значення "смішен, глумен, шутлив" є живано в дінські мові з слів: sjov, komisk, finurlig, morsom.
(https://ordnet.dk/ddo/ordbog?query=anekdote)
И в ягельські мові, де в руські користають из слова "анекдот", там кажуть "a joke", a з слова anecdote користають в такім же товці ги чесі, словаці, дінь та й инші ївропийськи мови.
Ген, ище, яко слово <anecdote> товмачить Trésor de la langue française informatisé:
"Petit fait historique survenu à un moment précis de l'existence d'un être, en marge des événements dominants et pour cette raison souvent peu connu. Synon. historiette, épisode" /Мала минула~була діть, стала в точну~певну міть буття їства ( = нпр., людини), на межі головних подій и тому часто мало відома./
"Petite aventure vécue qu'on raconte en en soulignant le pittoresque ou le piquant" /Мала переказана жита пригода, підчерчено жива чи гостра./
"Relation qui se contente du détail des circonstances, sans dégager la portée de ce qui est relaté" /Посилка що кринить утин обставин, без відкриття носія посилки ( то-б'-то "кутана (masqued) посилка на кого/що")/
(https://www.cnrtl.fr/definition/anecdote)
И ту ниде не'ма прями визнаки (та й сузнаки) сміху, глуму, шутки.
А вусність ( = не писаність) анекдота ціло тякне й визнаці слова <goutœur / goutora> — мовлене/говорене/гуторене/вусне = не писане/видане. Значення же "anecdote" у слова <goutœur / goutora> є слід т.зв. вуження значатни ("a result of semantic narrowing").
шѧ- в руській никда не зябить ш’я-, ино: ша- (в стандарті), чи шье-~шьи- в говірках.
До розвою товку "шутка, дотеп, глузд, глум" в слові шѧга:
гляда на друс. слово шѧгавъ "мінливий", та на дальші товки слн. šega ге "норов, вичай", корінь усіх тих слів є, віді, тий же в дієслові шѧгати й имени шѧг "step; Tritt". Саме же шѧг- є первісно *сѧг- (рівни: сягти, сягати, сяг, сажень ← *сѧжєнь). Се все веде гадати такий слід вивоя тих товків: 1) "ити сяги [широкими] ≈ стрибати" → 2) "стрибати/крокувати по мінах вичаїв (→ бути мінливим для вичая, норову" → шѧгавъ "мінливий (що шагає від норову ку норову, від вичая ку вичаю)" → 3) "шагання-стрибання – чин ходи – норов, вичай" → 4) "норов, вичай (через контекст "примхливий/мінливий норов, вичай") → смішний вичай ( ≈ → лучай) → шутка, глум (анекдот)". Без товк "мінливий" від товку "шагати (стрибати)" є ник и товк "мода" в слн. šega (*"що стрибає-шагає від норову ку норову, від вичая ку вичаю").
Спасибіг за заувагу, насправді дуже чекав ваш погляд на мою пропозицію "шага" (уже змінив зі "ш'яга").
А Ви би які терміни думали замінити словами "шага", "шагавий", "шегати"\"шагати" (мені дійсно щиро інтересно)?
Карл-Франц Ян Йосиф,
про те поки не думав. Ино що розвій "шагати" → "вичай; норов" → "мінливий" → "мінливий норов" → "смішний лучай" / "мінливий вичай - мода" мова руська не знала – то є вивій угослов’янський, із окрема на тлі словінської мови.
Руський є з окрема вивій шѧг- в товк "дрібна монета, монета в дві копійці".
Анекдот — жартівлива коротка розповідь.
Смішний одеський анекдот.
Перекладаємо слово анекдот
Гоже слово. Додати би ще, що в кісних відмінках правильна основа сього слова в українській мові має бути дітьп- (чого?/чому? дітьпу, чим? дітьпом, у чому? в дітьпі, множина дітьпи), бо праформа сього слова є дотьп-, а не дотеп-.
Від праслов'янського *dotьрьnъ, гарне слово, жаль, українці ним нехтують.
goroh.pp.ua: дотепа
Гоже!
Підтримую !
Карл-Франц Ян Йосиф,
дотеп є не від *dotypyn-, а від *do-typ-, бо *do-typ-yn- є вже похідне (суфіксальне) від *dotyp-.
Нехай так, хай буде, суті ж не змінює – це давнє від праслов'янської слово.
як зі старих дитячих книжечок
Шило на мило
Нач кажете, що жарт мило?
"Церез посередництво польської і чеської мов запозичено з середньоверхньонімецької" Отак.
Вигадки, жарт походить від слова жар, бо вогонь пов'язувався з радістю, веселістю, сміхом.
Напр. гарячий сміх, палкий сміх (жарт), піч регоче короваю хоче, сонце сміється. Так, що не тре приплітати якихось німців. Отак.
Ще один неймовірний витвір народної етимології від Шерифа.
П. Єрмаченче, ту є Ваша "йстослівйя" далеко за меджею цілого глузду.
Иносе, даймо тому, що те слово є питоме, пале з прасл. доби. Коли тягне воно таки до корене *gēr- "жар", то яко поясните <-т> в <жарт>, на питомо словйянськім тлі?
За межею цілого глузду те, що українці, мова яких є найбагатшою в усій Европі, нібито запозичили у німців невідомо коли і для чого слово жарт. Се слово є і в білорусів, і в поляків, і в чехів, і в лужичан, тож тільки незрячому невидно, що воно є слов'янським. Поменше вірте Есум, бо його автори О. С. Мельничук Член КПСС з 1967 року та І. К. Білодід Член ВКП(б) з 1943 року, такого там натовкмачили, що в жаден міх не вбереш. А пояснювати Вам будь-що, то є марна і невдячна справа, Ви лінгвіст от і поясніть нам звідки у слов'янськім слові наприкінці буква <т>.
Але ж то Ви твердите <жарт> є питомо словйянське, то чому є мені пояснити <-т> на кінці того слова?
Дякую, що так пильно слідкуєте за моїми комами, з Вас вийде прекрасний шкільний учитель.
Іване, Ви такий розумака, може поясните нам звідки у словах: жарт, чорт, хорт, міст, хвіст, куст та хруст на кінці взялася ота триклятуща <-т>, і від яких англійських слів вони до наших убогих земель замандрували.
побрехенька - коротка розповідь анекдотичного або повчального характеру. sum.in.ua: pobrekhenjka
Анекдотъ - при́казка, побрехе́нька / - Опыт русско-украинскаго словаря, (М. Левченко) 1874. - C. 1 https://books.google.com.ua/books?id=9ddEAAAAYAAJ&pg=PA1&hl=#v=onepage&q&f=false
Анекдотъ - побрехенька; в стихах - співомовка; шутка - фрашка; правдоподобний - межебилиця / В. Дубровський. Словник московсько-український (1918). - С. 3. https://io.ua/35815918
Пусті, веселі розповіді, розмови про щось незначне, несерйозне. sum.in.ua: baljandrasy
Баляндра́сити, -шу, -сиш, гл. Болтать, балагурить, разсказывать смѣшное. Та як стануть баляндрасить, то й мертвий би розреготався. Стор. І. 133. r2u.org.ua: Баляндра́сити
Чому ви слову в однині надаєте відповідник в множині ?
Баляндра́сник, -ка, м. Балагуръ. Що за баляндрасник отсей прудиус! — каже сміючись Сомко. — Мабуть у вас у Січі тілько й роботи, що потішать один одного вигадками. r2u.org.ua: баляндра́сник
Все поясненоно в "баляндраси", тільки то в множині, а цей відповідник в однині, як і вказане запозичення.
Желехівського словник (І, 166): гу́тір (гу́тірка, гу́торка) 1) "Spruch", "Anekdote", 2) "Gerede", "Gespräch", "Unterredung".
Хіба ж се "анекдот"? здається просто розмова.
1) Питання до Желехівського.
2) Первісне значення слова ἀνέκδοτος в д.-гр. є *"невидан" (ἀν- "не-" + έκ- "ви-" + δοτος "дан"), мінячи вустен стан вісти, то-б'-то вусну єї передачу, проти вісти в писані тварі. Визнаки сміху, шутки, глузду, глуму в тім слові не'ма. Та й в иншах мовах, куди се д.-гр. слово є черпано, користають из його часто не суто в товці (sense), переказ з метою смішити, а в товці коротка переказа з, передусім, гострою та лучною грястю (content), то-б'-то з глуздом, а не з глумом. И хоча смішна часть є в "анекдоті" й часта/питима (typical), не є первинна єї мисель (intention). Так, чесі та слові, в товці слова "анекдот", яко з його, слідом за вятськом житком, користають у руські мові, користають из слова vtip (не žart / žert, ни dôvtip / důvtip, ни sranda / švanda), а слово anekdota (ж.р.!) живають у више реченім товці коротка переказа з глуздом. То-б'-то вчильна/казаяльна (educative, didactic) часть є в "anecdote" не менша (а подекуди більша) ніж смішна. Те же є платно й для гинших мов поза словянськами. Осе, яко товмачить слово anekdote (й там ж.р.) словник дінски мови (Den Danske Ordbog):
"kort, vittig historie om en enkelt (virkelig) hændelse fx brugt som illustration af noget i et foredrag" /короток, кметок/глузден переказ про пріст (дійстен) лучай нпр жит ге назорення чого в наставленні/. ПАЗИ!: примета vittig містить и сузнаку сміху/глуму/шутки, та головне же єї (сеї примети) значення є "глузден ( = гостровумен)", а для значення "смішен, глумен, шутлив" є живано в дінські мові з слів: sjov, komisk, finurlig, morsom.
(https://ordnet.dk/ddo/ordbog?query=anekdote)
И в ягельські мові, де в руські користають из слова "анекдот", там кажуть "a joke", a з слова anecdote користають в такім же товці ги чесі, словаці, дінь та й инші ївропийськи мови.
Ген, ище, яко слово <anecdote> товмачить Trésor de la langue française informatisé:
"Petit fait historique survenu à un moment précis de l'existence d'un être, en marge des événements dominants et pour cette raison souvent peu connu. Synon. historiette, épisode" /Мала минула~була діть, стала в точну~певну міть буття їства ( = нпр., людини), на межі головних подій и тому часто мало відома./
"Petite aventure vécue qu'on raconte en en soulignant le pittoresque ou le piquant" /Мала переказана жита пригода, підчерчено жива чи гостра./
"Relation qui se contente du détail des circonstances, sans dégager la portée de ce qui est relaté" /Посилка що кринить утин обставин, без відкриття носія посилки ( то-б'-то "кутана (masqued) посилка на кого/що")/
(https://www.cnrtl.fr/definition/anecdote)
И ту ниде не'ма прями визнаки (та й сузнаки) сміху, глуму, шутки.
А вусність ( = не писаність) анекдота ціло тякне й визнаці слова <goutœur / goutora> — мовлене/говорене/гуторене/вусне = не писане/видане. Значення же "anecdote" у слова <goutœur / goutora> є слід т.зв. вуження значатни ("a result of semantic narrowing").
Словник Недільського і Желехівського
+ + +
Мені подобається!
чудове слово, але, як на мене, підходить до досить великих розповідей, але не для коротких
у анекдота має бути перчинка
Желехівського словник (І, 166): гу́тір (гу́тірка, гу́торка) 1) "Spruch", "Anekdote", 2) "Gerede", "Gespräch", "Unterredung".
Це теж саме, що у пані Весняни, тільки брутально. Взагалі, я підтримую пані Весняну.
Ст.-ц.-слов.: шѧга (šęga) – жарт,
Давньоруськ.: шегати – висміювати,
Болгар.: шега́ – жарт,
Словен.: šẹ́gа – звичай, норов, хитрість.
шѧ- в руській никда не зябить ш’я-, ино: ша- (в стандарті), чи шье-~шьи- в говірках.
До розвою товку "шутка, дотеп, глузд, глум" в слові шѧга:
гляда на друс. слово шѧгавъ "мінливий", та на дальші товки слн. šega ге "норов, вичай", корінь усіх тих слів є, віді, тий же в дієслові шѧгати й имени шѧг "step; Tritt". Саме же шѧг- є первісно *сѧг- (рівни: сягти, сягати, сяг, сажень ← *сѧжєнь). Се все веде гадати такий слід вивоя тих товків: 1) "ити сяги [широкими] ≈ стрибати" → 2) "стрибати/крокувати по мінах вичаїв (→ бути мінливим для вичая, норову" → шѧгавъ "мінливий (що шагає від норову ку норову, від вичая ку вичаю)" → 3) "шагання-стрибання – чин ходи – норов, вичай" → 4) "норов, вичай (через контекст "примхливий/мінливий норов, вичай") → смішний вичай ( ≈ → лучай) → шутка, глум (анекдот)". Без товк "мінливий" від товку "шагати (стрибати)" є ник и товк "мода" в слн. šega (*"що стрибає-шагає від норову ку норову, від вичая ку вичаю").
Спасибіг за заувагу, насправді дуже чекав ваш погляд на мою пропозицію "шага" (уже змінив зі "ш'яга").
А Ви би які терміни думали замінити словами "шага", "шагавий", "шегати"\"шагати" (мені дійсно щиро інтересно)?
Карл-Франц Ян Йосиф,
про те поки не думав. Ино що розвій "шагати" → "вичай; норов" → "мінливий" → "мінливий норов" → "смішний лучай" / "мінливий вичай - мода" мова руська не знала – то є вивій угослов’янський, із окрема на тлі словінської мови.
Руський є з окрема вивій шѧг- в товк "дрібна монета, монета в дві копійці".
Шагами називали, коли не помиляюсь, марки в УНР.
Карл-Франц Ян Йосиф,
+
ви́твар – жарт, витівка, вибрик
goroh.pp.ua: творити
Там явно мається на увазі «вибрик, витівка, жарт» як дія, вчинок, а не словесний жарт.
гуморéска; жарт; жартови́нка; кумéдна істóрія; мисли́вські ýсмíшки; при́смішка; сміхóви́на; сміхови́нка; сміхотá; смішнá істóрія.